140 років тому, 18 січня 1885 року народився Олекси (Олексій) Алмазів — військовий та громадський діяч, генерал-хорунжий Армії УНР, борець за незалежність України у XX столітті. У складі Окремої кінно-гірської гарматної батареї Гайдамацького коша Слобідської України як військового формування Центральної Ради у січні 1918 року вів бої проти російських більшовиків на Полтавщині — поблизу міст Гребінка, Лубен, Полтава, Кременчук й на підступах до Києва.

На камені біля пам’ятника соратнику гетьмана Богдана Хмельницького, полковнику Полтавського полку Гетьманщини Мартину Пушкарю у мікрорайоні Пушкарівський (колишня назва — Половки) м. Полтава ветерани російсько-української війни прибрали пропагандистський напис «про дружбу з Росією». Табличку з ворожим наративом встановили ще за СССР комуністичні ідеологи. На камені біля пам’ятника було написано: «Славному поборнику непорушної дружби українського і російського народів, першому полтавському полковнику Мартину Пушкарю».

«Опанас Сластьон: життєвий шлях, національний мистецький спадок». Таку назву має нова книга знаного полтавського мистецтвознавця, академіка Віталія Ханка. З нагоди 170 річчя від дня народження Опанаса Сластіона, засновника Миргородського краєзнавчого музею на Полтавщині, українського живописця, графіка, архітектора, мистецтвознавця, етнографа і педагога нещодавно Департамент культури і туризму ОВА та Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені Івана Котляревського влаштували презентацію цього видання. Нагадаємо, ювілей митця за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.

170 років тому, 14 січня 1855 року у Бердянську народився Опанас Сластіон, засновник Миргородського краєзнавчого музею на Полтавщині, український живописець, графік, архітектор, мистецтвознавець, етнограф і педагог. Ювілей митця за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.

Полтавська битва — подія, на якій кремлівські пропагандисти досі будують міф про велич росії, адже союзне військо шведського короля Карла ХІІ та українського гетьмана Івана Мазепи програло військам Петра Першого. Але як так вийшло, що українська Полтава перетворилась на «город славы русского оружия»? Чому у Полтаві на одинадцятий рік війни росії проти України там досі стоять російські памʼятники?

12 січня 1832 року народилася Єлизавета Скоропадська-Милорадович (у дівоцтві Скоропадська) — українська громадська і культурна діячка, голова Полтавського філантропічного товариства, меценатка, тітка діяча Української революції 1917-21 рр, останнього гетьмана України Павла Скоропадського. У Гожулах під Полтавою був маєток діячки. Тож саме у цьому селі Центр культури та дозвілля Полтавської міської громади, зокрема його Гожулівська філія та Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за участі кафедри всесвітньої історії, релігієзнавства та методик їх викладання Полтавського національного педагогічного університету провели просвітницьке зібрання «Присвята Єлизаветі Милорадович».

9 січня 2025 року минає 150 років від дня народження українського художника, поета, педагога, мистецтвознавця, етнографа, культурно-громадського діяча, пристрасного поціновувача творчості Тараса Шевченка, засновника Сумського художнього музею Никанора Харитоновича Онацького. Його ім’я, на досить тривалий час було зітерте зі скрижалів людської пам’яті, бо у 30-х роках минулого століття російсько-комуністичний режим СРСР вилучав та нищив пов’язані з його життям архівні матеріали, накладав заборону навіть на згадку про різнопланову діяльність митця. Народився Никанор Онацький у родині козака-хлібороба на хуторі Хоменковому Бірківської волості Гадяцького повіту Полтавщини (тепер село належить до Липоводолинської селищної громади Сумської області). Ювілей митця за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.

8 січня минуло 90 років від дня народження поета-шістдесятника з Полтавщини Василя Симоненка. Поет трагічної долі, який прожив лише 28 років.

«Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України», — писав про поета Євген Сверстюк. Він був першим паростком хрущовської відлиги і першою жертвою системи, яка панічно боялася мислячих людей. «І як же ненавиділи його поезію, його пам’ять сталіністи, які за часів Брежнєва здобувалися-таки на реванш за удар, завданий їм на XX з’їзді КПРС. Не вмер би Василь Симоненко — його б вони загнали туди, куди загнали Василя Стуса, чи Івана Світличного, чи Євгена Сверстюка, чи Івана Дзюбу, чи Олеся Бердника, чи багатьох інших. Чи загнали б у петлю, як Григора Тютюнника або Віктора Близнеця, у загибель від горілки, як Станіслава Шумицького, Валерія Юр’єва, Василя Бондаря… Вони б знайшли спосіб розквитатися із ним. Але — і в цьому я непохитно впевнений — не змусили б його відмовитися від свого «Я», — так характеризував ту епоху Святослав Тельнюк.

5 січня минуло 90 років із дня народження Миколи Шудрі (1935-2012) — письменника, перекладача, кінодраматурга, літературознавця, журналіста, педагога; лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка 1991 року за художньо-документальні фільми «Відкрий себе», «Тарас» Української студії хронікально-документальних фільмів; лауреата Міжнародної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Ювілей митця за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР цьогоріч відзначається на державному рівні.