За цивільним фахом молодший сержант В’ячеслав Сельвич з Хоролу — будівельник-оздоблювач. З 24 лютого 2022-го року він став на захист свого району — підписав контракт добровольця та долучився до ДФТГ. Стояли на блокпостах, патрулювали територію району. Тоді в березні його 22-річний син пішов у ДШВ — зараз служить в 46-й ОАеМБр, вже командує танковим взводом.

— Коли почалася велика війна, з перших днів вступив у ТРО — у Хортицький полк, де прослужив майже чотири місяці. В наряди ходили, навчалися військової справи. Але там не платили грошей, а я мусив якось утримувати родину. І ще був незрозумілий статус: у контракті дрібним шрифтом було прописано що вони можуть розірвати зі мною в односторонньому порядку. Хвилювався, що якщо зі мною щось станеться, від мене відхрестяться, — розповідає гранатометник роти охорони Полтавського обласного ТЦК та СП солдат Віктор Бойко.

— Я знав, що рано чи пізно буде повістка. Тому зібрався і сам пішов, пройшов ВЛК. Дізнався, що відправка буде за 2 години. Ми поїхали одразу на 93 бригаду, але ввечері дізналися, що там вже все зайнято і нам запропонували 60-ту чи у 25-ту. Хлопці, з якими їхав, пішли у 25-ту, і я разом із ним. Я ж не служив до того ніколи й нічого там не знав, — розповідає начальник групи психологічної підтримки персоналу Лубенського районного ТЦК та СП капітан Олександр Бондаренко.

— В ДШВ я був бойовим медиком взводу, а потім — роти. Після поранення перевівся до Глобиного, — розповідає про себе головний сержант взводу охорони Другого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП старший сержант Євгеній Оболонченко.

Володимир Зінченко родом з села Сліпорід-Іванівки Лубенського району. Має освіту вчителя трудового навчання, креслення та інформатики. Коли почалася повномасштабна війна, працював за кордоном — більше трьох років був керівником будівництва в польській фірмі.

Старший солдат Дейнека Василь Миколайович, старший стрілець взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП, відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Військовослужбовець неодноразово відзначився при виконанні бойових завдань на Донеччині.

— Я з Полтави, і чув, як навесні 2022-го при Полтавському районному ТЦК та СП формувався окремий зведений штурмовий загін «Одін». Одразу декілька людей знав у підрозділі, пропонували приєднатися до них. І наприкінці 2022-го я таки зміг вирішити питання з бронюванням, — розповідає 51-річний солдат Роман Шкурба.

Військовослужбовець Миргородського районного ТЦК та СП старший солдат Анатолій Небоян отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за участь у бойових діях та успішне виконання бойових завдань під Авдіївкою на Донеччині у складі окремої стрілецької роти.

Турист із Полтавщини. До війни він був будівельником. Сьогодні — сапер 152 окремої єгерської бригади. Каже: його цивільний фах тепер став ключовим у зовсім іншій роботі — нищити ворога.

Сергій Письменний — мінометник 32 окремої механізованої бригади, сам з Полтавщини. Спілкування проходить у заставленому закрутками погребі на околиці Покровська. Окупанти намагаються тримати місто під вогневим контролем, тож канонада тут лунає цілодобово. На сусідній вулиці вже понад десяток зруйнованих КАБами будинків, але місцевих жителів ще досі багато. Просяться до військовиків зарядити від генератора телефони й ліхтарики. Хлопці не відмовляють.