Як і чим замінити ворожу російську монументальну пропаганду у Полтаві? Коментар Полтавського офісу Інституту нацпам’яті
Резонансним став круглий стіл на тему «Реалізація державної політики подолання наслідків русифікації та тоталітаризму в місті Полтаві та Полтавській області», який відбувся у 4 лютого в Полтаві. Обговорення організували Міністерство культури та інформаційної політики, Експертна рада з питань подолання русифікації та тоталітаризму при МКІП, Інститут нацпам’яті та Полтавська обласна військова адміністрація. Окрім питання усунення з публічного простору російських маркерів, встановлених на честь перемоги Московського царства над союзними військами шведського короля Карла XII та гетьмана Івана Мазепи в Полтавській битві 1709 року, йшлося й про важливі сенси національної пам’яті, які мають неодмінно бути відображені у вигляді пам’ятників.
Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар висловився за такий покроковий алгоритм дій.
1. Після врегулювання процедурних питань — демонтаж і переміщення на територію Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви».
2. Рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про створення кластеру російської монументальної пропаганди на території згаданого музею;
3. Опрацювання варіантів екскурсій таким чином, щоб туристам було цікаво довідатися, як протягом століть мізки українців засмічувалися «рускім міром», в тому числі й через створення потужних монументів, які символізували окупацію Гетьманщини;
4. На місці демонтованих об’єктів не повинні зяяти діри: архітектори мають рацію, стверджуючи, що руссо-пам’ятники є містобудівними. Тож необхідно провести конкурси на створення нових, які б відображали той самий період 16-17 століть.
Ймовірні варіанти сенсів, які можна було би прописати для митців-учасників конкурсів:
Меморіал «Мазепинці» (перша українська політична еміграція) з точки зору загальноприйнятих світових правил побудови єдиних символьних просторів (поєднання назв вулиць, парків, набережних, меморіалів, пам’ятників, меморіальних дошок тощо) логічно було б створити поруч із вулицею, що названа на честь мазепинця, гетьмана Пилипа Орлика, тобто на місці російського імперського маркера «Відпочинок московського царя Пєтра». Меморіал має увічнити пам’ять не лише Пилипа Орлика, а й кошового отамана Запорізького козацтва Костя Гордієнка та інших уродженців Полтавщини, які склали першу політичну еміграцію: це й Федір Нахимовський, і Клим Довгополий, і Дмитро Горленко, і Григір Орлик, і племінник Мазепи Андрій Войнаровський, і представники козацьких старшинських родів Полтавщини. Це родини Мировичів (зокрема й генеральний бунчужний Федір Мирович) та Горленків (зокрема Дмитро Горленко). Постійно з дипломатичною місією в Європі перебували Дмитро Горленко та брати Мировичі — Федір та Іван. Це й Генеральний осавул Григорій Герцик, Атанас, Іван і Ганна — діти полтавського полковника Павла Герцика. Ганна стала дружиною Пилипа Орлика, розділила з ним всі складнощі життя в еміграції, була надійним помічником у політичних справах. Її брати належали до уряду Пилипа Орлика, виконували дипломатичні доручення гетьмана. За свідченням Пилипа Орлика, всі вони допомагали у розробленні Конституції 1710 року.
Важливо, щоб меморіал був потужною противагою російській псевдоісторичній огидній пропаганді, різноманітним міфам-побрехенькам росіян про Мазепу і мазепинців і пропонував містянам та туристам історичну правду на основі наукових джерел про антимосковський воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи та першу політичну українську еміграцію. Переконаний, що в умови конкурсу має бути включено закарбування у камені (граніті, бронзі) відомого вислову письменника, історика, громадського діяча, жертви комуністичного терору Гната Хоткевича: «…мазепинці — се не убогі егоїсти, а рицарі смерті, що віддали за свою ідею, за світлий ідеал національної незалежності — віддали і вигідне своє життя, і спокій, і душу всю».
На місці пам’ятного знака гауляйтеру пєтра пєрвого, окупанту-московиту, коменданту Полтави Кєліну має бути меморіал полковникам Полтавського полку Гетьманщини, в т.ч. й Іванові Левенцю, який підтримав воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. Досі завдяки пам’ятнику Келіну культивується імперський міф про «героїчну оборону Полтави від шведських загарбників». Так вбивали пам’ять про Івана Левенця та Полтавський полк. Саме Левенець брав участь у нараді у Батурині в жовтні 1708 року, тож був посвячений у плани Івана Мазепи підняти антимосковське повстання й укласти угоду зі шведським королем. Іван Левенець проігнорував накази московського царя Пєтра I: не поїхав до Глухова на «вибори» підконтрольного Москві нового гетьмана й не заарештував мазепинців та полкову старшину, яка безперешкодно покинула Полтаву. Гетьманські листи Івана Мазепи у полтавських церквах зачитували з великою пошаною. У березні 1709 року південні сотні Полтавського полку забезпечили безперешкодний перехід запорожців на з’єднання з Іваном Мазепою та Карлом ХІІ.
Доречно розглянути й ширший аспект, увічнивши пам’ять про полки Гетьманщини, які підтримали Мазепу. Про них у славетній «Енеїді» пише Іван Котляревський: «Так вічной пам`яті бувало у нас в Гетьманщині колись… Так славнії полки козацькі Лубенський, Гадяцький, Полтавський В шапках, було, як мак, цвітуть. Як грянуть, сотнями ударять! Яка ж одвага в смутне врем’я! Так не пропало наше плем’я?». Ця цитата з «Енеїди» теж могла би бути відображена на майбутньому пам’ятнику. Котляревський цими словами прагнув для нащадків, для всіх нас зберегти пам’ять про сплюндровану Запорозьку Січ, ліквідовану Гетьманщину. Ця пам’ять для росіян-московитів і в часи Пєтра, і нині при путіну — як кістка в горлі.
На місці імперського «орла» у центрі Полтави має бути величний монумент слави Української зброї, який би окреслив українську військову звитягу протягом Українського тисячоліття — від князя Святослава Хороброго, козацтва, доби Гетьманщини, УНР, УПА до сучасних ЗСУ. Ймовірно, це той випадок, що конкурс має бути міжнародним, із залученням кращих світових архітекторів і скульпторів. Такі конкурси згідно з українським законодавством може проводити Кабінет міністрів. Якраз міжнародний конкурс і саме під егідою кабміну важливий з огляду на значущість цього місця у центрі Полтави як містобудівного і важливість створення ЯКІСНОЇ, МИСТЕЦЬКОЇ альтернативи російському імперському монументу.
5. Лише після Української Перемоги фінансування проєктів-переможців конкурсів. Нині ж більшість ресурсів — на ЗСУ, на відсіч окупантам, які так само, як і московський цар Пьотр (за Шевченком: «це той перший, що розпинав нашу Україну») прагнуть знищити, розіп’яти Україну.
Довідково: чотири місяці тому Експертна рада з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму при Міністерстві культури та інформаційної політики України рекомендувала усунути з публічного простору Полтави пам’ятники, які звеличують Російську імперію та її армію: монумент Слави, встановлений на честь 100-річчя перемоги Московського царства в Полтавській битві; пам’ятник на місці відпочинку російського імператора Петра І; пам’ятник російському військовому та посадовцю, коменданту Полтави Олексію Келіну.
Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті
