Як проголосувати за нові вулиці Полтави: поради Полтавського офісу УІНП

• Крок №1 Авторизуйся на платформі E-dem
• Крок №2 Зайди у розділ «Опитування».
• Крок №3 Проголосуй, обравши опцію з патріотичною назвою.

Наші поради:

• вул. 9 Січня (на честь подій, що відбулися у Санкт-Петербурзі, Російська імперія) — вулиця Української Центральної Ради. На прославлення першого українського парламенту в 1917-1918 роках — Української Центральної Ради (УЦР), яка вперше у ХХ столітті проголосила 4 Універсалом незалежність України. Серед фунадаторів УЦР була плеяда видатних інтелектуалів — уродженців Полтавщини.
• Вулиця Анатолія Кукоби (колишній 2-й секретар Полтавського міськкому комуністичної партії) — вулиця Різдвяна: до 1930 року на початку вулиці розташовувався храм Різдва Богородиці.
• Провулок Бестужева (декабрист, який розглядав українців як частину російського народу) — провулок Дмитра Пильчикова. Український громадський і культурний діяч, педагог.
• Вулиця Ватутіна (російський комуністичний військовий злочинець) — вулиця Української Повстанської Армії. На честь усіх уродженців Полтавщини, які виборювали незалежність України у лавах УПА. Також детальніше тут, тут і тут.
• Вулиця Гагаріна (російський радянський космонавт) — вулиця Олени Теліги. Видатна поетеса, діячка ОУН. Очолювала Спілку українських письменників. Арештована гітлерівцями і розстріляна в Бабиному Яру 21 лютого 1942 року.
• Вулиця Гайдаренка (радянський льотчик) — вулиця Генерала Михайла Крата. Уродженець Полтавщини, військовий діяч, захищав незалежність України від росіян понад сто років тому, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки.
• Вулиця Гастелло (Герой СРСР) — вулиця Авіаторів Армії УНР. На честь борців за незалежність проти білої і червоної Росії — льотчиків 6-го Полтавського авіаційного дивізіону Армії Української Народної Республіки.
• Вулиця Генерала Буняшина (військовий діяч СРСР) - вулиця Полковника Степана Лазуренка. На честь командира першої регулярної військової одиниці української Армії доби Української Народної Республіки — полку ім. Богдана Хмельницького, уродженця Полтавщини.
• Вулиця Генерала Духова (Герой Соціалістичної праці у СРСР) — вулиця Павла Голобородька. Директор української гімназії імені І.М. Стешенка, яка стала школою №5 м. Полтави. Його діяльність як взірець національного виховання високо оцінив видатний педагог Григорій Ващенко. У червні 1927 р. був заарештований чекістами і зник безвісти.
• Вулиця Генерала Жадова (генерал армії СРСР) — вулиця Всеволода Петріва. Письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки. Навесні 1918 року як командир полку імені Костя Гордієнка звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників.
• Вулиця Героїв Сталінграда (назва походить від міста, названого на честь кремлівського диктатора) — вулиця Героїв ЗСУ. На честь героїчних воїнів, які боронять державу від росіян.
• Вулиця Графа фон Гарнієра (у 1918–1920 роках служив у російській білогвардійській армії Денікіна) — вулиця Юрія Липи. Уродженець Полтавщини, полковник УПА, письменник, поет, публіцист, лікар, засновник фітотерапії, автор української геополітичної концепції, ідеолог українського націоналізму. Написав публіцистичні праці «Призначення України» (1938) і «Розподіл Росії» (1941), історичний роман «Козаки в Московії» (1930-1931, 1934). Творча спадщина налічує понад 360 творів.
• Вулиця Декабристів (Декабристи — рух дворянства в Російській імперії, розглядали українців як частину російського народу) — вулиця Кирило-Мефодіївців. Кирило-Мефодіївське братство — перша українська таємна політична організація, що виникла у1845 р. Була одним із проявів піднесення національного руху на українських землях. До цього руху долучилися і представники Полтавщини.
• Провулок Єрмака (російський розбійник, керівник загарбницького походу в Сибір, «упокорювач Сибіру», поклав початок захопленню тюркських народів Сибіру Московським царством) — провулок Олекси Левитського. Організатор української освіти і просвітництва. Другий директор Полтавського учительського інституту, викладач української мови, голова товариства «Просвіта» у Полтаві.
