Юліан Матвійчук: У наступному скликанні має бути сильна фракція «Свободи», аби захистити полтавців і не втратити наші здобутки за минулі роки

— Юліане, що вдалося змінити у Полтаві з приходом націоналістів до влади?

— У місті нині реально відчувається присутність фракції націоналістів у міськраді. Зокрема, більшість проєктів за які ми беремося потроху реалізуються. Наприклад, це і Кадетський корпус, і безкоштовне харчування для дітей 1-4 класів, і безкоштовний проїзд для пільгових категорій громадян, який прописаний у законах і не виконувався міськрадою до цього. На жаль, останній проєкт згодом прибрали, нібито через брак коштів у бюджеті, але хоча б на невеликий термін нам вдалося цього добитися.

Саме свободівська фракція зі своєю появою у раді активізувала питання очищення міста (насамперед, історичного центру) від незаконних торговельних споруд, які минула влада ставила, де тільки можна. Завдяки цьому полтавці тепер можуть насолоджуватися центральною вулицею міста без МАФів, яскравих, об’ємних вивісок та масивних літніх майданчиків. Звичайно, зараз ледь не кожна фракція намагається перетягнути ковдру на себе щодо цієї ініціативи, але дивитимемося правді в очі — цей процес досить довго рушили з місця саме ми.

Впродовж каденції ми доклали чимало зусиль, аби у нашому місті з’явилося бодай кілька паркових зон. Купу звернень, роликів, заяв зробили аби підняти з мертвої точки питання ремонту відрізка траси Київ-Харків у межах Полтави. Виборювали виділення землі для розміщення монументу Івану Мазепі й відстоювали доцільність його встановлення. Зараз намагаємося втілити в життя наш проєкт по меморіалізації Голодоморів в Україні. Разом із командою однодумців активно працювали над впровадженням системи «ProZorro» у Полтаві та механізмом втілення декомунізаційного процесу.

Крім того, для «Свободи» завжди в пріоритеті було і є питання національної самоідентифікації. Зокрема, за ініціативи молодіжної організації ВГО «Сокіл» та сприяння нашої фракції міськрада вперше прийняла «Програму національно-патріотичного виховання дітей та молоді у Полтаві на 2020–2024 роки».

Програма національно-патріотичного виховання дітей та молоді у Полтаві на 2020–2024 роки

Саме завдяки націоналістам у Полтаві з 2018 року вивішують червоно-чорний прапор боротьби на свята, присвячені героїзації нашої історії. Це проєкт рішення, який, зрозуміло чому, до нас не ініціював ніхто. Навіть більше — про це боялися й говорити. Але нашій фракції все ж таки вдалося відстояти ухвалення цього рішення.

Не секрет, що кожен другий у нашому осередку — учасник російсько-української війни. Тому питання допомоги військовим та вшанування пам’яті наших полеглих земляків для нас є першочерговими. Завдяки спільним діям депутатів нашої фракції у Полтаві з’явилася Алея Героїв, де поховані полеглі на Сході бійці. Згодом там збудували Меморіал воїнів АТО.

Алея Героїв на центральному кладовищі Полтави

Знову таки, за нашої ініціативи та сприяння на фасадах будинків та навчальних закладів встановлені меморіальні дошки загиблим захисникам, а також таким Героям як Петлюра, Міхновський, Демид Бурко та інші.

Тішить, що на сьогодні ми маємо конкретні результати, а отже наша робота не була даремною.

— Чим насамперед керується у свої роботі фракція націоналістів у міській раді?

— Передусім програмою партії, ідеологією українського націоналізму, турботою про полтавців та їхні інтереси, загальнолюдськими нормами та сімейними цінностями, а також ідеями наших загиблих побратимів. Їхні фото завжди стоять у нас на робочих місцях під час сесій.

