«Зірки з плеяди корифеїв: Старицькі» — таку назву мало просвітницьке зібрання, яке цими днями організували у Глобинській міській громаді Кременчуцького району.

За ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) 18 жовтня у місті Кобеляки Полтавського району урочисто відкрили меморіальну дошку на пошану учасниці українського визвольного руху ХХ століття Харитини Кононенко, дитинство якої минуло у селі Миколаївка Кобеляцького повіту Полтавщини. Церемонію відкриття присвятили 125-річчю від дня народження діячки волонтерського руху з підтримки Української повстанської армії (УПА), Українського Червоного Хреста і жіночих організацій. А ще Харитина Кононенко як письменниця, публіцистка, науковиця, перекладачка, діячка «Просвіти», етнографка і журналістка зробила вагомий внесок в українські літературу і мистецтво. Тож виконком Кобеляцької міської ради створив нове місце пам’яті у громаді саме на фасаді будівлі Кобеляцького музею літератури та мистецтва.

15 жовтня у Полтавському літературно-меморіальному музеї Івана Котляревського відбувся культурно-мистецький захід з нагоди 130-ї річниці від дня народження одного з визначних майстрів кобзарського мистецтва Петра Гузя. На зібрання «Кобзарський вечір. 130 років Петрові Гузю» завітали сучасні кобзарі з Переяслава, Ірпеня, Києва, Полтави, краєзнавці, громадські діячі, музикознавці, музейники та представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

150-річчя від дня його народження видатного діяча української національної культури, кобзаря Федора Кушнерика згідно з Постановою ВР «Про пам’ятні дати і ювілеї» та з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у 2025 році відзначається на державному рівні. На малій батьківщині кобзаря у селищі Велика Багачка Миргородського району Полтавської області відбулася низка просвітницьких зібрань. За ініціативи представництва УІНП в Полтаві їх скоординували Департамент культури і туризму Полтавської ОВА, управління з питань освіти, культури, молоді, туризму, спорту та гуманітарного розвитку виконкому Великобагачанської селищної ради, місцеві Центр культури і дозвілля й дитяча музична школа ім. Федора Кушнерика.

110 років тому, 4 квітня 1915 у селі Солова Перемишлянського повіту за 30 кілометрів від Львова у бідній багатодітній селянській сім’ї народився Микола Лемик. Він стане діячем ОУН, у 1933-му здійснить атентат співробітника консульства совєтської росії/СРСР, представника Сталіна, чекіста Олексія Майлова, щоб привернути увагу світу до жахіть кремлівського, комуністичного Голодомору-геноциду. Народився на Львівщині. Поліг на Полтавщині: 84 роки тому, 10 жовтня 1941 року співробітники карального органу нацистської Німеччини (Гестапо) заарештували Лемика в Миргороді на Полтавщині. І там же гестапівці його розстріляли. Згідно із Постановою Верховної Ради України 110-річчя з дня народження Миколи відзначається на державному рівні. Про Миколу Лемика (1915-1941) https://poltava.to/project/5706/, борця за незалежність України у XX столітті розповідаємо далі. 

У межах угоди про інформаційну співпрацю із Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) у ефірі полтавського телеканалу «Місто+» продемонстрували документальний просвітницький відеоматеріал про події жовтня 1990 року в центрі Києва — студентську Революцію на Граніті. УІНП спільно з Bober Film Studio підготував ролик, який повертає нас у ті часи, дає відчути атмосферу акції та історичне значення тих подій. У відео використано відеохроніку тих подій з архіву народного депутата України І-VI скликань Ярослава Кендзьора. За ініціативи представника УІНП в Полтавській області Олега Пустовгара та директора телеканалу Ігоря Кужика показ у Полтаві здійснено з нагоди 35-ої річниці відомих історичних подій.

У вересні Український інститут національної пам’яті (УІНП) спільно з програмою «Партнерство за сильну Україну» у співпраці з Музеєм воєнного дитинства провів для вчителів закладів освіти Полтавської й Сумської областей школу «Уроки пам’яті» щодо опрацювання в освітньому просторі теми російсько-української Війни за Незалежність й увічнення пам’яті про неї.

4 жовтня 1885 року, 140 років тому у Решетилівці на Полтавщині народився Дмитро Андрусенко — український диригент, бандурист, педагог; організатор і диригент капели бандуристів у місті Суми, жертва комуністичних репресій.

У мікрорайоні «Кобищани» міста Полтави існують вул. Івана Карпенка-Карого та вул. Тобілевичів. Так вшановано родину Тобілевичів і зокрема корифея українського театру, драматурга Івана Карповича Тобілевича, який народився 180 років тому, 2 9 вересня 1845 року у селі Арсенівка біля міста Кропивницький. В історію Тобілевич увійшов під псевдонімом Іван Карпенко-Карий, у якому поєдналися ім’я його батька та прізвище улюбленого героя із п’єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого. Тобілевичі — старовинний український шляхетський рід, представники якого зробили видатний особистий внесок у боротьбу за незалежність України від білої і червоної росії, у відродження національної ідентичності українського народу, в тому числі у часи Української Народної Республіки та у справу культурно-мистецького розвитку українського національного театру.

За ініціативи Українського інституту національної пам’яті у Полтаві відкрили меморіальну дошку на пошану громадського та політичного діяча, залізничника, інженера, співзасновника Революційної української партії (РУП), міністра шляхів і транспорту Української Народної Республіки (УНР), співзасновника Легії українських націоналістів Юрія Колларда. Його життя пов’язане з Полтавою: на місці сучасної будівлі Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва (площа Слави 4/2), поруч із булівлею залізничної станції «Полтава-Південна» знаходилася недільна школа для працівників паровозоремонтного депо, де технічне креслення викладав Юрій Коллард; майбутній борець за незалежність України у ХХ столітті з 1885-го по 1892 рік навчався у Полтавському реальному училищі (нині — політехнічний коледж). Тож меморіальну дошку встановили у приміщенні Полтавського політехнічного коледжу Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». До фінансової підтримки появи нового пам’яті діячам УНР долучилися бійці ГУР, випускники коледжу, які нині захищають Україну від російського нашестя й мають позивні «Ілом», «Некр», «Горинич», «Ріко», «Любисток» та «Арісто», а також депутат облради Ігор Процай, викладачі коледжу, співробітник УІНП Олег Пустовгар.