Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається знакова дата — 80-річчя з часу проголошення створення Української головної визвольної ради (УГВР). Часто це формування називають «повстанський парламент» чи «підпільний парламент». Також існує більш нормативне визначення — передпарламент. Так чи інакше саме УГВР стала тією надпартійною політичною формацією, яка намагалась консолідувати українців різних політичних переконань у спільну боротьбу проти німецького нацизму та російського імперіалізму й радянського більшовизму. 80 років тому, 15 липня 1944 року було проголошено створення УГВР як головного органу воюючої України, який керував національно-визвольним рухом за незалежність з 1944 року і представляв всі патріотичні сили. Перший з’їзд УГВР можна без перебільшення назвати історичним. В умовах жорстокої війни, в якій УПА воювала як проти СРСР, так і проти гітлерівської Німеччини, об’єднати патріотів було складно.15 липня 1944 року уродженця селища Шишаки Миргородського повіту Полтавщини Кирила Осьмака обрали Президентом Української Самостійної Соборної Держави. Віце-президентами УГВР стали ексвіцеспікер польського сейму Василь Мудрий, священник о. Іван Гриньох та Іван Вовчук (справжнє прізвище Федір Вовк) — теж виходець із Полтавщини, з села Очеретувате Хорольського повіту. Також до УГВР належала уродженка села Старі Санжари (нині Ново-Санжарська громада Полтавського району) Катерина Мешко.

Рішенням №18 тридцять третьої сесії Оболонської сільської ради Кременчуцького району восьмого скликання перейменовано 32 застарілі і незаконні комуністичні та російські назви об’єктів топонімії у селах Оболонь, Наталенки, Погребняки, Дем’янівка, Іванівка, Горошине, Старий Калкаїв, Гаївка, Пузирі, Наріжжя, Матвіївка, Новий Калкаїв, Строкачі, Лукашівка та Худолївка. Рішення прийняли у межах виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Про це повідомили у Полтавському офісі УІНП.

Днями під головуванням заступника начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антона Чубенка відбулося друге засідання робочої групи з виконання на Полтавщині закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Присутні заслухали, детально обговорили та затвердили пропозиції щодо перейменування розпорядженням голови Полтавської ОВА Філіпом Проніним 367 російсько-комуністичних назв вулиць у громадах Полтавщини. В тому числі вулицю Партизанську, одну із центральних вулиць селища Опішного, одноголосно вирішено рекомендувати начальнику ОВА Філіпу Проніну перейменувати на пошану державного, громадського, політичного діяча, журналіста, народного депутата I — III скликань, одного із лідерів українського правозахисного руху, багаторічного лідера Народного Руху України, Героя України В’ячеслава Чорновола. До речі, цю особистість дуже шанує очільник Опішнянської громади Микола Різник, адже портрет видатного борця за незалежність України у 20 столітті В’ячеслава Чорновола розміщено у його робочому кабінеті.

Міністерство культури і інформаційної політики у межах виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вивело з переліку об’єктів культурної спадщини радянський танк Т-34 у мікрорайоні Браїлки неподалік ТРЦ «Екватор». Тож цими днями відповідно до рішення сесії Полтавської міськради танк сталінської армії СРСР демонтували і перемістили до музейного простору. Про це сповістили у Полтавському офісі Українського інституту національної пам’яті (УІНП)

Топонімічна революція відбулася у Кобеляцькій громаді Полтавського району. Відтепер 161 вулиця і провулки матимуть українські назви. Ухвалу про перейменування застарілих і незаконних комуністичних та російських назв місцеві депутати прийняли на 41 сесії Кобеляцької міської ради згідно із Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Також 4 топоніми перейменовано розпорядженням в.о. Кобеляцького міського голови. Були враховані результати громадських обговорень на інтернет-платформі «Едем», рекомендації представника Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олега Пустовгара та профільної депутатської постійної комісії. Сесійному засіданню передувала копітка праця місцевої топонімічної комісії, що була сформована із місцевих краєзнавців, співробітника УІНП, виконкому міськради, старост старостинських округів, депутатів, вчителів історії, громадськості.

Топонімічна революція відбулася у Кобеляцькій громаді Полтавського району. Відтепер 161 вулиця і провулки матимуть українські назви. Ухвалу про перейменування застарілих і незаконних комуністичних та російських назв місцеві депутати прийняли на 41 сесії Кобеляцької міської ради згідно із Законом України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Сесійному засіданню передувала копітка праця місцевої топонімічної комісії, що була сформована із місцевих краєзнавців, співробітника УІНП, виконкому міськради, старост старостинських округів, депутатів, вчителів історії, громадськості. У селі Кишеньки, на малій батьківщині патріотів Симона Наріжного та Івана Рудичіва на пропозицію представника Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олега Пустовгара назвали вулиці на їх честь. Сьогодні розповідаємо про цих видатних Українців.

Інститут шляхетних дівчат діяв у Полтаві в 1818 – 1917 роки. Він був єдиним в Полтавській губернії закритим навчальним закладом для дівчат з родин збіднілих дворян, духовенства та купців. Вихованкам було від 6 до 18 років, а повний навчальний курс тривав 7 років. В цьому навчальному закладі учениці здобували освіту на високому рівні, а дисципліни викладали експедагоги Лейпцизького університету. Про це відомо з подкасту «Старої Полтави». 

Археологи знайшли кераміку, цвяхи, ложку та кістки тварин, яких вживали в їжу

У Диканському парку Конституції поруч із дубом гетьмана Івана Мазепи патріотична громадськість відкрила пам’ятний знак жертвам політичних репресій 1937-1938 років. На ньому увічнили пам’ять мешканців Диканського краю — невинно убієнних жертв російсько-комуністичного терору 1938 року.

Міська влада не запрошувала археологів для дослідження майданчика в історичній частині міста