Андрій Матковський частково визнав провину за те, що Олександр Мамай «царює» у Полтаві — інтерв’ю з політиком

Своєрідна політична війна у Полтаві поступово загострюється, сторони зробили свої чергові ходи та обмінялися думками. Опозиція скликає «свою» сесію на 31 серпня, а міський голова заявив, що не визнає ці рішення, а сесія має відбутися 21 вересня.

В опозиції до міського голови активно діє фракція «БПП «Солідарність». Головним спікером фракції зажди був її голова — Андрій Матковський, міський голова Полтави — 2006 по 2010 рік, «номер 2» на виборах міського голови у 2015 році. «Полтавщина» зустрілася із ним, щоб дізнатися про кандидатуру нового секретаря міськради, про скасування рішень мера Олександра Мамая та про частку своєї відповідальності за ситуацію у Полтаві.

— Андрію Всеволодовичу, з чого почався конфлікт, який в підсумку закінчився відкликанням 6 депутатів і втратою мером Полтави більшості в міськраді?

— Доведеться розповісти передісторію цього конфлікту: між депутатами і мером Полтави. І скажу чисто по-людськи, Матковський і Мамай не посварилися або чогось там не поділили, це однозначно. Але чому ми зробили своєрідний дрейф до опозиції. Люди із нашої команди, які були делеговані нами в виконавчі органи, з одного боку мали забезпечувати виконання прийнятих депутатами програм, з іншого, вони стежили, щоб Олександр Мамай не переходив певну межу. І наша позиція була такою: ми проти встановлення МАФів, ми за збереження і підтримку комунальних підприємств, ми проти необґрунтованих цін за проїзд... Але кілька разів нашу фракцію підставляли. Наприклад, та ж арка газетного ряду. То і я, і Удовіченко, коли зустрічалися з Мамаєм, були проти, але мер переконав нас, що всі мешканці за, що сам газетний ряд перенесуть в інше місце і всі будуть щасливі. Але виник конфлікт. Крім цього, неодноразово він був спійманий на брехні і маніпуляціях. Наприклад, оголошується виконком. Але за ніч порядок денний доповнюється 3-4 «шкурницькими» питаннями, я по іншому не назву це. Коли за рішенням судів, в яких міськвиконком не брав участь, присвоюються адреси МАФам... Переводять їх в нерухомість. І коли мер був спійманий на цьому, то у нас була принципова зустріч. Я сказав, що якщо ще раз це повториться, ми не будемо ходити на такі виконкоми і будемо ігнорувати такі рішення. Що в подальшому і сталося. Меру це не сподобалося. Хоча до цього, скажу чесно, перші півроку, напевно, Олександр Мамай був в правилах гри, і рішення приймалися демократично. Потім в якийсь момент він вирішив методом «пряника» отримати необхідні голоси депутатів з інших фракцій і командувати самому. Нас це не влаштувало, ми в цих іграх участь не беремо.

— Чи можливий своєрідний «відкат» цієї ситуації, коли ви знову станете нехай і ситуативним, але союзником Олександра Мамая?

— У політиці не буває вічних ворогів, вічних друзів, а бувають вічні політичні інтереси. Але в тих умовах, які зараз існують в міськраді, це неможливо. Щоб ви розуміли, зараз не стоїть завдання — висловити недовіру Олександру Мамаю, щоб, наприклад, Матковського або когось іншого привести до влади. Сьогодні потрібно не допустити в місті хаосу: ми бачимо, що немає заступників, що по пояс росте амброзія (хоча є програма і 5 млн. було закладено в бюджет). Тендер на закупівлю бішофіту зірвався. Порушуються графіки ремонту будинків, тротуарів. Зупинився капітальний ремонт доріг. Бардак і знущання над пільговиками в громадському транспорті. По-друге. Ми ніколи не підтримаємо мера і не допустимо ситуації, коли в угоду бізнес-інтересам «друзів» Мамая по суті ліквідуються комунальні підприємства: «Ремліфт», «Декоративні культури», і йде «розбазарювання» комунального майна в місті.

— Тобто немає нічого вічного, але не на умовах Олександра Мамая, до яких він звик?

— Я скажу більше. Депутати вже проти цього. І ніхто не каже, що Мамай поганий як людина. Просто він вважає, що тільки його обрали в місті і він може приймати одноосібні рішення, щоб «царювати». Громада обрала 42 депутата, які її представляють і несуть відповідальність за свої програми і за свої передвиборні обіцянки. Крім цього, депутати мають повноваження контролювати виконавчі органи влади. Але мер хоче створити більшість не контролю, а покірливого виконання його рішень. Також, на наш жаль, у нього дуже багато родичів, друзів, знайомих, яким треба ставити МАФи, які хочуть заробляти на ліфтах, на деревах і інших підрядах. Місто може просто не «потягнути» всіх його родичів. Тому наша позиція — депутати повинні консолідуватися, щоб цього не допустити. Інтереси групи осіб не будуть вищими за інтереси всіх полтавців.