Фото полеглих побратимів на робочих місцях

Ми ніколи не голосуємо за спірні питання, забудови. Стараємося завжди знімати їх з порядку денного на комісіях до сесії. Також не підтримуємо зменшення пільг на проїзд, підвищення тарифів, незрозумілі проєкти, на які витрачається левова частина бюджету як, наприклад, фонтан за мільйон доларів. Наша фракція завжди виступає за прозорий бюджет і прозорі рішення сесії. Ми завжди підтримуємо питання, що стосуються розвитку парків, ремонту доріг, ЖКГ, особливо ремонту ліфтів. Звісно, якщо до них немає зауважень.

— Які найважливіші на ваш погляд заяви та звернення було ухвалено за ініціативи свободівців?

— За всі роки їх було дуже багато. Ми зверталися до Верховної Ради України з вимогою ухвалити Антиолігархічний пакет докорінних перетворень, поданий націоналістами у парламенті.

З останніх — звернення про недопущення консультаційної ради з представниками ОРДЛО щодо недопущення імплементації «формули Штайнмайєра», прийняття закону про продаж української землі, внесення змін до мовного закону та багато інших.

— У 2018 році ви активно почали займатися порятунком Кадетського корпусу і зрештою досягли успішного результату — будівлю передали на баланс ДСА і обіцяють реставрувати. Як вам вдалося зрушити це наболіле для міста питання з мертвої точки?

— Насамперед у кожному проєкті рішення має бути свій локомотив. Усі вже досить довго говорили про Кадетський, дехто навіть проєкти робив, але не було людини, яка б могла взяти й спробувати довести справу до кінця. Багато було пропозицій від громадськості, які, на мій погляд, було нереально виконати. Щоб утримувати таку будівлі треба мати величезний кошторис, оплачувати опалення, електрифікацію і т.д.. Адже реставрувати будівлю це одне, а утримувати її — зовсім інше. Тому задача стояла змінімізувати витрату коштів з міського бюджету, знайти спонсорів, фінансування і довести цю будівлю до реставрації.

Петровський кадетський корпус

Тому ми з командою однодумців з ГО «Save Poltava» почали офіційно звертатися до державних інституцій, які б, на нашу думку, могли взяти цю будівлю на баланс. Звернулися до Мін’юсту, Мінкульту, ДСА та Міноборони. Останні відразу нам відмовили, а Мін’юст готовий був взяти на свій баланс лише декілька приміщень. І лише ДСА відповіли, що готові взятися за всю будівлю. Для нас це було радісним шоком. Ми зустрілися особисто з керівником ДСА Зеновієм Холоднюком і він підтвердив їхню готовність привести Кадетський у належний стан. Згідно з новим законом, всі районні суди мають розміщатися в одній будівлі, тому вони шукали таке приміщення у Полтаві, бажано недалеко від центру міста. Для переконливості він показав нам приклади реставрації історичних будівель по Україні, які вони тримають на своєму балансі. Тож ми продовжили вести діалог та обговорювати деталі. Депутатам потрібно було ухвалити рішення про наміри міської ради передати його на баланс ДСА. Потім ми підготували всі необхідні документи, міська рада проголосувала за передачу будівлі й розпочався довгий бюрократичний процес у Кабміні, який затягнувся до травня 2019 року. У 2019 ми провели безліч зустрічей, узгоджували рішення міської ради з позицією ДСА. Потім всі ці документи й проєкти мали ще пройти Мінкульт, Мін’юст та ряд інших інстанцій. Після цього, ми офіційно передали будівлю на баланс ДСА. Наразі, все вийшло на фінішну пряму — проєкт протиаварійних робіт по реставрації Кадетського корпусу завершено і презентовано. Проєктанти представили реставрацію даху, купола, опорних конструкцій, вікон, внутрішнього та зовнішнього фасадів.

Проєкт реставрації Кадетського корпусу

Наступними кроками є затвердження Мінкультом, Державна будівельна експертиза і — вперед на тендер. Найкращі прогнози — це кінець вересня для початку робіт на об’єкті, якщо нічого не завадить.

— І коли чекати фінального результату?

