Ігор Головатий: п’ять кроків, які потрібно зробити Катерині Ямщиковій, щоб полтавці повірили в зміни

Більшість полтавців сприйняли обрання молодої та активної депутатки на заміну Карпова, як надію на краще, а саме головне — як надію на зміни, які обіцяли представники партії «Слуга Народу» під час своєї виборчої компанії. Що відповідно покладає величезний тягар відповідальності на Катерину Ямщикову. Оскільки за роки правління Мамая та йому подібних Полтава реально почала перетворюватися на суцільну руїну. З чого відповідно виникає неабиякий соціальний запит на швидкі та рішучі кроки з боку нової очільниці міста у напрямку зміни підходів до управління містом. В той же час я, як і більшість полтавців, сформував своє бачення перших кроків від Катерини Ямщикової, які стануть показником того, що методи мамаївського управління та їх наслідки підуть назавжди в небуття. То що це за кроки?

1) Наведення ладу у сфері публічних закупівель та створення конкурентного середовища під час їх проведення. Оскільки останнім часом ми все частіше стаємо свідками монополізації певних напрямів під час їх проведення. Яскравим прикладом цього можна навести КП «Добробут Полтавської громади» та закупівлі продуктів харчування для дітей в школах та переселенців. Ні для кого ж не є секретом, що всі закупівлі виграють постійно суб’єкти господарювання, які пов’язані із сумновідомим постачальником тушкованого м’яса Володимиром Сергієнком. Ситуація доходить до того, що всі інші постачальники не мають жодного бажання брати участь в торгах через те, що результат торгів заздалегідь відомий. І саме через це жоден інший постачальник банально відмовляється брати участь в закупівлі, щоб даремно не витрачати свій час та ресурси. Тут не обійдемо і тему подолання так званого квотного принципу, коли одній чи іншій політичній силі фактично віддаються всі підряди в тій чи іншій сфері. До прикладу можна навести голову бюджетної комісії від політичної партії «За Майбутнє» Ігоря Еренбурга та пов’язаного із ним Михайла Немировського, через якого було за останні роки освоєно не один десяток мільйонів гривень бюджетних коштів: від пожежної безпеки, виготовлення технічної документації, будівництва укриттів, різного роду ремонтів і до постачання сміттєвих баків та боротьби зі шкідниками.

2) Зміна підходів в кадровій політиці. Щоб подолати мамаївщину на посади повинні призначатися люди за фаховим принципом, а не за принципом політичної квоти чи родинних зв’язків. Тут потрібно однозначно передивитися сам порядок призначення керівників на різного роду посади. Потрібно організувати максимально відкриті конкурси, де до конкурсної комісії будуть входити не тільки представники влади або люди, які пов’язані з нею, а й представники профільних громадських організацій, які мають свою історію і мають незаплямовану репутацію. Ну, і звісно, потрібно максимально наповнити їх експертним середовищем з різних галузей. Так само потрібно однозначно позбутися посадовців, які заплямували свою репутацію в корупційних скандалах. Це і головний архітектор міста Микола Шевельов, і начальниця управління земельних ресурсів Оксана Левченко, і керівник КП «Полтава-сервіс», депутат міської ради від політичної партії «За Майбутнє» Денис Поліщук та багато інших. А особливо всіх заступників міського голови по квоті політичної партії «За Майбутнє».

Окремо хотілося б побачити і перегляд штату. Оскільки штат профільних управлінь та департаментів виконавчого комітету Полтавської міської ради безпідставно роздутий. Так, за часів мерства Анатолія Тихоновича Кукоби він не перевищував 300 чоловік, а зараз він більший майже в два рази. Навіщо — здогадатися не важко. Бо у наших чиновників дуже багато друзів, родичів тощо.

