У грудні Україна відзначає 300-річний ювілей Григорія Сковороди — найвідомішого українського філософа. Мислитель і гуманіст жив три століття тому. Був освіченим і талановитим, проте не шукав слави, кар’єри чи багатства, не поступався цінностями заради вигоди. Вів аскетичний спосіб життя, міркував і писав про пізнання, життя в гармонії, суспільно корисну працю. Попри такий аскетизм і відреченість (а можливо, саме завдяки цьому), Сковороді вдалося сформулювати ідеї та створити тексти, що захоплюють серця й розуми людей, які живуть через століття після нього. Григорія Савича без перебільшення можна назвати національним філософом — для поколінь українців він залишається цікавим, актуальним і навіть близьким.

У Лубенській галереї мистецтв для усіх охочих мешканців міської територіальної громади показали виставку Українського інституту національної пам’яті (УІНП) «Українська Друга Світова». Експонування організували Полтавський офіс УІНП, Управління культури і мистецтв Лубенського міськвиконкому та Полтавський обласний краєзнавчий музей імені Василя Кричевського.

Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається знакова дата - 80-річчя створення Української повстанської армії, військово-політичної формації Українського визвольного руху, стратегічною метою якого було відновлення Української держави. Заснована на зламі 1942–1943 років, вона діяла до вересня 1949-го, після чого реорганізована в збройне підпілля, що тривало до середини 1950-х. Через лави УПА пройшли понад 100 тисяч осіб, географія походження яких представлена усіма областями України, зокрема й Полтавщини. 

Таку назву мав тематичний круглий стіл, який організували у Полтаві кафедра історії України Полтавського національного педагогічного університету (ПНПУ) Державний архів Полтавської області (ДАПО) за участю Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП).

Дослідник Великого Голоду, член ВУНРАди (1941) Поль Половецький (професор інж. Полікарп Порфирович Плюйко) (*1903-†1979) — про ґеноцид як «масове голодове народовбивство українців», світовий злочин большевиків проти української нації за національною ознакою

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. 26 листопада у Полтаві громадська організація «Рух Ветеранів Полтавщини», громадська спілка «БАЗУКА», полтавське духовенство ПЦУ за участю Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та патріотичних містян організували меморіальний захід з вшанування пам’ять жертв Голодоморів біля однойменного Меморіалу у сквері на перехресті вулиць Європейської, Панаса Мирного та Кагамлика.

Фраґменти ґеноциду українців у селах поблизу Лохвиці — Безсалах, Сокирисі, Жабках, Сенчі та Яшниках… — Свідчення, спогади, сумна статистика невинноубієнних большевиками жахливим голодом українців та українок

Голодомор ґеноцид на історичній Полтавщині в джерельних інформаціях та споминах уродженки села Глинське Тетяни Черевань (в шлюбі — Волинець): «…Бог мене залишив на світі, щоби я могла про Голод розповідати, … вчити своїх дітей любити родину, українські звичаї, Бога й Україну…»

Цими днями у затишній залі Центральної бібліотеки Полтавської міської територіальної громади Департамент культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради й музей «Поле Полтавської битви» та крайова «Просвіта» за сприяння Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті провели презентацію книги «Гетьман України Пилип Орлик». Видання приурочили до славного ювілею — 350-річчя від дня народження воїна й інтелектуала, політичного, державного та військового діяча, гетьмана України, упорядника «Конституції Пилипа Орлика».

На Полтавщині стартував «пушкінопад». Символічно, що подія сталася 21 листопада, у день Гідності і Свободи. Комунальні служби наддніпрянського міста демонтували цей імперський маркер згідно з рішенням Кременчуцької міської ради від 18 листопада «Про організаційно-правові заходи щодо усунення/переміщення об’єкту історії — пам’ятника російському поету і письменнику О.С.Пушкіну з публічного простору м. Кременчука».