Колективна заява представників трудового колективу Полтавського ГЗК щодо інтерв’ю арбітражного керуючого Дмитра Кучерявого
Трудовий колектив Полтавського ГЗК змушений публічно відреагувати на інтерв’ю арбітражного керуючого Дмитра Кучерявого, опубліковане 7 травня 2026 року на порталі «Полтавщина» на правах реклами — тобто оплачене з кишені тих самих людей, які організували цю рейдерську атаку на Полтавський ГЗК. Фактично рейдери, які намагаються збанкрутувати стратегічне підприємство, прагнуть за гроші переконати мешканців Полтавщини: чорне — це біле, а шахрай — це рятівник. Це інтерв’ю є не журналістським матеріалом, а частиною спланованої інформаційної операції проти стратегічного підприємства України в розпал війни.
Вся процедура банкрутства ПГЗК спирається на борг, якого юридично не існує і який Верховний Суд України вже давно визнав погашеним. Кошти Полтавського ГЗК були списані в рахунок погашення заборгованості ще в серпні 2015 року, а все, що виникло після, — лише наслідок навмисної бухгалтерської помилки призначеного Фондом гарантування вкладів ліквідатора банку «Фінанси та Кредит», яка не має жодної правової сили. «Максі Капітал Груп» купила права вимоги за цим неіснуючим боргом за 85,6 мільйона гривень і тепер вимагає від ПГЗК 4,7 мільярда — тобто планує «заробити» 5500% прибутку на знищенні стратегічного підприємства. Серед бенефіціарів «Максі Капітал Груп» — Леонід Крючков, який балотувався до Верховної Ради від ОПЗЖ Віктора Медведчука, а його рідний брат Дмитро Крючков засуджений Вищим антикорупційним судом до 15 років ув’язнення за розкрадання понад 1,5 мільярда гривень коштів державних енергетичних компаній.
Дмитро Кучерявий в інтерв’ю «Полтавщині» представляє себе рятівником підприємства. Людина, призначена арбітражним керуючим за заявою самих ініціаторів цього банкрутства, публічно розповідає про своє бажання «зберегти підприємство». Ця логіка українцям добре знайома: вона є точною копією риторики росії — держави, яка за всіма ознаками є фашистською: вбиває мирних українців, руйнує міста, депортує дітей — і при цьому в своїх пропагандистських ресурсах трубить, що «бореться з фашизмом». Підпалити будинок, а потім пропонувати послуги пожежника — саме це відбувається зараз із Полтавським ГЗК. Рейдери штучно ініціюють банкрутство через неіснуючий борг, а потім їхня ж людина приходить у медіа і каже: «Не хвилюйтеся, я займусь санацією та рятуванням підприємства».
Пан Кучерявий в інтерв’ю оповідає про «сумнівні» виплати підрядникам і «непрозорі» транзакції — і при цьому блокує платежі реальним багаторічним партнерам підприємства, за якими стоять реальні люди, жителі Горішніх Плавнів та інших регіонів України, які виконали реальну роботу. Жодним словом він не згадав, що призначений за заявою компанії, чий борг є предметом активного судового оскарження і фактично вже визнаний Верховним Судом неіснуючим. Це не нейтральний технічний фахівець. Це учасник рейдерської спецоперації, адже за даними медіа, пан Кучерявий раніше представляв інтереси арбітражних керуючих, пов’язаних із мережею бізнесмена Павла Фукса, якого СБУ підозрює у систематичному доведенні стратегічних підприємств України до банкрутства з метою заволодіння їх активами.
За майже двадцять років з моменту виходу на Лондонську фондову біржу Ferrexpo інвестувала у Полтавський ГЗК понад 1.5 мільярди доларів США. Ці кошти пішли на модернізацію виробництва, розвиток інфраструктури, підвищення екологічних стандартів і перетворення підприємства на одного з трьох найбільших експортерів власної виробленої залізорудної продукції в світі. Завдяки цим інвестиціям тисячі жителів Горішніх Плавнів мають гідну роботу і зарплату, а Україна — надійного платника податків і джерело валютного експортного виторгу навіть під час війни. Трудовий колектив не допустить, щоб шахраї з сумнівними зв’язками шахрайськими методами знищили те, що будувалося десятиліттями, — і зробили це на догоду інтересам, які жодного стосунку до розвитку України не мають. Подібні спроби рейдерського захоплення українських стратегічних підприємств вже траплялися раніше — і щоразу за ними проглядалися ті самі інтереси, ті самі схеми і та сама кінцева мета: послабити Україну зсередини.
Позиція трудового колективу є незмінною. Полтавський ГЗК — підприємство, яке забезпечує роботою напряму тисячі людей та ще десятки тисяч опосередковано, сплачує податки до українського бюджету і є одним із ключових промислових об’єктів держави в умовах війни. Ми відстоюватимемо свою позицію в усіх судових інстанціях — українських та міжнародних — і вже поінформували відповідні міжнародні інституції та представників іноземних інвесторів про характер і учасників цієї рейдерської спецоперації.
Працівники підприємства домагатимуться, щоб всі учасники цієї рейдерської схеми, включаючи власників «Максі Капітал Груп», і призначеного ними арбітражного керуючого, та всі, хто свідомо сприяє цій операції, були притягнуті до правової відповідальності за дії, спрямовані на знищення стратегічного підприємства України в умовах воєнного стану. Незалежно від юрисдикцій, за якими вони будуть ховатись. Подібні дії кваліфікуються цілою низкою статей Кримінального кодексу України — зокрема щодо рейдерства, зловживань у процедурі банкрутства та дій, що підривають економічну безпеку держави. Документи, що підтверджують наведені факти, передані до правоохоронних органів України та відповідних міжнародних структур.
Те, що відбувається з Полтавським ГЗК, — це не локальний корпоративний конфлікт. Це демонстрація того, чи здатна Україна захистити власну промисловість від рейдерства під час війни. Від відповіді на це питання залежить, чи прийдуть в Україну після перемоги сотні мільярдів доларів інвестицій для відбудови. Жоден серйозний іноземний інвестор не вкладе кошти в країну, де стратегічне підприємство можна зруйнувати через чужу навмисну бухгалтерську помилку та незаконні рейдерські дії.
Дар’я ЛИТОВКО та представники трудового колективу Полтавського ГЗК.