— Я думаю, що майбутньої зими Кадетський вже буде з новим дахом і куполом. Плюс запустимо тендер на саму реставрацію і, маю надію, що до кінця 2022 року будівлю буде здано в експлуатацію.

— Не секрет, що напередодні виборів чимало місцевих політиків почали собі приписувати заслуги щодо Кадетського, хоча по факту були мінімально дотичні до цієї справи. Як ви ставитеся до таких політичних маніпуляцій з боку опонентів?

— Передусім люди мають самі бачити й розуміти, хто які кроки робив для порятунку цієї будівлі. У нас багато депутатів інших фракцій, які залишилися з минулої каденції й палець об палець не били у питанні реставрації Кадетського. Хоча всі дуже активно говорили про те, що його потрібно рятувати й зберігати.

Ми ж були свого роду як камікадзе з цим проєктом, тому що на початку каденції пообіцяли, що зробимо все для того, щоб врятувати цю будівлю. І якби нічого не вийшло, то винна була б тільки «Свобода». Знаєте, є такий вислів: «У перемоги багато батьків, а поразка — завжди сирота». Тому, на жаль, це вже як закономірність, коли інші виходять на арену переможців і починають розказувати, що теж нібито боролися і прикладали до цього зусилля. Говорити й писати про це добре, звісно, але треба те, чим вихваляєшся і практично втілювати у життя. А практично вийшло так, що працювала невеличка група експертів з організації «Save Poltava», допомагала громадськість, окремі люди, які допомагали з організацією зустрічей. Але я вдячний депутатам інших фракцій, які підтримали всі проєкти по Кадетському, подані свободівцями. Кожен голос — це теж свого роду певна допомога. А те, що інші будуть розказувати буде на їхній совісті, а люди, я думаю, все таки побачать хто і скільки доклав зусиль до цієї перемоги.

— Уже відомо, що у Полтаві з’явиться меморіал жертвам Голодоморів України. Раніше ви говорили, що це один із найважливіших проектів для вас. На якому зараз етапі його реалізація?

— Для нас, як для націоналістів, патріотів, національна пам’ять не є останнім пріоритетом. Полтавщина — один із тих регіонів, де були найбільші втрати за часів Голодоморів. І так склалося, що у нас немає жодного пам’ятного знака, де люди могли б згадати й вшанувати пам’ять всіх загиблих під час цієї страшної трагедії.

Десь з 2018 року ми почали активно працювати над цим проєктом. Перша велика проблема, яку вже нам вже вдалося вирішити — це визначення місця, де з’явиться цей меморіал. Бо, як відомо, сотня людей — сотня й думок. Ми зібрали спеціальну комісію, під час засідань якої розглядали варіант встановлення меморіалу ледь не у кожному районі міста, але все ж таки, більшістю голосів, вирішили встановити його у парку на перехресті вулиць Європейська, Сінна та Панаса Мирного. Все це ми оформили документально і нашу пропозицію я подав до Полтавської міськради. Так ми остаточно затвердили місце. Але виникла одна проблема — це генплан міста. Згідно з ним у цьому місці ще у 80-х роках планувалася розв’язка, тому облаштування паркової зони тут не передбачено, що, відповідно, забороняє проводити конкурс. Це всього лише юридичний момент, який реально виправити. Сподіваюся, що зміни до генплану ми внесемо і вже у серпні оголосимо про конкурс на найкращий проєкт меморіалу Голодоморів з елементами громадського простору. Конкурс плануємо зробити всеукраїнським, щоб було якомога більше цікавих ідей.

Величезна подяка нашим побратимам з КУН — братам Сороковим Віталію та Олександру, які вирішили не чекати меморіалу і встановили власними силами на цьому місці меморіальний камінь з колосками та стелу жертв Голодоморів в Україні XX сторіччя.

Тимчасові меморіальні знаки пам’яті жертв Голодоморів

Ми, своєю чергою, провели ці всі рішення через виконком. Але ці два знаки є тимчасовими. Тільки-но буде прийнято рішення про конкурс і почнуться роботи їх буде демонтовано.

