Живописець і графік Василь Непийпиво з Диканщини на Полтавщині увійшов в історію українського мистецтва другої половини ХХ століття як видатний майстер пейзажу.

До 90-річчя уродженця Полтавщини, діяча українського руху опору 1960–1970-х років, письменника, журналіста і політв’язня комуністичного режиму Василя Захарченка

Майбутній історик, фольклорист, етнограф, поет, перекладач, почесний член Полтавської вченої археографічної комісії Василь Милорадович народився 13 січня 1846 року у селі Токарі Пісківської волості Лохвицького повіту (нині село належить до Лохвицької міської громади Миргородського району Полтавської області). Біографія етнографа на перший погляд начебто бідна на яскраві події. Втім цінність наукової спадщини дала змогу дослідникам назвати Василя Милорадовича класиком української фольклористики й одним із фундаторів вітчизняної етнографії.

Про Никанора Харитоновича Онацького у енциклопедичних довідниках інформують скупо. Живописець, поет. Народився 9 січня 1875 року у селі Хоменки Гадяцького повіту Полтавщини (нині Липоводолинська громада Сумської області). Його пензлю належать картини «Місячна ніч», «Перед грозою», «Ніч на пасіці», «Бузок» та ін. З 1906 по 1932 роки викладав креслення в учбових закладах Лебедина і Сум. Вірші його друкувалися в альманасі «Терновий вінок», збірці «З неволі» та ін. 

У межах виконання Законів «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та «Про засади державної політики національної пам’яті України» фасад полтавської історичної будівлі-пам’ятки по вул. Гоголя, 22 «Просвітницький будинок Гоголя» (колишній кінотеатр «Колос-Віззорія») цими днями очистили від меморіальної дошки берельєфного типу, яка глорифікувала російського імперського сталінського актора Гайдарова.

У Києві на Контрактовій площі експонується вулична виставка «На сторожі України: від Русі до сьогодення». Проєкт, ініційований Українським інститутом національної пам’яті, розповідає про тяглість традицій українського війська — від княжої доби до наших днів.

Національний ботанічний сад. Його небезпідставно називають одною із візитівок Києва, адже ця туристична принада знана серед киян і гостей столиці. За різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території та рівнем наукових досліджень він належить до найбільших ботанічних садів Європи. Однак, не всі знають, що засновник Ботанічного саду — уродженець Полтави, вчений, ботанік, селекціонер, генетик, академік Микола Гришко, 125 років від дня народження якого виповнюється 6 січня.

5 січня виповнився 91 рік із дня народження Миколи Шудрі (1935-2012) — письменника, перекладача, кінодраматурга, літературознавця, журналіста, педагога; лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка 1991 року за художньо-документальні фільми Української студії хронікально-документальних фільмів «Відкрий себе» і «Тарас»; лауреата Міжнародної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». Микола Шудря — уродженець села Веселий Поділ на Полтавщині (нині належить до Семенівської громади Кременчуцького району). Торік 90-річчя митця за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою ВР відзначали на державному рівні. Тож протягом 2025 року у Семенівській громаді працювали над просвітницьким документальним відео «Микола Шудря — літератор і кінодраматург з Веселого Подолу». Цими днями відділ культури та дозвілля Семенівської селищної ради Кременчуцького району презентував відео у соціальній мережі ЮТУБ.

Комунальні служби Полтавської міської громади з будинку по вулиці Володимира В’язуна демонтували анотаційну дошку, яка звеличувала військового діяча совєтської росії/СРСР Кагамлика.

155 років тому, 21 грудня 1870 р. на хуторі Пашенівка неподалік селища Козельщина на Полтавщині у старовинній козацькій сім’ї народився Михайло Михайлович Остроградський-Апостол, український військовий, контр-адмірал, перший командувач і будівничий українського Чорноморського флоту (1918), заступник міністра морських справ УНР (1919 р.).