— Ці умовно хороші депутати, які цього не хочуть допустити, повинні обрати нового секретаря, адже депутатські повноваження Оксани Деркач припинені виборчкомом. Можливо, на найближчих засіданнях сесії депутати більшістю голосів відправлять її, так би мовити, у вільне плавання. Виникне питання: хто буде новим секретарем? Чи не розсиплеться нова опозиція під вантажем цього питання, чи не почнуться чвари? Наприклад, «БПП» захоче побачити на цій посаді Олександра Глазова, а «Рідне місто» — Світлану Нестулю.

— Це стане хорошою перевіркою цінностей, які задекларували фракції і заради чого створюється ця більшість. Але при цьому не варто забувати, що наша фракція — найбільша в раді. Вона залишилася монолітною, з її рядів ніхто не випав. Наша команда— сильна, професійна. Ми можемо делегувати фахівців на будь-які керівні посади і в раді, і в виконавчих органах. Але при цьому я наголошую, що ми готові до компромісів. І не на догоду комусь, а для користі спільної справи. Завдання ж не в тому, щоб місто залишилося без голови і в заростях бур’яну. Звичайно, було б правильним, якби людина з другим після мера рейтингом сформувала команду і привела місто до ладу до наступних виборів. І повірте, місто б перетворилося і ми побачили б Полтаву такою, якою звикли її бачити при мерах Кукобі і Матковському. Але ми домовилися з іншими фракціями, що кандидати на пост мера попередніх виборів не розглядаються на посаду секретаря ради. Не потрібно створювати комусь стартовий майданчик для виборів. При цьому на даному етапі нам всім потрібно відкинути будь-які політичні розбіжності. Тому сьогодні є певний консенсус і є бачення, як збалансувати цю команду, щоб новопризначені чиновники не займалися самопіаром, а фахово працювали на своїх посадах. Навіть, якщо це будуть молоді люди, ми допоможемо їм на перших кроках. Думаю, що, в тому числі, і представники «Свободи» будуть і в раді, і у виконкомі колегіально приймати рішення.

Світлана Нестуля та Олександр Глазов

— Згаданий Олександр Глазов підпадає під визначення «молодої людини», тож...

— Я зараз не хочу називати прізвищ, тому що згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування», цю кандидатуру повинні запропонувати 22 депутата. Тому потрібно, щоб були ці 22 голоси, а кандидатура секретаря влаштувала всіх.

— Ви згадали про фракцію «Свободи», яка може приєднатися до процесу. І згадали про «молодих людей». Наприклад, чи зможе Вадим Ямщиков бути кандидатом на посаду секретаря?

— Наголошую, будь-хто, з 42 депутатів міської ради може стати секретарем ради. З приводу «Свободи». Всі фракції, які зараз сіли за стіл переговорів, кожна свого часу, зрозуміли, наскільки можна вірити обіцянкам мера. Поки що «Свобода» не зовсім зрозуміла. З одного боку вони говорять про опозицію до мера, а з іншого голосують за скандальні рішення, запропоновані міськім головою. Є інформація, що мер обіцяє посаду секретаря представнику цієї партії...

Вадим Ямщиков та Юліан Матвійчук

— Конкретно, Юліану Матвійчуку?

— Можливо, Юліану Матвійчуку. Знаючи Олександра Мамая, як політика, і його відносини з цією партією, то можу з великою часткою ймовірності заявити, що ця обіцянка — фейк, розрахований на те, щоб «Свобода» не склала більшість в 28 голосів. І ми маємо два шляхи: «Свобода» вже зараз увійде в сформовану більшість і буде реалізовувати свої Програми, або вони і далі будуть чекати на черговий «пряник» від Олександра Мамая. Одній фракції потрібен був рік, щоб зрозуміти хибність обіцянок мера, нам знадобилося півтора року, а в цих умовах «Свобода», я впевнений, пройде цей шлях дуже швидко — за 1-2 місяці. Ми нікуди не поспішаємо. Ми створюємо реальну демократичну більшість. Я запевняю, що жодна сесія не буде проводиться в режимі пожежної команди, коли якісь питання з’являються за 2-3 дні або змінюються після депутатських комісій. І спочатку всі питання будуть відкрито обговорюватись на депутатських комісіях. Всі учасники процесу підтримують такий підхід. Рішення будуть прийматися з урахуванням думки всіх фракцій.

