Розмір тексту

Хто вбив мера і суддю, або Версії кременчуцького злочину

«Тихе» наддніпрянське місто Кременчук.

Третій рік триває судовий процес, у якому вже четвертий суд буде розбиратися за фактом скоєння у 2014 році в Кременчуці вбивства мера Олега Бабаєва і судді Олександра Лободенка.

Четвертий рік громадяни, провина яких не доведена і докази їхньої участі в скоєному відсутні та сфальсифіковані, — сидять у СІЗО.

Серед них — керівник Кременчуцької телекомпанії «Візит» і депутат Кременчуцької міськради трьох скликань Олександр Мельник. Проти нього — взагалі жодного доказу, крім наклепу.

Якщо вже говорити про докази сторони обвинувачення, останні взагалі свідчать на користь О. Мельника, щоразу доводячи сфабрикований характер слідства і матеріалів замовної справи. Підтвердженням цього є і абсолютно безпорадний вираз обличчя прокурорів, які на запитання суддівської колегії: «Чи є хоч щось на Мельника?» щоразу лише ніяковіючи розводять руками.

І це — наслідок розслідування сторони обвинувачення, представники якого мали б дослідити вірогідну версію, а не «призначати» обвинуваченим О. Мельника, але вони так вдало скористалися ситуацією, яка склалася в місті, й тими судовими справами, які виграло підприємство «Візит».

І саме таке розслідування, коли вірогідна версія залишається поза увагою, є однією з головних причин затягування судового розгляду.

Які вони — неперевірені версії?

Неперевірених версій, серед яких — справжні причини скоєння злочину, сторона обвинувачення навіть не розглядала і не розслідувала, оскільки саме такий сценарій і саме такий розвиток подій вигідний справжнім винуватцям і замовникам убивства.

Серед них є такі, що заслуговують на увагу і дають відповіді на питання: хто вбив мера і суддю? 

Є виступ на телекамеру колишньої голови Фонду держмайна України Валентини Семенюк-Самсоненко, де вона говорить про конфлікт мера О. Бабаєва з групою «Приват».

Тема конфлікту — земля під Кременчуцьким нафтопереробним заводом та її вартість, реконструкція основних фондів на заводі, а як наслідок — необхідність плати за землю і внески в інфраструктуру до бюджету міста, але цього не робилося, а міський голова вимагав. Суперечка ця відома — мер намагався підвищити вартість землі в декілька разів та вимагав сплатити в інфраструктуру міста кошти не тільки від будівництва нових об’єктів, але і після здійснення реконструкції вже побудованих об’єктів, а, зважаючи на постійну реконструкцію на заводі, це десятки, а можливо, і сотні мільйонів гривень у бюджет міста. Зрозуміло, що не всім таке сподобається і не кожен добровільно позбудеться своїх грошей.

Висновок В.Семенюк-Самсоненко — саме в цьому причина вбивства О. Бабаєва.

Тут потрібно провести часово-просторову паралель між убивством О. Бабаєва і свідченнями В. Семенюк-Самсоненко. Майже одразу після цього інтерв’ю, 27 серпня 2014 року, її знайшли мертвою. А у квітні 2017 року провадження закрили у зв’язку з відсутністю складу злочину. Як і в історії з убивством кременчуцького мера, в даній справі фігурувала мисливська рушниця, яка належала колишньому чоловікові вбитої і якого, мабуть, і планували зробити винним. 

А далі — продовження цих подій.