• Вулиця Івана Паскевича (російський військовий злочинець) — вулиця Мирослава Скорика. Український композитор і музикознавець, Герой України (2008).
• Вулиця Лідова (кореспондент комуністичної газети «Правда») - вулиця Просвіти. У 1918 — 1921 роках ця вулиця була осередком просвітництва. У будинку №9/12 діяв Учительський інститут. Його директор Олекса Левитський був одночасно й керівником полтавської «Просвіти», яка видавала україномовні книги, підручники, займалася українізацією. Детальніше тут, тут, тут, тут, тут і тут.
• Вулиця Желябова (російський терорист) — вулиця Івана Вовчука. Народився на Полтавщині (справжнє ім’я — Федір Іванович Вовк), віце-президент Української Головної Визвольної Ради, діяч ОУН. Його ім’я викарбували в Саду праведників у Єрусалимі— за врятування під час 2-ої світової війни дівчинки-єврейки.
• Вулиця Зигіна (російський сталінський військовий діяч) — вулиця Азовців, на честь воїнів загону «Азов», який з 2014 року боронить Україну від російських загарбників.
• Вулиця Зої Космодем’янської (російська диверсантка) — вулиця Наталії Дорошенко. Уродженка Полтавщини, організаторка українських шкіл у Полтаві в 1917-1919 роках, письменниця, діячка «Просвіти», журналістка. Сестра видатного бібліографа Володимира Дорошенка, дружина полковника Армії УНР Володимира Савченка.
• Вулиця Коваля (комуніст) — вулиця Бориса Мартоса. Уродженець Полтавщини, голова Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки, організатор кооперативного руху. Вулиця розташована поруч з Університетом економіки і торгівлі, де встановлено погруддя Мартосу.
• Вулиця Ковпака (член ВКП (б), воював проти армії Української Держави та загонів вільного козацтва, УПА, член ЦК КП (б), причетний до репресій проти борців за Україну) — вулиця Героїв ОУН. Борці за незалежність, учасники Організації українських націоналістів, яка була створена в 1929 р. полковником Армії УНР Є.Коновальцем і його однодумцями для боротьби за відновлення Української держави. Боролася проти всіх окупантів— угорських, російсько-більшовицьких та німецько-нацистських. В роки ІІ Світової в Полтаві діяло потужне підпілля ОУН. Детальніше.
• Вулиця Комарова (льотчик-космонавт СРСР) - вулиця Сергія Корольова (родове прізвище Королів; 1906-1966) — вчений у галузі ракетобудування та космонавтики. Один із засновників практичної космонавтики, в’язень російсько-комуністичних сталінських концтаборів ГУЛАГ. Під його керівництвом було запущено перший штучний супутник Землі.
• Провулок Корзуна (учасник військової операції більшовицької Росії з окупації у 1919-1920 рр. держави «Бухарський емірат») — вулиця Володимира Янченка. Уродженець Полтавщини, генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки, начальник 17-ї дієвої дивізії Північної групи Дієвої армії УНР, учасник Першого Зимового походу Армії УНР.
• Провулок Куликова (герой СРСР) — провулок Євгена Мишковського. Начальник Генерального штабу Армії УНР. Походив із козацько-старшинського роду на Полтавщині. Навчався у Полтавській семінарії.
• Вулиця Леваневського (льотчик, Герой СРСР) — вулиця Павла Крицького. Уродженець Полтавської губернії, «батько» української аеророзвідки, полковник Армії УНР. Першим забезпечив бойове застосування аеростатів для потреб Армії УНР та УГА.
• Провулок Любові Шевцової (комсомолка) — провулок Харитини Пекарчук. Перша українська жінка, яка отримала українську державну нагороду в ХХ ст., жетон ордена «Залізного хреста» № 1 і Хрест Симона Петлюри, діячка «Просвіти». У 1917-му вона взялася за українізацію трьох полків російської армії, розташованих у Сімферополі, організувала там український хор та аматорський гурток, влаштовувала літературні вечори, видавала газету. На початку 1918 року втекла від переслідувань російських більшовиків на Полтавщину, де її схопили чекісти. Витерпіла катування, навесні 1918 року після звільнення краю від російських окупантів пішла в Армію УНР — у полк імені Івана Богуна, а згодом очолила санітарний потяг загону «Запорозька Січ».
• Вулиця Марата (французький творець «якобінського ВЧК», навколо якого формувалася радянська ідеологія) — вулиця Галини В’юн. Під час німецької окупації очолювала Полтавське відділення Українського Червоного Хреста: організовувала і надавала допомогу харчами, одягом, ліками полоненим в німецьких таборах Полтави. Створила для них в Полтаві госпіталь. Член ОУН (м) і УНРади. Написала спогади «Під знаком Червоного Хреста в Полтаві 1941-1942 рр.».
• Вулиця Маршала Бірюзова (маршал Радянського Союзу). — вулиця Олега Ольжича (літературний псевдонім Олега Олександровича Кандиби). Діяч ОУН, археолог, поет, публіцист. Автор поетичних збірок «Рінь», «Вежі» та «Підзамче». В червні 1944 року замордований гестапівцями в концтаборі Заксенхаузен.
• Вулиця Матросова (герой СРСР з Башкорстану) — вулиця Віктора Ревегука. Краєзнавець, дослідник новітньої історії України та Полтавщини, національно-визвольного руху першої половини ХХ століття, громадський активіст, викладач історії України в Полтавському педуніверситеті, кандидат історичних наук.
• Провулок Матросова (герой СРСР з Башкорстану) — провулок Федора Борківського. Учасник визвольних змагань 1917-1920 рр., пізніше діяч ОУН. Проходив у справі Спілки визволення України у 1929-1930 рр., відбув 10 років у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення жив у Полтаві на вулиці Монастирській №15, працював бухгалтером Полтавського хлібозаводу. У 1941 р. пристав до Похідних груп ОУН. Міський голова Полтави (10.1941-03.1942). Брав участь в установчих зборах Української національної ради в Києві. Заснував місцеве відділення Українського Червоного Хреста, дбав про відновлення у Полтаві закладів української освіти, культури і церкви. Розстріляний німецькими нацистами у квітні 1942 року.
• Вулиця Молодогвардійська (прославляла комсомольську організацію) — вулиця Братства Тарасівців На честь таємної політичної організації, створеної в 1891 р. Її учасники дали клятву на могилі Тараса Шевченка, де присяглися всіма засобами поширювати серед українців ідеї українського національного відродження та творчість Пророка Нації. Серед активних діячів Братства була плеяда видатних інтелектуалів, життя і діяльність яких пов’язані з Полтавщиною. Громада Тарасівців діяла й у Полтаві. Братство мало програму «Кредо молодих українців», ключовим моментом якого було таке твердження: «Російська імперія— окупант України, який знищив усі політичні й культурні надбання українського народу й досі поневолює його».
• Вулиця Муравйова (декабрист, розглядав українців як частину російського народу) — вулиця Сергія Єфремова. Громадсько-політичний і державний діяч, історик літератури, академік Української академії наук, член Наукового товариства імені Тараса Шевченка, публіцист, один із творців української журналістики. Неодноразово бував у Полтаві. Брав участь у розробці концепції української державності, національної культури й освіти. Надрукував загалом близько десяти тисяч публіцистичних і наукових й нарисів, присвячених творчості українських письменників і поетів. Репресований у роки більшовицької диктатури.
• Вулиця Нахімова (російський флотоводець) — вулиця Адмірала Остроградського. Командувач Чорноморським флотом УНР, уродженець Полтавщини.
• Провулок Нахімова (російський флотоводець) — провулок Івана Тарана. Один із найбільш енергійних діячів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) на Полтавщині в 1920-х роках, жертва комуністичних репресій. Народився на Полтавщині. Священик Воскресенського кафедрального собору УАПЦ в Полтаві.
• Вулиця Лізи Чайкіної (секретар Пеновського райкому комсомолу Калінінської області Росії) — вулиця Демида Бурка. Церковний і громадський діяч, історик церкви, літератор. Делегат І Всеукраїнського військового з’їзду (05.1917). Референт інформаційного бюро Секретаріату військових справ Центральної Ради. Учасник бою під Крутами. Під час ІІ Світової війни був одним із організаторів Полтавського Українського Червоного Хреста. З жовтня 1941— секретар Полтавського єпархіального управління УАПЦ. Служив настоятелем Свято-Миколаївської церкви м. Полтава до вересня 1943 р.
