Чамарин Яр, герої «Азову», Яків Іскра, Кость Товкач, «Битви на Ворсклі»: експерти обрали пропозиції для голосування нових назв 19 топонімів Полтави
П’ятого вересня робоча група з питань присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій на території Полтавської міської територіальної громади під головуванням першого заступника міського голови Валерія Пархоменка та професора-краєзнавця Леоніда Булави продовжила розглядати пропозиції мешканців щодо найменування вулиць та провулків, включених до І черги.
Нагадаємо, що до 1-ої черги входять пропозиції щодо тих вулиць/провулків, назви яких містять грубі мовні помилки, зросійщені назви, кальки тощо. Ці топоніми підлягають обов’язковому перейменуванню відповідно до статті 41 «Застосування державної мови в географічних назвах та назвах об’єктів топоніміки» Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
У засіданні взяли участь співробітники Інституту розвитку міста, історики, філологи, етнографи, представники Департаменту культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради, архітектори, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, завідувачка кафедри історії України ПНПУ, професорка Людмила Бабенко, директор Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського Олександр Супруненко, редактор сайту «Історія Полтави» Борис Тристанов, архітекторка Оксана Бєлявська, журналістка Олена Колачинська (Вахницька), краєзнавця, голова історичного клубу ім.Федора Борківського Ніна Кирпотіна, доцентка кафедри української літератури ПНПУ Ганна Радько, громадськість.
На засідання завітали мешканці вул. Посьолкової, які висловили власне бачення щодо перейменування вулиці, де вони проживають, та родичі осіб, на честь яких полтавці запропонували назвати кілька провулків.
Робоча група опрацювала ще 19 позицій з порядку денного, решту — буде розглянуто на наступному відкритому засіданні, яке заплановане на 12 вересня.
ЛОМАНИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Ламаний пров. | Правильне написання українською мовою — «Ламаний». Пропозиція від робочої групи: українізувати назву на пров. Ламаний, та зберегти у міському просторі геонім з історичною назвою. |
ЛЬВА ПАДАЛКИ ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Лева Падалки вул. | Правильне написання імені українською мовою — Лева Падалки. Пропозиція від експертів: українізувати назву (вул. Лева Падалки). |
МЕТРОСТРОЇВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Полузірський пров. | За назвою річечки Полузір’я, ряд приток якої (вершин балок зі ставками) починаються в селищі Рибці. Один із хуторів (пізніше — село) мав назву РибчанськеПолузір’я. |
МІНЯЙЛОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Едуарда Горошочка пров. | Едуард Юрійович Горошочко — старший солдат ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Народився 1990 року в місті Полтава. Брав участь у Революції Гідності, а з 2014 по 2016 рік проходив військову службу у лавах Збройних сил України, брав участь у боях за Широкине. Після цього звільнився через поранення в плече. Очолив полтавську ГО «Вороскол», яка займалась військово-патріотичним вихованням. Також з іншими військовими займався налагодженням органічного виробництва на Полтавщині. Військову службу проходив у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов». У ході широкомасштабного військового вторгнення РФ в Україну з побратимами захищав Маріуполь на Донеччині, перебували на «Азовсталі». Загинув 15 квітня 2022 року. В Едуарда Горошочка залишилися батьки, дружина та дитина. Нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно) за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. |
| Міняйлівський пров. | Правильне написання українською мовою, оскільки назва походить від прізвища «Міняйло» — «Міняйлівський». Тому рекомендація від експертів — пров. Міняйлівський. |
МОСКОВСЬКИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Підмонастирський пров. | Пропонується назвати за його локацією (провулок розташований під Монастирською горою, біля підніжжя її південного схилу). |
| Польський пров. | На знак вдячності польському народові за всебічну допомогу й підтримку українського народу в спротиві російській військовій агресії. |
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКОГО ВУЛ.
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Івана Нечуя-Левицького вул. | Пропозиція від робочої групи — українізувати написання прізвища та додати до неї ім’я письменника (з метою стандартизації написання назв геонімів): вул. Івана Нечуя-Левицького. |
НОВО-СТЕПОВА ВУЛ.