— До речі, про тему молодості. Я назвав ім’я Олександра Глазова, а ви не сказали «Ні». Чи може це спричинити звинувачення, що він занадто молодий для такої посади і буде просто своєрідною лялькою в чужих руках?

— Сьогодні говорити про якісь прізвища просто неможливо. Є різні прізвища, які розглядаються. Йде активна фаза переговорів. І хочу сказати, що ми не породжуємо людину, яка візьме весь тягар відповідальності на себе, а інші будуть за його спиною. Ми хочемо створити демократичну більшість і коаліцію цих демократичних сил у міській раді, які на рівних умовах братимуть участь в розбудові міста. Тому голос кожного депутата буде дуже вагомий.

— Наприклад, ця демократична більшість вже створена. Яка навіть не ставить перед собою завдання — висловлювати недовіру меру. Але як більшість буде відкочувати на вихідні позиції ситуацію, проти якої ви виступаєте? Як бути з комунальними підприємствами? Наприклад, з «ПМШЕД» ситуація вже пройшла точку неповернення або можна відтворити підприємство заново?

— Як я вже говорив, сьогодні немає конкретних прізвищ, ви їх називали, а не я. Хоча, повторю, це можуть бути будь-які прізвища. Сьогодні в пріоритеті говорити про наші спільні дії. Це програма до наступних виборів. І в рамках цієї програми є пункти — скасувати всі рішення, які стосуються передачі майна комунальних підприємств «Ремліфт», «Декоративні культури». Крім того, ми повинні скасувати рішення про присвоєння адрес МАФам. Зробимо це рішенням сесії. Більш того, останнє рішення виконкому по КП «Декоративні культури» не затверджено на сесії.

— Але вже багато сталося: передається техніка, йдуть люди...

— Чому так відбувається — це питання прокуратури і органів по боротьбі з корупцією до Олександра Мамая. Ми ж констатуємо руйнування комунального господарства, яке призведе до колапсу. У нас і сьогодні в сфері ЖКГ не все в порядку. Колись було 8 ЖЕКів, їх критикували, але вони працювали. Сьогодні маємо один ЖЕК, який тільки збирає гроші, а амброзія продовжує розростатися, і ніхто не готується до зими. Крім того — колапс на транспорті. Над пенсіонерами просто знущаються: їм сказали, що в певний час вони можуть їздити, а грошей на це не виділено. І потрібно закуповувати нові тролейбуси за кредитом ЄБРР, це одноголосно підтримується нашою більшістю.

— Нещодавно один з нардепів розповів, що є в місті приватний диспетчер, а раніше ці функції виконувала комунальна структура...

— Усі перевезення повинні виконувати суб’єкти, які працюють не тому, що вони близькі до представників влади. Вони повинні відповідно до закону брати участь в процедурних питаннях, в прозорих тендерах. Хто виграє — той і повинен це проводити. Ми не допустимо кумівства в транспортній сфері. Ми не допустимо проблем з нашим міським звалищем, куди ніхто не може зайти, тому що там чиїсь родичі заробляють. Не допустимо таких проблем в наших школах, дитячих садках і так далі. Це не тільки моя позиція — це однозначна думка більшості.

— Тобто мова йде не про «повальну» комуналізацію, приватні фірми можливі, вони просто не будуть пов’язані з кумівством?

— Звичайно. Хочу сказати, що ми нічого нового не вигадуємо. І нам зараз дуже прикро за наше місто, що Полтава не бере приклад з обласних центрів, які вже живуть у ХХІ столітті, а Полтава застрягла в минулому столітті.

— Наприклад, є КП «Полтава-Сервіс», очолює його представник БПП. Воно делегує свої обов’язки зі збору коштів приватній фірмі.

— Питань в комунальному господарстві дійсно дуже багато. І ми сьогодні в чому вбачаємо роль «Самопомочі»? У фракції дуже принципово дивляться на речі з юридичної точки зору. І тому в рамках нашої більшості ми пропонуємо «Самопомочі» очолити юридичний блок в міськраді, щоб якраз провести аудит всіх попередніх рішень, наскільки вони відповідають закону і інтересам територіальної громади. Ми готові їх висновки підтримати.

— До речі, про партнерів. Це запитання раніше я ставив і Олександру Удовіченку. А яка в цьому всьому роль губернатора Валерія Головка?

