Чому в Полтаві має бути вулиця імені Федора Борківського…

Архіви свідчать: Федір Степанович Борківський (приблизно 1900 рік, Полтава — квітень 1942 року, Полтава) — офіцер Армії Української Народної Республіки (УНР), громадський і політичний діяч, член Організації українських націоналістів (ОУН (м), фінансист. Борець за незалежність України у ХХ ст.

У 30-ті роки в’язень російсько-комуністичних сталінських концтаборів.

З вересня 1941 року — Голова Полтавської міської управи. В умовах гітлерівської окупації зміг зберегти життя мешканців Полтави (близько 90 000 чоловік). Організував постачання в місто хліба і харчів, їх розподіл за картками всім полтавцям. Організував медичну і соціальну допомогу, роботу кооперації, підприємств, поліклінік, видання газети «Голос Полтавщини», постачання палива, водопостачання, соціальний захист непрацездатних, їдальні із безплатними обідами для підлітків і пенсіонерів-вчителів, сімей репресованих радянською владою.

Федір Борківський — Голова обласної ради у 1941-1942 рр., представник Полтавщини в Українській Національній Раді (з 5 жовтня 1941), яка захищала інтереси населення окупованої гітлерівцями України перед окупаційною німецькою владою.

В жовтні-листопаді 1941 р. Федір Борківський об’їхав німецькі табори для військовополонених Червоної армії на Полтавщині і Київщині, під особисту відповідальність звільняючи полонених полтавців — без огляду на їхню національність. 24 жовтня 1941 р. він таким чином звільнив із табору військовополонених в Кременчуці молодшого лейтенанта Червоної армії єврея Іллю Гольдінова (Державний архів СБУ, особова справа N 27 072).

Як всі оунівці-мельниківці намагався якнайдовше використовувати легальні форми роботи, проводячи одночасно велику підпільну роботу проти окупантів. Заснував у Полтаві і області відділення Українського Червоного Хреста (Голова — Галина Гришко-В’юн) та госпіталь для поранених і хворих полонених червоноармійців; Уряд СРСР відмовився від них. У газеті «Голос Полтавщини» Федір Борківський неодноразово звертався до мешканців області із закликами зібрати для в/полонених харчі, одяг, взуття, ліки… Полтавці активно відгукувалися на заклики, бо поважали Федора Борківського і співчували полоненим.

Міська управа Полтави завдяки Федору Борківському і підібраному ним особисто колективу стала центром українського націоналістичного підпілля в Полтаві — оунівців-мельниківців. Через відновлене шкільництво, церкву (УАПЦ), громадські організації, газету, підпільну літературу патріоти популяризували ідеї української державності - українського націоналізму, закликали боротися за незалежну Україну, проти нацистських німецьких і комуністичних московських окупантів.

У квітні 1942 Ф.Борківський разом із групою соратників-оунівців був розстріляний гітлерівцями за націоналістичну діяльність - за служіння своєму народові і боротьбу проти окупантів.

У Полтаві не пошанований.

КГБ СРСР і КПРС боялися правди про діяльність українських націоналістів в окупованій гітлерівцями Україні, адже, керуючи сільськими і міськими управами, українські націоналісти змогли не допустити масових голодоморів і епідемій в умовах чужоземної окупації. Уряд Радянського Союзу за необмеженої влади в загарбаній Україні використовував голодомори як головний інструмент своєї колонізаційної політики.

Українські націоналісти не мали можливості повною мірою перешкодити гітлерівським окупантам здійснювати в Україні давно сплановану Гітлером політику щодо окупованих територій на Сході Європи — уярмлювати і знищувати фізично представників слов’янських націй, в першу чергу українців, і «остаточно вирішити єврейське питання». Але оунівці зробили максимум можливого і навіть неможливе, щоб допомогти представникам усіх націй в окупованій німцями Україні зрозуміти наміри німецьких окупантів, максимально перешкоджали цим намірам, допомагали мешканцям краю незалежно від їхньої національності зберегти своє життя, формували у краян український державницький світогляд, закликали і організовували на боротьбу проти обох окупантів — і московського, і берлінського, — і були в перших лавах борців за незалежну Українську Державу. Тому проти них боролися, за ними полювали і їх знищували репресивні структури як комуністичної москви, так і націонал-соціалістичного Берліну.

І дотепер агентура москви в Україні і в Полтаві продовжує практику КГБ — КПРС, зводячи наклепи на ОУН, на всіх українських патріотів. Брудними методами намагається приховати від полтавців, від громадян нашої Держави правду про тих, хто у ХХ столітті виборював для нас нашу суверенну Державу. Звідси випливають абсолютно безпідставні, відверто наклепницькі дописи у фейсбуці, в газетах партій сумнівної якості з обвинуваченнями членства ОУН у гітлерівських репресіях проти українського населення, у гітлерівських розстрілах євреїв, у ксенофобії і антисемітизмі, в безлічі інших злочинів, яких українські націоналісти не здійснювали і не могли здійснювати за визначенням — бо не були колаборантами — ворогами власного народу, а навпаки, боролися проти гітлерівців і москалів, за Українську Самостійну Соборну Українську державу.

Завданням українських істориків і краєзнавців є посилення дослідницької роботи в архівах, ґрунтовне вивчення діяльності ОУН на місцевому рівні — в селах, містечках, обласних центрах України — і донесення правдивої інформації до широких кіл української громадськості. Маємо виховувати наступні покоління українців на прикладах служіння нашому народові наших Героїв! Маємо відновити історичну справедливість!

Задля цього працює краєзнавчо-історичний клуб імені Федора Борківського при Центральній бібліотеці Полтавської міської територіальної громади. Задля цього ми запропонували найменувати окремі вулиці Полтави на честь борців за Українську державність: Федора Борківського, Галини В’юн, Олега Ольжича, Миколи Плав’юка, Героїв ОУН та інших.

Ніна КИРПОТІНА, голова краєзнавчо-історичного клубу ім. Федора Борківського при Полтавській центральній міській бібліотеці.