— Зараз досить актуальною є тема екології. Чи має ваша фракція напрацювання у цьому напрямку?

— Так. Ми активно підтримуємо та пропагуємо екологічний стиль життя. Близько року тому у Полтаві, за ініціативи свободівців та екоактивістів, запрацював екобус. Це спеціальне авто, куди полтавці можуть здати люмінесцентні лампи, ртутні термометри, акумулятори та батарейки, які потім відправляють на утилізацію. Щомісяця екобус курсує за спеціальним графіком та маршрутом.

Полтавські свободівці здають батарейки до екобуса

Ми неодноразово брали й беремо участь у прибираннях парків, скверів Полтави.

Прибирання території парку «Перемога»

Це і Дендропарк, і Парк Перемоги, і парк на Садах-2, і Прирічковий парк. Останній ми відстоюємо як відпочинкову зону для полтавців, бо не так давно там хотіли зробити хокейну арену. Також ми неодноразово підіймали тему створення сміттєпереробної лінії на Макухівці для того, щоб сміття не збільшувалося на цій горі. Вже можемо сказати, що у наступній каденції це буде для нас першочергове завдання.

— У Полтаві дооблаштовують перший парк у мікрорайоні Браїлки. Наскільки мені відомо, це теж одне із досягнень вашої фракції. Як довго ви до цього йшли і що лежить в основі самого проєкту?

— Мікрорайон Браїлки — це округ одного з наших депутатів, на той момент. І він хотів коштом міського бюджету побудувати там парк, але основною проблемою була відсутність фінансування, а це досить таки дорогий проєкт. Спочатку орієнтовний кошторис побудови сягав близько 15 млн. І ми чудово розуміли, що ніхто не захоче так просто голосувати за надання такої великої суми одному депутату для його округу. І все ж таки 2019 року, після зруйнування попередньої коаліції та відсторонення Мамая, наша фракція отримала більший вплив у міськраді й нам вдалося наполягти на необхідності побудови цього парку та вибити кошти для старту робіт вже у цій каденції. Першу чергу капремонту почали у жовтні 2019, але повне облаштування та побудову парку слід чекати не раніше, ніж за кілька років. Щодо самого проєкту, то в його основі лежить концепція створення парку із сучасними зонами відпочинку та спорту для різних вікових груп. Сподіваюся, всі залишаться задоволеними.

Парк на Браїлках

— А як щодо реконструкції парків та скверів в інших районах міста?

— Наразі, фракція свободівців на першому місці по створенню паркових та відпочивальних зон у місті. У травні 2018 року за поданням депутата міської ради Тараса Синяговського від ВО «Свобода» міська рада внесла «Дубову алею» в селищі Червоний Шлях до переліку зелених зон та передала на баланс КП «Декоративні Культури». Відразу почалося санітарне вирубування пошкоджених і сухих дерев, адже жителі скаржились на похилі дерева, падіння гілок і неохайний вигляд парку. На початку липня цього року Полтавська міська рада під час сесії, знову ж таки за нашої ініціативи, виділила кошти на капітальний ремонт бульвару «Дубова алея» в селищі Червоний Шлях. Артем Чубенко, один з депутатів нашої фракції та Оксана Лазаренко, в. о. голови ОСН Червоний Шлях, підготували схему майбутнього парку включаючи місця розташування проїздів, дитячого майданчика та спортивного комплексу для воркауту. Паркову зону планують зробити з облаштованими доріжками, лавками, ліхтарями та відповідною інфраструктурою.

Також минулого року власними силами ми зробили дитячий майданчик на вул. Нікітченка (Сади-2), облаштували там невелику паркову зону і посадили туї, які зрештою потім вкрали.

Висадження дерев неподалік дитячого майданчика у мікрорайоні «Сади-2»

У цій каденції вже не встигнемо, але обов’язково зініціюємо у наступній, реконструкцію парку у мікрорайоні Юріївка, адже вже маємо звернення з таким проханням від місцевих мешканців. Надалі, продовжимо тему капремонту парків та скверів в інших районах міста.

