7 причин, чому у Полтаві не буде дельфінарію

Замість тривалих розповідей про те, чому закрився дельфінарій у Києві, чому у Львові відмовилися від нього і чи практично взагалі витрачати бюджетні кошти, щоб самоствердитися на ссавцях, ми просто назвемо 7 причин, чому дельфіни можуть не панікувати — життя у Полтаві їм не загрожує.

Причина 1. Молокозавод

2010 року Олександр Мамай обіцяв побудувати молокозавод. Це, звичайно, не те, що має робити міський голова, але Олександр Федорович вирішив розповісти про таке бажання. Він назвав це «особистою справою».

Проте, як виявилось, особисті справи змінюються з кожним ранком. Молокозаводу не просто немає, він жодного разу не виникав у порядку денному.

Причина 2. Спорткомплекс на Юрченка

2015 року Олександр Федорович обіцяв здати 2016 року новий спорткомплекс на Юрченка. Будівництво закладу почала ще обласна влада 2007 року. Після приходу Мамая до влади заклад продовжила будувати уже міська влада.

Проте на час відсторонення Мамая заклад так і не було добудовано. Вклали у нього лише з міського бюджету 60 млн грн (загалом — 82 млн грн). Далі місто повернуло об’єкт області, що й обіцяє його здати вже 2021 року.

Тобто, мова йде про повноцінний довгобуд Мамая. З постійним збільшенням вартості робіт. Якщо навіть й почнеться будівництво дельфінарію, то перерізати стрічку будуть нащадки.

Що цікаво, поки Мамай витрачав кошти міста на цей довгобуд, міська влада закривала очі на власний спорткомплекс «Спартак», що до 2020 року за безцінь здавали в оренду приватним підприємцям. Нині приміщення повернули у власність міста, але будівля перебуває в жахливому стані.

Причина 3. Комунальні підприємства та запуск асфальтного заводу

І це також не було виконано. Від слова «взагалі». За часів каденції Олександра Федоровича комунальні підприємства, ЖЕКи й все, що «погано лежало» було знищено на поталу приватним підрядникам.

І справа не в оптимізації якості надання послуг. Просто заводились прокладки, які з технікою доведених до банкрутства комунальних підприємств виконували ті ж самі функції, але гроші йшли вже до приватних рук.

Так не стало:

• КП «Ремліфт»: тепер все місто за догляд за ліфтами платить фірмі з орбіти однопартійця Мамая);
• КП ШРБУ та КП ПМШЕД: їх об’єднали й знищили, місто стали прибирати та асфальтувати одноденки з Харкова;
• ЖЕДів просто не стало.

Ледь не зникло й КП «Декоративні культури», КП «Міськсвітло» та КП КАТП-1628. Нищили підприємства за простою схемою — не давали займатись статутними обов’язками, тобто не давали замовлень. Комунальне підприємство, не отримуючи коштів, ставало банкрутом. Після цього його техніку роздавали фіктивним юрособам і, вуаля, ти — монополіст у сфері догляду за ліфтами чи прибираєш дороги за 100 млн грн в рік.

Причина 4. Соціальні магазини та соціальний хліб

2010 року Олександр Мамай обіцяв створити у місті мережу соціальних магазинів, де пенсіонерам будуть продавати певний перелік товарів за собівартістю. Також була обіцянка знизити вартість хлібу.

В результаті ми отримали лише мережу МАФів без натяку на соціальність. Тому що реалізувати таку ідею в умовах капіталізму без продовольчих карток неможливо, адже складно спрогнозувати попит.

Тому, якщо Мамай й роздає продуктові набори, то лише перед виборами в особистих цілях.

Причина 5. Зупинки з розкладом руху та маршрутом

Це — одна з небагатьох обіцянок Мамая 2010 року, що не була популістичною. Зробити це було відносно простою — було б бажання. Проте не склалося і з цим. Місто 2015 року (через 5 років після обіцянки) дійсно замовило 80 нових павільйонів (45 тис. грн кожен).