Загальновідомий факт, що нинішній мер Кременчука В. Малецький через власну наївність на початку каденції також планував підвищити вартість землі для нафтопереробного заводу. Про це писали чи не всі міські ЗМІ, але чомусь цього не зробив, а будь-які розмови з цього приводу припинилися. За однією з версій, яку озвучували джерела з оточення мера, з міським головою провели профілактичну розмову представники все тієї ж групи «Приват», яку ми бачили на прикладі блокування підприємства «Придніпровські магістральні нафтопроводи», і назавжди відбили охоту наповнювати бюджет з кишень олігархів. За іншою ж загальновідомою версією, невдовзі після невдалих спроб В.Малецького збільшити відсоткову ставку за користування землею нафтопереробному заводу діючий нардеп від Кременчука Ю.Шаповалов, якого можна назвати «хрещеним батьком» нинішнього мера і основним спонсором молодої команди, вийшовши з депутатської групи «Воля Народу», вступив у парламентську фракцію політичної партії «Відродження», яку знову ж таки, за дивним збігом обставин, контролює група «Приват». Мова про те, що, зважаючи на запальну вдачу і складний характер, О. Бабаєв точно б добився свого, а будь-які погрози його тільки б розлютили і переконали в правильності даного рішення, в той час, коли з політиками на кшталт Ю. Шаповалова і В. Малецького можна просто домовитися з позиції сили і політичних дивідендів. 

Але це не один конфлікт. Тут і неприязні відносини в мерії, війна на знищення з підприємцями, зокрема, з Чурсіним, Татарулею, війна за кіоски, зокрема навпроти Будинку торгівлі, та інші.

Були спроби захоплення і з залученням правоохоронних органів заводу Кременчуцького технічного вуглецю й подальші нападки та образи на адресу керівника цього підприємства з численними судовими позовами.

При цьому ніхто не розглядав версію щодо військового минулого очільника міста.

Убивство міського голови відбулося в один день із замахом на життя міського голови міста Львова, в той період, коли було оголошено про початок Антитерористичної операції. 

Ніхто не встановлював та не приділив увагу цим обставинам, які можуть свідчити про вбивство міського голови після можливих контактів з колишніми товаришами по службі, які сьогодні проходять службу в ГУР МО Росії або в інших силових і розвідувальних структурах Росії, які відкрито діють проти України, після замаху на життя міського голови Львова з метою дестабілізації ситуації в країні, з огляду й на те, що батьки мера проживають у Росії, а він здійснював поїздки до цієї країни та встановлював дружні відносини між Кременчуком і Курськом, де він народився і проживав до навчання у військовому училищі за часів Радянського Союзу.

Але під час перевірки мотивів, можливо, слід шукати причетних до злочину серед тих, хто отримав від убивства найбільшу фінансову та іншу вигоду, зокрема владу в місті і повний контроль над містом.

Чому «бізнес» ніхто не бачить?

Мер Кременчука О. Бабаєв був не просто чиновником і міським головою, але в першу чергу — бізнесменом. Він «номінально керував», крім ПАТ «Кременчукм’ясо», ще підприємствами, незважаючи на те, що де-юре вони були зареєстровані на інших осіб, серед яких один на сьогодні щоразу, коли до нього виникають питання, називає себе «близькими другом», але зрозуміло, що вказані підприємства належали міському голові.

Одне з них — не дуже відоме в кременчуцькому середовищі і називається Виробничо-комерційна фірма «УКРПРОДУКТ-2000», а друге — ТОВ «Кременчуцька торгова гільдія», де директором був «той самий» Євгеній Холод, цікавий і колоритний персонаж, нинішній перший заступник голови Полтавської облради.

Тож «де-юре» в цьому підприємстві розподілялося так: ТОВ «Кременчуцька Торгова Гільдія», ПП «ВКФ «УКРПРОДУКТ-2000» належало в статутному фонді 45 млн. грн., а Є. Холоду — 15 млн. грн.

А ще є ТОВ «Крюківчанка», де ТОВ «Кременчуцька Торгова Гільдія» належало в статутному фонді 3 964 000,00 грн., а Є. Холоду — 36000,00 грн.

Так було до скоєння вбивства. Нині в цьому бізнесі всі фінансові переваги за колишнім бізнес-партнером. 

Але спочатку дочка покійного мера Ольга Шляхова 10 лютого 2011 року передала під розписку готівкою 30 мільйонів гривень двоюрідному брату Є. Холода. 

Ці кошти мали повернути 10 липня 2014 року. Однак гроші в цей день не повернули, а через два тижні, 26.07.2014 року, О. Бабаєва вбили. Далі — просто запитання: чи знав про таке позичання грошей сам міський голова і як він на це реагував? Чи, можливо, це були його гроші? Чи вчиняв він дії щодо повернення вказаної суми грошей? Які дії були з боку боржників і як вони відреагували на вимогу повернути кошти?

Як слід розцінювати інформацію, яку поширювали засоби масової інформації:

«...В городском управлении МВД проходила традиционная еженедельная пресс-конференция. Вел пресс-конференцию начальник горуправления, полковник милиции Анатолий Кононенко. По событиям на центральном рынке он был краток: «Мы не вмешиваемся в противоборство и ни одну из сторон не под­держиваем. Наша задача — охрана общественного порядка в целом». Тем не менее, А. Кононенко проинформировал, что в ночь с воскресенья на понедельник «холодовские» охранные структуры похитили начальника охраны ОАО «Промтовары» и увезли его в неизвестном направлении...» (http://yustinyustin.livejournal.com/98319.html). 

Які це «холодівські» структури, про які говорив А. Кононенко, до речі, сьогодні він представляє потерпілу О. Шляхову, і від чого або від кого походить їх назва, що здійснювали викрадення людини в Кременчуці? Чи притягнув А. Кононенко, будучи керівником міліції, до відповідальності ці «холодівські» структури та викрадачів людини та чи встановив замовників або замовника «холодівського» усього цього?

Також «...у 2016 році була затримана банда викрадачів, можливо, це одні й ті ж самі, які працювали на Центральному ринку Кременчука (підприємство «Кременчуцька торгова гільдія»), учасники якої викрадали людей і вимагали викуп, при цьому під час обшуків у них виявлені зброя, кошти, автомобілі та інші речові докази. Про це на прес-конференції в Кременчуці повідомив головний поліціянт Полтавщини О. Бех...» (https://vestnik.in.ua/2016/12/08/u-bandi-vikradachiv-lyudey-ozhorontsi-tsentralnogo-rinku-kremenchuka).

І знову ті ж самі структури і ті ж самі особи, які стоять за ними?

І тут окремо необхідно зупинитися ось на чому.

У вересні 2017 року адвокат Макар І.І. звернувся в Генеральну прокуратуру із заявою про злочин відносно особи «Х» про причетність до вбивства міського голови Кременчука, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження та скеровано для здійснення досудового розслідування в прокуратуру Полтавської області. Але можна наперед сказати, що ніякого розслідування цей орган здійснювати не буде, так як він у цьому не зацікавлений та зважаючи на впливовість цієї особи, а, можливо, ця особа дає вказівки органу обвинувачення у вищевказаній справі і таким чином намагається відвести всі підозри від себе?

Крім того, хочеться нагадати, що також аналогічна особа здійснювала втручання в діяльність суду присяжних Київського районного суду м. Полтави, який розглядав справу відносно О. Мельника і прийшов до переконання про невинуватість та непричетність останнього до злочинів, у яких його «призначила» прокуратура. Наслідок такого тиску і втручання — перенесення розгляду справи до іншого суду, де, мабуть, Феміда закриє очі на повну відсутність доказів у скоєнні злочину.

Олександр МельникОлександр Мельник

А, між іншим, обвинувачені вже були

З розслідуванням версій убивства судді Автозаводського районного суду м. Кременчука О. Лободенка стільки ж питань і навіть більше.

Бо в цій справі один винний уже був «призначений» обвинуваченням. Мова про кременчуцького учасника Революції Гідності Олександра Сидоренка.

У цього чоловіка працівники УБОЗ, ті ж самі, що й у справі О. Мельника, навіть знайшли зброю, з якої нібито було вбито суддю. Цю людину жорстоко катували, в тому числі й електричним струмом, його били, одягали пакет на голову, щоб не міг дихати. Але про ці обставини і навіть про зброю взагалі обвинувачення не згадує, і це незважаючи на те, що у справі, яка нині розглядається, зброя, з якої були вчинені постріли в суддю, не була знайдена і не представлена суду.