— Думаю, у вашій депутатській діяльності було чимало цікавих та повчальних ситуацій. Чи є такі, що запам’яталися найбільше?

— Цікавих історій за ці 5 років було чимало. Мені дуже сподобалася ситуація, що виникла через сніговий колапс 2015-2016 років. Тоді усе активне місто об’єдналося задля однієї спільної справи. Коли Мамай був мером він добився всього, щоб розвалити комунальне підприємство МШЕД, яке займалося розчищенням міста. Як представники депутатського корпусу, ми взяли ситуацію у свої руки та сформували комісію, яка працювала і вдень, і вночі. Ми супроводжували техніку по місту, аби вона працювала всю ніч, створили гарячі лінії. Це дійсно була якісна робота, до якої було залучено все місто. По суті, це був той випадок, коли представники влади, а саме Мамай та його команда, склали руки й дивилися як платники податків самі розчищають своє місто, без допомоги комунальних закладів. Нам допомагали небайдужі підприємці, які мали відповідну техніку. Звісно, ми потім з міської ради їм компенсували затрати на пальне. Було дуже круто. Ми розчистили міст і фактично зупинили колапс. І люди були раді з того, що зробили свій внесок у цю справу.

Сніговий колапс у Полтаві

Минулого року була цікава ситуація з ремонтом даху одного з будинків по вулиці Ціолковського. До мене звернулися мешканці з проханням посприяти у питанні ремонту даху. Ситуація була критичною — їх вже підтопило. Мені потрібно було подати це питання на розгляд бюджетної комісії, комісії з питань ЖКГ. Але я розумію, що поки до цього звернення дійде час, поки на це виділять кошти, приїде комісія оцінити ситуацію — мине не на один місяць. Тому питання потрібно було вирішувати дуже швидко. І ми з хлопцями вирішили взяти ініціативу у свої руки. Домовилися з підприємцями, які надали нам металеві листи, взяли спеціальні герметики й разом з побратимами піднялися на той дах та відремонтували його своїми силами. І знову ж таки це не робота депутата, це тому, що була катастрофічна ситуація.

Не можу не згадати про події «кривавої арки». Це той випадок, коли підприємець сам спровокував людей досягти справедливості. В українців не виходить миритися з тим, коли тебе притискають силою. Навпаки — це викликає ще більший спротив. Тому, коли Ірина Степаненко вперше поставила ворота в арці, на місці свого майбутнього закладу, і цим заблокувала прохід і проїзд перш за все для швидкої, пожежної автівок — ми їх демонтували. Наступного року там вже з’явився бункер з бійницями та спеціальними апаратами для розпилення сльозогінного газу всередині. І ми вирішили взяти цю неприступну фортецю. Це була перемога, яка дала шанс іншим майбутнім перемогам. Звісно, ми не очікували, що будуть жертви. Тоді Олександр Коба, Дмитро Юденко отримали важкі поранення й ми досі вимагаємо у судах справедливого покарання їхнім нападникам. Але це відкрило шлях до розчищення міста від МАФів і підприємці нарешті почали говорити з людьми й розуміти їх. Це була перша така велика перемога полтавської місцевої громади.

Поранений Олександр Коба під час подій «Кривавої арки»

До речі, той Штаб Спротиву створений після Арки, коли ми утримували раду протягом кількох тижнів, також показав, що з людьми треба рахуватися. І вимоги, які було тоді висунуто (звільнення Мамая, першого заступника М. Шевченка, усунути І. Степаненко з атестаційної комісії в Нацполіції області, розірвання всіх договорів із фірмою, яка забудовувала арку) хоч і не відразу, але протягом певного часу, було реалізовано.

— Чого очікуєте від місцевих виборів?