• Вулиця Олександра Сазонова (радянський льотчик, командир 9-ї повітряно-десантної дивізії армії СРСР) — вулиця Петра Франка. Син Івана Франка, фундатор української військової авіації. Репресований сталінським режимом.
• Бульвар Нестерова (російський пілот) — бульвар Української авіації. На вшановування всіх вітчизняних авіаторів, починаючи від піонерів авіації початку ХХ століття і до сучасних воїнів-авіаторів, які захищають Україну від росіян з неба.
• Вулиця Нікітченка (військовий діяч СРСР) — вулиця Джохара Дудаєва. Лідер чеченського визвольного руху за незалежність від Росії у 1990-х роках, перший президент Чеченської Республіки Ічкерія, її верховний головнокомандувач (1991-1996). Із 1985 по 1987 рік служив у Полтаві на посаді начальника штабу 13-ї гвардійської важкої бомбардувальної дивізії. Мешкав на вул. Нікітченка, 4.
• Вулиця Олега Кошового (комсомолець) — вулиця Павла Житецького. Один із основоположників українського мовознавства. Уродженець Полтавщини.Освіту розпочав у Полтавській семінарії. Брав участь у виробленні норм українського правопису. Відстоював думку, що Київська Русь — це держава українського народу, що традиції культури й побуту тут не переривалися у всі часи, а риси української мови наявні ще в письмових джерелах XII—XIII століть.
• Вулиця Олександра Маринеско (Герой СРСР) — вулиця Контрадмірала Михайла Білинського. Уродженець Полтавщини, контрадмірал військового флоту УНР, міністр морських справ УНР і організатор української дивізії морської піхоти. Загинув під час другого Зимового походу Армії УНР.
• Вулиця Панфілова (російський радянський військовий діяч) — вулиця Злуки. На пошану двох акцій (1919 і 1990 років), які символізували об’єднання (злуку) українських земель: Акт Злуки— урочисте оголошення 22 січня 1919р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об’єднання Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) у соборну Україну.
• Вулиця Півненка (учасник встановлення радянської влади) — вулиця Олександра Шульгина. Уродженець Полтавщини, історик, професор, перший Міністр закордонних справ УНР, представляв Україну на першій Асамблеї Ліги Націй у Женеві. 16 жовтня 1933 року в інтерв’ю французькій газеті LeFigaro повідомив про голодомор-геноцид, організований Москвою.
• Провулок Пугачова (російський розбійник) — провулок Чорних Запорожців. Військове формування кавалерії Армії Української Народної Республіки, Отаманом був уродженець Полтавщини генерал-хорунжий Петро Дяченко. 72-га бригада ЗСУ носить ім’я Чорних Запорожців.
• Вулиця Ракова (військовий льотчик Радянського Союзу) - вулиця Шістдесятників. На честь всіх діячів руху національного й антикомуністичного опору 1960-х років в Радянському Союзі, а також діячів літератури й мистецтва в цей період.
• Провулок Рилєєва (російський поет і революціонер-декабрист) — провулок Євгена Чикаленка. Один з ініціаторів скликання Української Центральної Ради, благодійник, меценат української культури, агроном, видавець, публіцист. Його предки із Полтавщини, був одружений із лубенчанкою Марією Садик. Активно співпрацював з полтавськими сільськогосподарськими часописами і полтавцями.
• Вулиця Сапіго (військовий кореспондент газети СРСР «Красная Звєзда») — вулиця Феодосія Рогового. Уродженець Полтавщини, письменник, автор романів та повістей. Роман «Свято останнього млива» відзначений Шевченківською премією.
• Вулиця Сєрова (військовий льотчик Радянського Союзу) — вулиця Левка Мацієвича. Перший авіатор-українець, учасник урочистостей у Полтаві з нагоди відкриття пам’ятника Іванові Котляревському (1903), корабельний інженер, суднобудівник, автор проєктів кораблів, підводних човнів, морських аеропланів тощо. Один із засновників Революційної української партії (РУП). Серед друзів і знайомих Михайло Коцюбинський, Микола Вороний, Олександр Олесь, Христина Алчевська, Микола Міхновський, Гнат Хоткевич. Загинув в авіакатастрофі. На похоронах Симон Петлюра поклав вінок з синьо-жовтою стрічкою.