Але хіба катування, а те ж саме відбулося й з одним з обвинувачених уже сьогодні, який внаслідок фізичних знущань спочатку дав свідчення, а потім від них відмовився, можна назвати перевіркою чи слідчими діями?

Насправді ж версій у справі вбивства судді — багато.

Одну з таких озвучила під час допиту 27.07.2014 року О. Шляхова, донька міського голови.

У цьому протоколі — жодної згадки про О. Мельника, директора Кременчуцької телекомпанії «Візит», але вона розповідає, що її батько серйозно конфліктував з тодішнім головою Полтавської обласної державної адміністрації і саме його вона підозрює у вбивстві батька.

Також вона повідомила, що цей посадовець причетний до злочину відносно судді, про що їй розповідав батько.

Натомість під час допиту в суді вона відмовилася відповідати на ці питання, як і щодо боргових зобов’язань перед нею або перед її батьком і чому вона звернулася до суду з приводу цих грошей тільки через два роки. Також відмовилася відповідати на питання щодо причетності посадовця до вбивства батька і судді, щодо отримання у спадок підприємств, які де-факто належали батькові, а де-юре зареєстровані на «близького друга». Чому вона змінила свої покази в суді? Кого і чого вона боїться?

Але і це не все.

Покійний суддя вів судові справи про повернення кредитів комерційним банкам і такі позови не задовольняв, хоча суми кредитних коштів були дуже великими.

Суддя О. Лободенко 16.12.2013 року відмовив у задоволенні позову депутата Автозаводської райради 

В. Карамзіна щодо знесення яхт-клубу «Посейдон», чим захистив родину Мельників від свавілля, так як підприємство належало їм, і стягнув судовий збір з позивача та витрати на правову допомогу на користь яхт-клубу «Посейдон».

Незважаючи на можливий тиск влади, який тільки можна припустити після програшних справ, суддя Лободенко О.С. постановив законне й обґрунтоване судове рішення, яке депутатом було оскаржене, а потім суддю вбили. 

Чи може цей факт сам по собі свідчити про зацікавленість депутата в смерті судді Лободенка О.С.? Наскільки він діяв від себе особисто і хто за ним стояв, так як позов був заявлений в інтересах якихось невідомих осіб? Якщо йти за логікою обвинувачення, то дійсно, так, але чому вказана особа, яка мала мотив і мету, не знаходиться за гратами?

Крім того, покійний суддя обирав міру запобіжного заходу учасникам Революції Гідності. 

Також на розгляді в О. Лободенка була справа, пов’язана з ГЗК, проти будівництва якого протестують мешканці Кременчука, але справа просто лежала без розгляду. Про це вже розповідають його колеги. 

Суддя розглядав багато майнових справ, але хоч якась була перевірена? Жодної. 

Робити цього сторона обвинувачення не стала. Чому? Відповіді на це запитання в обласній прокуратурі не оприлюднюють.

На інше запитання: з якої ж саме зброї вбито суддю, якщо слідчі знайшли спочатку пістолет, а тепер мова йде про іншу зброю, — теж тиша.

Однак відсутність відповіді означає лише одне — таке воно, «якісно» проведене досудове розслідування прокуратурою області, яка і підтримує обвинувачення в суді. 

Як може один і той же орган розслідувати і підтримувати обвинувачення, де в цьому випадку незалежність і безсторонність, про яку справедливість та неупередженість можна говорити під час судового розгляду?

А головне — ніхто з жителів Кременчука у версію обвинувачення і головне — в причетність О. Мельника не вірить, крім тих, на кого так чи інакше могли повпливати «холодівські» структури.

Олександр КУРИЛОВ

На правах реклами

Матеріали по темі:

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему