Військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки — мужні воїни, які брали участь в запеклих боях із ворогом, відстоюючи територіальну цілісність і незалежність України зі зброєю в руках.

Хоча після поранень воїнів переводять з бойових бригад до складу рот охорони ТЦК та СП, їх нагороди за звитягу та успішне виконання завдань на лінії бойового зіткнення знаходять воїнів і в тилових підрозділах.

Військовослужбовцю Першого відділу Полтавського районного ТЦК та СП молодшому сержанту Володимиру Залізняку 38 років. Він утретє за своє життя проходить військову службу. І вперше — за власним бажанням.

Богдану Борисенку нещодавно виповнилося 22 роки. Він народився, виріс і живе у Полтаві. Разом з дружиною виховують донечку. Два роки тому пішов добровольцем до війська.

Юрію Левковському 46 років, він — молодший сержант, військовослужбовець роти охорони Полтавського районного ТЦК та СП, воїн зведеного штурмового загону «Одін». Родом з Київщини, виріс у Горішніх Плавнях, але давно перебрався до Полтави.

Мешканцю Лубенського району Валентину Міщенко 41 рік, з яких майже три він — військовослужбовець. Будівельник за цивільною професією, Валентин у лютому 2022 року пішов добровольцем до війська.

Жителю Полтавщини Івану Чорному 25 років. Ще три роки тому він жив за кордоном, абсолютно не уявляв себе у війську. А 28 червня 2024 року Президент України підписав Указ про присвоєння старшому солдату Чорному Івану Івановичу найвищого ступеня відзнаки — звання Героя України з врученням ордену «Золота Зірка».

— Мене мобілізували на роботі. У січні 2023-го був на зміні — працював тоді в охороні у зерновій компанії. Начальник приїхав і повідомив, що його викликали у військкомат і сказали, щоб він нас забрав і привіз. Дали список з нашими прізвищами, усього 10 чоловіків, — згадує 43-річний мешканець міста Чорнухи Едуард Зінчик.

На початку червня почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» був нагороджений військовослужбовець Другого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП солдат Віталій Кручиненко. Віталій розповів про те, як став воїном, та за що отримав високу військову нагороду.

— Війна сьогодні не закінчиться, і завтра також. Кожному доведеться захищати свій дім. Я міг не піти на війну, бо був заброньований як вчитель. Але що я потім скажу своїм дітям, учням у школі — де я був, чому не пішов? Бо насправді бронювання — не привід. І так, мені теж було страшно — як і всім, — каже 36-річний полтавець Анатолій Чумак.