Уже очевидно, що наступна каденція буде дуже складна у плані партій, які пройдуть. На щастя, у минулому скликанні міськради не було представників відверто проросійських партій. У цій каденції вони будуть. На наш погляд, цього разу до міськради зайде багато партій із кардинально протилежними поглядами та інтересами. Тож, відповідно, дуже довго буде створюватися коаліція. Прогнозую, що буде багато перебіжчиків і не один депутат «перефарбується» у кольори іншої політичної сили. Головне, щоб виборці це відстежували й обирали дійсно гідних кандидатів. У Європі та США завжди обирають кращих з кращих, а у нас, на жаль, — менше зло і потім 5 років бідкаються на своє життя і розруху у місті. Тому у цьому скликанні конче потрібна сильна фракція націоналістів для того, щоб навести лад і не допустити втрати наших здобутків за минулі роки.

— Чи маєте вже якісь конкретні плани на наступну каденцію?

— Насамперед ми доведемо до кінця те, що почали за цієї каденції. Це і реалізація проєкту меморіалу Голодоморів, і парків на Юріївці, Браїлках, Червоному Шляху. Ми вже активно працюємо над цим, але головна задача — добитися фінансування і початку робіт — ще попереду.

Крім того, ставимо перед собою чимало нових задач. Одна з наймасштабніших — запуск сміттєпереробної лінії на Макухівці. Докладемо всіх зусиль, аби зреалізувати цей проєкт якомога ефективніше і швидше.

Також, працюватимемо над проєктом реконструкції площі, де був пам’ятник Леніну. Плануємо зробити там парк Героїв України, а саме вшанувати пам’ять захисників нашої країни усіх періодів, починаючи від Київської Русі, козацтва і до сучасної російсько-української війни, встановивши пам’ятні знаки на їхню честь. Це буде парк з громадським простором, лавками, дитячою інфраструктурою. Одна із задач — це впровадження системи комунального транспорту. Зараз дуже повільно і проблематично закупляються комунальні автобуси, а проблему з транспортом у місті потрібно вирішувати. Адже не секрет, що з приватними перевізниками у нас постійні проблеми. Тому нам конче необхідно мати свій комунальний транспорт. Так буде простіше виконувати соціальні гарантії з приводу пільгового перевезення, вираховувати вартість маршруту і так далі.

Серед пріоритетів свободівців у наступній каденції — розбудова якісної та продуманої велоінфраструктури у місті та впровадження електронного документообігу. Це те, що наразі не до кінця правильно реалізовано у Полтаві. Також продовжимо й надалі працювати над збереженням нашої культурно-історичної спадщини. Нам потрібно довести до логічного завершення проєкт реставрації Кадетського корпусу, історію з Будинком дворянського зібрання, передати або взяти під опіку міськради будинок у мавританському стилі з мінаретом по вулиці Пилипа Орлика.

На жаль, у цій каденції нам не вдалося зреалізувати проєкт щодо ліквідації районних рад у місті. Основна причина — відсутність політичної волі у чинної влади. Ми ініціювали діалог щодо припинення повноважень цих рад, яких фактично й так немає. Грубо кажучи, голови райрад, їх заступники просто отримують зарплатні із коштів платників податків і ні на що у місті не впливають. Тому зараз вони вже не потрібні. Це радянський рудимент, який потрібно ліквідувати. І ми продовжимо працювати над цим.

Це одні з основних задач для націоналістів у наступній раді.

— Які шанси у свободівців Полтави з’явитися у міськраді наступного скликання?

— Шанси дуже гарні й оптимістичні. Ми віримо у підтримку полтавців й у те, що свободівці залишаться у міськраді наступної каденції. Для кожної ради націоналісти є свого роду її нервовою системою. Адже не секрет, що якщо трапляється якась антинародна подія, то націоналісти завжди першими реагують на неї та вирішують ситуацію.

За нашою інформацією, ми без проблем долаємо прохідний бар’єр. Тому основна задача — завести якомога більше депутатів-свободівців до ради для того, щоб зреалізувати усі наші плани на найближчі п’ять років.

Розмовляла Ксенія ТКАЧ