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Дейкалівська вул. | Дейкалівка (у середині ХІХ століття — помістя / хутір Дейка, — перша садиба, яка поклала початок поселенню Юрівка; на рубежі ХІХ-ХХ ст. у Дейкалівці розташовувалися єпархіальний свічковий завод та прихисток для бідних). Підтримано експертами з метою збереження у міському просторі вже не існуючої, але історичної назви поселення. |
| Новостепова вул. | Правильне написання геоніму українською мовою — вул. Новостепова. |
ОВРАЖНА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Чамарин Яр вул. | «Чамарин яр» — балка на Павленках і в Нижній Колонії. У XVIII столітті таку ж назву мало урочище і хутір у ньому, який з початку ХІХ століття розрісся до передмістя Полтави — Павленки. Чамара (Чамаренко) — козацький рід, іменем якого названий яр. Czamara — прізвище польського походження. Означає польський патріотичний костюм. В українську мову увійшло видозміненим («Чумарка»). У ХVІІ столітті цей рід відігравав помітну роль у Полтавському полку. Уперше шляхтич Дахно Чамара (Чамаренко) згаданий у документах Полтавського полку з початком Визвольної війни — як козак (1649). Дахно Чамаренко — осавул полтавської городової сотні в 1658-1661 і 1665 р. ; полтавський наказний полковник у 1666 році. За актами Полтавського полкового уряду другої половини XVII ст. також згадуються: Стефан Чамарин брат; Герасим Чамара значковий товариш у 1665, 1670, 1671 рр.; Леско Чамаренко у 1667 р. У компуті 1726 року Полтавської першої полкової сотні Григорія Черняка серед козаків кінних сотенних є Андрій Чамара та Іван Чамара. У списках домовласників за 1896 рік згадуються: спадкоємці козака Андрія Івановича Чамари і козак Василь Іванович Чамара. (Рекомендовано експертами, як історична назва місцевості) |
| Яружна вул. | Правильне написання геоніму українською мовою — Яружна вул. |
ОЛЬХОВА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Вільшана вул. | Правильне написання українською мовою — «Вільшана» або «Вільхова». Пропозиція від робочої групи — українізувати назву на «вул. Вільшана», оскільки вул. Вільхова у Полтаві вже існує. |
| Якова Іскри-Острянина вул. | За однією з версій, назва села Іванченці (за тодішнім написанням) походить від імені наказного полтавського полковника Івана Яковича Іскри. Його батько — Яків Іскра-Острянин (справжнє прізвище — Яків Стефан Іскра, в літературі трапляються написання: Яків Острянин, Яцко Остряниця, Яків Остряниця, Яцко Іскра тощо) — військовий діяч, отаман українського козацтва. Народився в Острі на Чернігівщині у козацькій родині. Вперше згадується в документах 1633 року як полковник реєстрових козаків з Полтавщини, перший полковник полтавський війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні ж 1638 року очолив козацьке повстання проти польського панування, за соціальні інтереси козацтва. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував місто Чугуїв; убитий під час повстання в 1641 р. У декількох містах України на його честь названі вулиці. |
ОПИТНА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Дослідна вул. | Правильне написання українською мовою — вул. Дослідна. |
| Дослідне поле вул. | Варіант: вул. Дослідного поля / вул. Дослідне поле точніше відображає походження назви і її розташування, хоч і довше у вимові. Ініціатором створення Дослідного поля було Полтавське товариство сільського господарства, засноване за активної участі місцевої громадськості. Створене у квітні 1885 року. У наш час — Дослідне поле Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції імені М.І. Вавилова Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної Академії аграрних наук України. |
ПАМІРСЬКИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Вовчий пров. | Вовчий провулок позначено на планах передмістя Павленки від рубежу ХІХ-ХХ ст. до 1952 року. Він починався від повороту на північ сучасного пров. Глінки — до вул. Дослідної (і включав садиби сучасного пров. Памірського, який до 1958 року був безіменним). |