3) Комуналізація Полтави. До цього пункту можна віднести дуже багато всього та з різних сфер, які відповідають за життєдіяльність міста. Це й можливість відродження КП «ПМШЕД» задля організації прибирання міста власною технікою без залучення різного роду прокладок та з адекватними цінами. Що як бонус створить не одне офіційне робоче місце для полтавців. Відновлення комунальної диспетчерської служби, яку Мамай зруйнував на догоду транспортному монополісту Юрію Лупаєнку та власнику оператора е-квитка «Фарго-Сістем» Максиму Голдишу. Що в свою чергу призвело до хаосу в транспортній сфері і залишило місто без будь-яких механізмів контролю. В свою чергу на базі відновленої диспетчерської служби можна розпочати реалізацію реального впровадження е-квитка на базі комунальної установи чи організації. Після чого ми з вами будемо знати і про реальний пасажиропотік, що впливає на тарифи, і про те, скільки реально потрібно компенсувати перевізнику за пільговий проїзд в транспорті. Бо на даний час ці цифри беруться буквально зі стелі. На чому вже не один рік наживаються не чисті на руку перевізники та чиновники. Так само потрібно відновити роботу комунального «Ремліфту», щоб в полтавців перестало існувати питання про несправну роботу ліфтів. Відновити роботу комунального БТІ, яке було знищено Матковським, а потім Мамаєм буквально напередодні повномасштабного вторгнення. На жаль, цей список настільки великий, що про це можна писати окрему статтю. А для нової влади потрібно просто привести приклад прифронтового Харкова.

4) Знищення непотрібних комунальних паразитів у вигляді комунальних установ, організацій та органів місцевого самоврядування. Розглядаючи цей пункт, яскравим прикладом можна навести доцільність існування такої комунальної організації, як КО «Інститут розвитку міста», яке роками слугувало для влади місцем працевлаштування власних прибиральниць, коханок, родичів та родичів родичів. За роки фінансування цього безкорисного паразиту за рахунок платників податків можна було вже давно зробити сучасні реконструкції полтавських парків та скверів тощо. Окремо можна згадати і про райради, існування яких фактично не має сенсу, оскільки вони фактично не мають жодних повноважень і слугують місцем для працевлаштування за принципом політичних квот для партійців, які під час виборів підтримували ту чи іншу партію. В свою чергу вони є офіційним безкорисним могильником для поховання бюджетних коштів.

5) Організація сприятливого клімату для ведення бізнесу та залучення інвестицій. Думаю, що ніхто не буде заперечувати, що наповнення бюджету під час війни є надважливим питанням не тільки для Полтави, а й для всієї країни. В усіх розвинутих країнах основними наповнювачами бюджетів є представники малого та середнього бізнесу. Тому там для його розвитку максимально створюються всі умови. На жаль, Полтава ще дуже далека до цього. Але є ті речі, які вже зараз діюча влада в Полтаві може зробити, щоб полегшити життя підприємцям. Наприклад, максимально спростити процедури отримання дозвільної документації, яка знаходиться у віданні органів місцевого самоврядування. Для прикладу можна навести корупційну схему з видачі дозвільної документації на розміщення рекламних вивісок. Процес отримання якої є банальною корупційною схемою.

Інший аспект — плата КП «Полтава-Сервіс» за оформлення відповідної документації. За що? Можна ж виставити чіткі вимоги для таких вивісок, а суб’єкт господарювання просто декларує свій намір про її встановлення інспекції з благоустрою, а та просто контролює, щоб вона була змонтована без порушень діючих норм. Так само потрібно заборонити КП «Полтава-Сервіс» віддавати комунальні ринки в оренду за договорами про співпрацю з відверто корупційними прокладками. Підприємці повинні платити містове напряму в бюджет, а не через прокладку. Всі ж розуміють, що це все пов’язане з корупцією? А там де є корупція і відсутні чіткі для всіх правила гри — відсутні й інвестиції. Окремо потрібно не забувати, що в Полтаві так і не має індустріального парку. Що для інвестора чітко вказує на те, що ми живемо в місті з середньовіччя.

Список бажань та очікувань від нової влади в Полтаві однозначно неможливо викласти в одній статі. Та я впевнений, що після виконання хоча б цих пунктів ми з вами зможемо наочно спостерігати ухід в небуття такого політичного небезпечного явища, як мамаївщина. І побачити реальні зміни в управлінні містом, які нам обіцяли депутати провладної партії, коли йшли на вибори.

Ігор ГОЛОВАТИЙ, громадський діяч