— В ДШВ я був бойовим медиком взводу, а потім — роти. Після поранення перевівся до Глобиного, — розповідає про себе головний сержант взводу охорони Другого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП старший сержант Євгеній Оболонченко.

Володимир Зінченко родом з села Сліпорід-Іванівки Лубенського району. Має освіту вчителя трудового навчання, креслення та інформатики. Коли почалася повномасштабна війна, працював за кордоном — більше трьох років був керівником будівництва в польській фірмі.

Старший солдат Дейнека Василь Миколайович, старший стрілець взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП, відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Військовослужбовець неодноразово відзначився при виконанні бойових завдань на Донеччині.

— Я з Полтави, і чув, як навесні 2022-го при Полтавському районному ТЦК та СП формувався окремий зведений штурмовий загін «Одін». Одразу декілька людей знав у підрозділі, пропонували приєднатися до них. І наприкінці 2022-го я таки зміг вирішити питання з бронюванням, — розповідає 51-річний солдат Роман Шкурба.

Військовослужбовець Миргородського районного ТЦК та СП старший солдат Анатолій Небоян отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» за участь у бойових діях та успішне виконання бойових завдань під Авдіївкою на Донеччині у складі окремої стрілецької роти.

Турист із Полтавщини. До війни він був будівельником. Сьогодні — сапер 152 окремої єгерської бригади. Каже: його цивільний фах тепер став ключовим у зовсім іншій роботі — нищити ворога.

Сергій Письменний — мінометник 32 окремої механізованої бригади, сам з Полтавщини. Спілкування проходить у заставленому закрутками погребі на околиці Покровська. Окупанти намагаються тримати місто під вогневим контролем, тож канонада тут лунає цілодобово. На сусідній вулиці вже понад десяток зруйнованих КАБами будинків, але місцевих жителів ще досі багато. Просяться до військовиків зарядити від генератора телефони й ліхтарики. Хлопці не відмовляють.

Артур Жуль — військовослужбовець Полтавського обласного ТЦК та СП. Офіцер, якому вдалося вчасно виконати дуже важливу місію: привезти на Полтавщину зброю, яку пізніше підрозділи Сил оборони України неодноразово застосовували для відбиття російської агресії.

Пов’язати своє життя з військовою службою 32-річний військовослужбовець Полтавського районного ТЦК та СП молодший сержант Руслан Матвієнко, намагався ще з підліткових років: після завершення 9 класу він, сирота, вступив на навчання до Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, який закінчив 2011-го. Потім відслужив строкову службу — на Львівщині в рембаті. У 2017 році підписав контракт на військову службу.

Начальник медичної служби Полтавського обласного ТЦК та СП майор Жанна Дрига у війську 15 років — з 2009-го. Відколи 25-річною, завершивши навчання в Полтавській медичній академії, призвалася до Збройних Сил України.