— Ранком 24 лютого 2022 року двоюрідний брат надіслав мені відео, як повз його хату вулицею в селі на Сумщині їде колона російської техніки. Тоді я зрозумів, що все серйозно, — починає свою розповідь старший сержант Віталій Денисов родом з Лубенського району на Полтавщині.

— Усі, хто, як і я, мали бойовий досвід, зустріли новину про початок великої війни з холодним розумом. Не було паніки, ми знали що робити. Обкладали будівлі мішками з піском. Будували фортифікації в районі, облаштували блокпост на трасі, організували пости на інших дорогах, — згадує події початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року головний сержант Денис Шевченко.

— Свій позивний маю ще з 95-го року, зі строкової служби в морській піхоті. Я не міг на кацапську мову перейти, так воно приклеїлося: Хохол. Тоді військово-морські сили в Криму базувалися. Російськомовних дуже багато було в армії. А мені російська мова, як кажуть, на язик не лягала. Як кацапи люблять казати, «чєлюсть нє та», — представляється 48-річний Олександр родом з міста Лохвиця на Полтавщині.

— Я своє вже відвоював, і ні про що не шкодую. Але ж війна нікуди не поділася, — констатує старший сержант Михайло Воскобійник родом із Шишак. В цьому році йому виповниться 59 років, він служить у ТЦК та СП.

— У листопаді 2022 року на підприємство прийшов список працівників, яким потрібно було уточнити військово-облікові дані. У тому списку було і моє прізвище, — згадує 38-річний Олександр Кітченко з Чутівської громади Полтавського району.

— Коли в підрозділі обирали позивні, я взяв собі псевдо Парацельс. Це видатний лікар епохи Відродження, якого називають першим професором хімії від створення світу. З огляду на мій цивільний фах, ніхто не заперечував, — представляється Андрій.

— Я ж виріс на Донбасі, а у 2022-му зрозумів, що війна прийшла і в мій дім. От і пішов у військо. Мені було 22, — згадує початок повномасштабного вторгнення старший солдат Микита Курочка, військовослужбовець П’ятого відділу Лубенського районного ТЦК та СП.

52-річний солдат Андрій Кольчевський зараз проходить військову службу на посаді водія-електрика відділення взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. Та перед тим встиг отримати неабиякий бойовий досвід буквально у всіх стихіях ЗСУ.

— Я ж не професійний військовий, але строкову службу відслужив свого часу — мав ВОС зв’язківця. По мобілізації уперше призвали у 2015 році. Тоді працював на підприємстві, мене викликали до дирекції, де повідомили, що треба пройти ВЛК. За її результатами отримав моброзпорядження і поїхав у навчальний центр. Після навчання потрапив на службу в 128 горно-піхотну бригаду стрільцем — помічником гранатометника, — розповідає військовослужбовець взводу охорони Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Костянтин Назаренко.

— Можна сказати, що я особисто був дотичним до формування двох бригад. Так вже склалося, — починає свою розповідь інструктор відділення рекрутингу та комплектування П’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Владислав Марченко, 54 роки.