| Павла Голобородька пров. | Голобородько Павло Григорович (1881 — після 1930), — викладач, директор української гімназії імені І.М. Стешенка, яка стала школою №5 на Павленках (1917-1927). Його діяльність, як взірець національного виховання і просвітництва в районі міста, високо оцінив Г.Г. Ващенко. Закінчив кадетський корпус і Дерптський (Тартуський) університет. У 1912 році у Санкт-Петербурзі пройшов педагогічні курси з підготовки кандидатів на вчительські посади в кадетських корпусах і призначений на посаду викладача історії Полтавського Петровського кадетського корпусу. Після Лютневої революції 1917 року П.Голобородько бере активну участь у роботі українських учительських громадських організацій, стає директором української гімназії. У червні 1927 р. П.Г.Голобородько був заарештований і до 1930 р. утримувався в тюрмі м.Харкова. Висланий із України. Його подальша доля невідома. |
ПОСЬОЛКОВА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Битви на Ворсклі вул. | 12 серпня 1399 року на території сучасної Полтавщини, у лівобережній частині долини Ворскли відбулася «Битва народів на Ворсклі». Це одна з найбільших у Східній Європі битв XIV століття. На той час Ворскла була межею Великого князівства Литовського і Золотої Орди. Назва «Битва народів» зумовлена тим, що у війську Великого князя Литовського, Жемайтійського і Руського Вітовта, крім литовців, литвинів, русичів (предків українців) були також московські князі, німці-тевтонці та татари хана Токтамиша. Це військо зазнало поразки від набагато меншого але монолітного війська учня великого Тамерлана — еміра Едігея і його хана-маріонетки Тимур-Кутлуга. Військо ж Вітовта не було монолітним. І ця поразка змінила подальшу історію Східної Європи, оскільки князь Вітовт намагався об’єднати в своїй державі всі землі колишньої Київської Русі, у т.ч. і московії. Перед тим, у 1398 р. Вітовт отримав від хана Тохтамиша визнання прав на володіння українськими землями. Битва на Ворсклі — це спроба наступу Литви на Орду. Битва була програна, але не програна війна. Невдовзі розпочався розпад Золотої Орди, а князь Вітовт відновив владу і над землями сучасної Полтавщини (Литовсько-Руська держава володіла ними до 1569 року). Дуже скоро вже Вітовт буде ставити ханів-маріонеток у Криму. Поразка його навчила. Нова назва невеликої вулиці — це своєрідна пам’ятка про цю віху історії, а також можливість ставити тут аніматорські театральні дійства тощо. |
| Роздільна вул. | Вулиця має велику ширину, нібито розділяє селище на дві частини. |
| Селищна вул. | Правильне написання українською мовою — вул. Селищна. |
ПУТЬОВА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Шляхова вул. | Правильне написання українською мовою — «Шляхова». Пропозиція від робочої групи — українізувати назву на вул. Шляхова. |
РИНОЧНИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Костя Товкача пров. | Товка́ч Костянтин Іванович (17.05.1882 — 27.11.1937) — український громадський, політичний і церковний діяч; жертва політичних репресій. Жив у Полтаві (вул. Шведська №20-б). Один із лідерів українського національного руху. Ще замолоду, будучи священиком, захищав інтереси селян в економії Кочубея. За це був позбавлений сану й засуджений. Опісля закінчив юридичний факультет Харківського університету. Був там керівником української спілки студентів міста. Працюючи адвокатом у Полтаві, став членом полтавської «Громади» — об’єднання української інтелігенції. Від початку Української національної революції активно включився в політичну діяльність. У 1917 році був Головою Полтавської міської думи, Головою Полтавського губернського з’їзду мирового суду. У 1918 р. — Генеральний суддя УНР. У жовтні 1918 р. він очолив Полтавську губернську філію Українського Національного Союзу, а в грудні знову очолив міську думу. У 1920-х роках був беззаперечним лідером українського руху в Полтаві, у т.ч. фундатором і адвокатом Української автокефальної церкви. 6 разів заарештовувався більшовицькою владою. Зокрема, в справі «Союзу визволення України» в 1929 р. (засуджений на 5 років одиночної тюрми). Розстріляний сталінським режимом у 1937 р. Заслуговує на увіковічення в назві провулку в місцевості Полтави, у якій він колись жив. |
РЕЛЬСОВИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Валерія Константинова («Француз») пров. | Константинов Валерій Володимирович народився 28 серпня 1979 року в місті Кіровограді (тепер — Кропивницький). Майже все життя прожив у Полтаві, на Садах. Останні роки Валерій працював водієм у Нідерландах. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії на територію України, Валерій повернувся, щоб боронити від ворога Батьківщину, та вступив стрільцем Добровольчого батальйону «ОДЧ Карпатська Січ». Брав участь у звільненні від ворога Київської області, а потім із підрозділом був перекинутий під Харків. Мав позивний «Француз». 11 квітня 2022 року загинув на Харківщині, виконуючи бойове завдання. Поховали захисника 15.04.2022 р. на центральному кладовищі Полтави поруч із батьками та рідним братом-близнюком, який трагічно загинув. Валерій Константинов не був одруженим. Сестра проживає в Полтаві. |
| Мандрівників пров. | Більш романтична назва, порівняно із нинішньою (пропозиція одного із мешканців). |
| Рейковий пров. | Правильне написання українською мовою — провулок Рейковий. |
РОДНИКОВИЙ ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Данила Галицького пров. | У період роздробленості Давньоруської держави (XIII ст.) князь Данило був найуспішнішим правителем на землях західної частини сучасної України. Його князювання припало на драматичні події — нашестя монголо-татар. Данилові довелося вести тонку політику, щоб уберегти свої землі від повного розорення. Він здійснив далеку поїздку в ставку хана Батия, де отримав гарантії безпеки Галицько-Волинської держави. У 1253 році Данило Галицький, який шукав військової та політичної підтримки в католицькій Європі, отримав від папи римського королівський титул. Під час свого правління він заснував низку міст на своїх землях, які існують донині. Серед них Холм (нинішній Хелм у Польщі) та Львів. |
| Живограйний пров. | «Живограй» — один із синонімів слова «джерело» в українській мові. Оскільки у Полтаві вже існує пров. Джерельний (найбільш вживаний переклад від російського «родник»), то пропонується назва від синоніма. |
| Куликівський пров. | Цей провулок вів у напряму історичного району (передмістя) Полтави — Кулики. Пропозиція експертів: зберегти у міському просторі геонім із місцевою історичною назвою. |
| Степана Бандери пров. | Ініціатива від жителя провулку (із його слів): місто повинно знати своїх героїв, борців за незалежність, українську державність. |
РОЗ’ЇЗДНА ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| 24 серпня вул. | На честь пам’ятної дати — 24 серпня 1991 року, — Дня проголошення Незалежності України. |
| Наталії Стребкової («Зоряна») вул. | Наталія Валентинівна Стребкова (20.02.1977 — 15.04.2022) — сержантка, діловодка ОЗСП «Азов» Національної гвардії України, учасниця російсько-української війни, що загинула під час російського вторгнення. Народилася в Полтаві; певний час працювала перукаркою в салоні краси. 2015 року познайомилася з чоловіком, який був військовим «Азову», та згодом переїхала жити до Маріуполя. 2017 року стала діловодом полку «Азов». Восени 2018 року вступила і потім закінчила курси сержантів; мала свій позивний — «Зоряна». Від початку повномасштабного вторгнення росії вона разом з чоловіком захищати місто Маріуполь. Наталя виконувала обов’язки бойової медикині. 15 квітня 2022 року у віці 45 років загинула від потрапляння багатотонного снаряда у бомбосховище під час оборони заводу «Азовсталь» у м. Маріуполі. 04 серпня 2022 року похоронена в Києві. Залишилися чоловік (станом на 09.2022 перебуває в рашистському полоні), діти та онуки. Указом Президента України від 05.05.2022 р. нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). |
| Роз’їзна вул. | Правильне написання українською мовою — вулиця Роз`їзна. |
САМІЙЛА ВЕЛИЧКО ВУЛИЦЯ
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Самійла Величка вул. | Правильне написання прізвища українською мовою — Самійла Величка. Пропозиція від експертів: українізувати назву (вул. Самійла Величка). |
СКЛІФАСОВСЬКОГО ПРОВУЛОК
| Пропонована нова назва | Коротка інформаційна довідка |
| Миколи Скліфосовського пров. | Правильне написання прізвища — Скліфосовський. Пропозиція від експертів: виправити помилку в написанні прізвища й додати ім’я (з метою стандартизації написання назв геонімів Полтави) видатного хірурга і громадського діяча, який жив в останні роки й похоронений у Полтаві, на Дальніх Яківцях: провулок Миколи Скліфосовського. |
Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (за матеріалами офіційного сайту Полтавської міськради)