• Провулок Скобелєва (російський воєначальник) — провулок Олелька Островського. Громадський діяч, актор, драматург, письменник і режисер Полтавського театру, якого за наказом голови губвиконкому Дробніса заарештували під час декламування зі сцени шевченківських «Гайдамаків». Невдовзі чекісти його розстріляли.
• Провулок Смирнова (червоноармієць) — провулок Миколи Савченка. На честь уродженця Полтавщини, засновник «Літопису УПА» в США й Канаді.
• Вулиця Спартака (культ Спартака виник після 1917 р., коли комуністи прийшли до влади в Росії) — вулиця Короля Карла XII. Король Швеції. 27–28 березня 1709 року у Великих Будищах на Полтавщині уклав угоду із гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком. Зобов’язувався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з-під московської влади Гетьманщину. Цитата з Договору: «Україна з двох сторін Дніпра з Військом Запорозьким й народом має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави не мають претендувати на абсолютну владу над Україною й Військом Запорозьким, цільність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв». Протистояв московській армії у Полтавській битві (червень 1709 р.). Цитуємо бюлетень шведської польової канцелярії: «…Його Королівська Величність упровадив своє військо в цю країну не для того, щоб учинити її жителям якусь шкоду, а для того, щоб вони змогли помститися віроломним ворогам. Його Королівська Величність хоче жителів цієї країни звільнити від ярма».
• Вулиця Степана Кондратенка (секретар Полтавського обкому комуністів) — вулиця Юрія Колларда. Залізничник, діяч УНР, письменник. Його батько Жерар Коллард був бельгійцем, який працював інженером-агрономом в Україні, де одружився з матір’ю Юрія, що походила з козацько-шляхетського роду. Середню освіту здобув у Полтаві, де долучається до українського руху, знайомиться із Симоном Петлюрою. За часів Центральної Ради очолював управління залізниць, за гетьманату обіймав керівні посади в Залізничному відомстві, при Директорії УНР очолював міністерство шляхів. Один з керівників Союзу визволення України, співзасновник Легії українських націоналістів. Автор мемуарів «З юнацьких років» (1930), «Спогади з минулого» (1931) та інших.
• Вулиця Степана Разіна (російський розбійник) — вулиця Червоної калини. На прославлення пісні-символу визвольної боротьби різних періодів. У 2022 році набула нової хвилі популярності у перші дні російського вторгнення.
• Провулок Степовика (не встановлено хто це, назва втратила виховне значення) — провулок Петра Калнишевського. Останній кошовий отаман Війська Запорозького. Канонізований ПЦУ. Славний тим, що будував багато церков.
• Вулиця Степового фронту (оперативне-стратегічне об’єднання військ армії СРСР) — вулиця Василя Тютюнника. Уродженець Полтавщини, командувач дієвої Армії УНР, генерал-хорунжий. Детальніше.
• Провулок Суворовський (російський військовий злочинець, організатор придушення козацького повстання Коліївщина) — провулок Федора Лизогуба. Впродовж 15 років очолював Полтавське земство (1901-1915). Походив зі старовинного шляхетського старшинського роду. Ініціював видання творів Івана Котляревського. Спорудження йому пам’ятника — це організаційно заслуга Лизогуба. Долучився до створення в Полтаві міського музею. Ініціював спорудження в Полтаві будинку земства в стилі українського модерну. Після приходу гетьмана Павла Скоропадського до керма Української держави стає головою Ради Міністрів.
• Провулок Талалихіна (військовий льотчик СРСР) — провулок Олександра Жаховського. Льотчик, командир 1-го гарматного загону 6-го Полтавського авіаційного дивізіону Армії УНР.
• Провулок Тюленіна (комсомолець) — провулок Генерала Удовиченка. Генерал-полковник Армії УНР, один із керівників військової операції з визволення Полтавщини від російсько-більшовицьких загарбників навесні 1918 р. Військовий радник Симона Петлюри, відзначився у боях за Арсенал у Києві в січні 1918-го.
• Вулиця Федора Моргуна (перший секретар Полтавського обкому комуністів) — вулиця Народного Руху. На прославлення організації, яка відіграла провідну роль у відновленні незалежності наприкінці ХХ ст. та борців за незалежність у ХХ ст. — активістів Народного Руху України.

Полтавський офіс УІНП