Ціна, звичайно, була кусючою, але ж ми не про це тут. Місто встановило павільйони, але нанести на них розклад руху та маршрут так і не спромоглося. Це — найбільш показове відношення Мамая до своїх же обіцянок.

Ба більше, з розкладом руху взагалі стало важко. Адже комунальна диспетчерська була знищена заради ТОВ «Трек сервіс контроль», що також з орбіти бізнесу Мамая. З того часу графік громадського транспорту не став обов’язковим для місцевих перевізників.

Причина 6. Мамай та Кадетський

Рівно 10 років тому у цю ж пору, Олександр Федорович висловив бажання, щоб у Кадетському корпусі з’явився такий собі «дитячий палац творчості» з гуртками. Місто повернуло будівлю в комунальну власність. Але навіть не передало на баланс хоч чогось.

Тобто приміщення стало міським, але за нього не відповідала жодна структура. Так було до 2018 року. Про які гуртки йде мова? Місто не те щоб фінансування не шукало, воно навіть не знайшло відповідального за приміщення. Лише наприкінці каденції й за з ініціативи іншої політсили (навіть сам Мамая не приховував це) Кадетський передали на баланс місцевого УЖКГ.

Після його усунення будівлю віддали Державній судовій адміністрації, яка нині й готує проєкт реставрації. За часи ж Мамая приміщення просто «гнило» без уваги міського очільника.

Причина 7. Зарплата в гривню

Ну це вже «притча в язицех». 2010 року Мамай, як і тодішній міський голова Києва Леонід Черновецький, роздавав гречку. Тоді Мамай, як і Черновецький, пообіцяв встановити собі зарплату в гривню.

Обидва не виконали обіцянку. Бо закон не дозволяє отримувати менше мінімальної зарплати. Мамай, звичайно ж, це знав. Але вибори — це ж про казки. Дельфіни можуть бути спокійними.

Як бачимо, Мамай не просто не виконував своїх обіцянок, він робив навпаки. Обіцяв рятувати КП та Кадетський — натомість нищив. Обіцяв зарплату в гривню, насправді ж тривалий час отримував найбільшу зарплатню серед усіх міських голів (останнього року правління був «лише» п’ятим за цим показником).

Тому аналізувати цьогорічні обіцянки Мамая — як пилотяжити пустелю: справа цікава, але не має сенсу. Так, окрім дельфінарію, він обіцяє реконструкцію історичних будівель:

• історія з Кадетським;
• музичні класи Базилевич, що згоріли в часи правління Олександра Федоровича й стали рестораном;
• наявність у партії Мамая людей, що відповідальні за спотворення приміщення кінотеатру ім. Котляревського.

Ці пункти мають дати вам відповідь на те, чи збираються вовки охороняти овець.

Мамай обіцяє реконструкцію парків та скверів. Що ж, знайдіть парк чи сквер, що був відреконструйований за 8 років його правління (не частково, а повністю). Бажано почати розмірковувати над цим на Співочому полі, де до приходу Мамая були концерти та інші заходи.

Мамай обіцяє «транспортне покращення». Проте Олександр Федорович був при владі 8 років. Протягом цього часу Полтава пройшла шлях від великих автобусів УМАК до маленьких маршруток «Рут». Ми писали вище щодо того, що сталося з графіком руху та «віджатою» комунальною диспетчерською.

Олександр Федорович обіцяє паркінги та велодоріжки. І знову: скільки сантиметрів велодоріжок відкрив Олександр Мамай за 8 років? Можливо більше уваги було приділено паркінгам?

Немає сенсу обмірковувати реальність досягнення тих чи інших обіцянок. Адже минулі каденції Мамая чітко проілюстрували — він не збирається виконувати свої ж обіцянки! Бо вони — лише інструмент для досягнення мети, а не самоціль кандидата.

Єдине, над чим варто розмірковувати, так це над тим, чому після 8 років правління містом виборчий штаб Мамая акцентує на обіцянках, а не досягненнях свого кандидата?

Станіслав ВОРОНЦОВ, громадський активіст