— Якщо говорити дещо пишномовно, то Президент України — це гарант Конституції. А його представник на місцевому рівні повинен стежити за законністю в рамках своїх повноважень. Тому, коли стався конфлікт в міський раді, коли членів виборчкому не пускали до службових приміщень в міськвиконком, побили голову виборчкому, коли здійснювався тиск на членів комісії з боку мера, то обласна адміністрація запропонувала і приміщення, і захист від тиску. Тому ми, депутати міської ради, вдячні Валерію Головку за розуміння і допомогу. Я впевнений, що голова обласної адміністрації зацікавлений в подальшій співпраці з міською радою, та у вирішенні, зокрема, такої важливої проблеми, як ремонт траси Київ — Харків в межах міста.

Олександр Удовіченко та Валерій Головко

— Голова облради Олександр Біленький теж не стоїть осторонь?

— Є консолідація політичних сил в Полтавській облраді. Ми це спостерігаємо. З їх допомогою ми намагаємося створити таку консолідацію і на рівні міськради. Щоб вирішувати питання демократично. І хочу сказати — ми будемо збиратися щотижня на дорадче зібрання, з керівниками фракцій, щоб обговорювати весь спектр питань у місті.

— Якщо я вже згадав про лідера «Рідного міста» Олександра Удовіченка, то він в інтерв’ю «Полтавщині» повідомив, що ви і Олександр Мамай підійшли до нього і повідомили, що відбувається перезавантаження ради, тому нова більшість обійдеться без «Рідного міста». Чи немає вашої, персональної відповідальності за ту ситуацію у місті, яку ви описали вище?

— Шукати винних — завжди легко. Але я не відмовляюся від тягаря певної відповідальності. Ще 2 роки тому я припускав, чим це закінчиться. Але цей шлях треба було пройти деяким фракціям. Тому що Олександр Удовіченко 2 роки тому не був готовий до висловлення недовіри меру, а тепер — найактивніший прихильник цього. Напевно, Олександр Мамай після першого мерського терміну, коли у нього була майже абсолютна більшість, не зміг перебудуватися в подальшому. Він не зрозумів, що час змінився, треба рахуватися з позицією депутатів, політичних партій, думкою громади. І по-іншому вже не буде.

— І все-таки. З чого почався цей конфлікт?

— Коли була більшість, до якої увійшли три великі фракції: «БПП», «Рідне місто», «Совість України», то ми під час робочих зустрічей обговорювали актуальні питання в економічному та суспільному житті міста. Це було після нового року, Олександр Мамай під час такого обговорення заявив, що хоче переформатування. Тому що у нього з’явилися додаткові голоси. Ми не були ініціаторами цього процесу, але це сталося з нашої мовчазної згоди. І я відчуваю за це певну відповідальність. Тому що нам, з Олександром Удовіченком, разом набагато легше було стримувати апетити Олександра Мамая. Думаю, у мера ці плани (щодо ліквідації КП, щодо МАФів), були із самого початку. Але наші представники у владі (заступники мера) не дозволяли їх реалізувати. Тому Мамай звільнив першого заступника і двох заступників.

— Це питання щодо МАФів, які стали нерухомістю?

— Так, можна ще сказати, що, наприклад, ті МАФи, які зараз стоять навпроти універсаму «Полтава», то їх інакше нам презентували. Там і близько не було того, що зараз побудовано. І тут нас обдурили.

— Ви випереджаєте моє запитання, а чому ваша фракція голосувала за МАФи?

— Тому що, коли ми об’єдналися з Олександром Мамаєм на певних умовах, то він відверто говорив: МАФи — це мої виборці, це люди, які підтримують мене на виборах. Тому ви підтримуйте мене в цьому, а я буду підтримувати ваші ініціативи. Дійсно, і він, і «Совість України» голосували за нашу програму по боротьбі з амброзією, по ремонту дахів будинків, асфальтування доріг, повернули частину маршрутів, які були в програмі «Місто без околиць», підтримали по вікнах в школах і дитсадках. Політика — це низка певних компромісів. Але ми говорили, щоб МАФи не суперечили інтересам громадськості: без захаращення, з урахуванням естетики.

— Все ж знову трохи повернуся до теми, а як все позитивне повернути назад? МАФи можна знести. А як на одному бажанні відтворити ШРБУ, ПМШЕД? У Кременчуці, до речі, ці підприємства залишилися.

— Сьогодні, завдяки децентралізації, ми отримуємо більше коштів і ми можемо направляти їх комунальним підприємствам, які потрібні однозначно. Але потрібні з іншими завданнями. Я дуже уважно вивчав досвід дорожнього будівництва в європейських країнах. І хочу з повною упевненістю сказати, що підхід «зробив дорогу і забув на 20 років» — це повна нісенітниця. Тому що за всіма дорогами потрібно доглядати. ШРБУ протягом року має стежити за станом доріг або тріщинами. Тому що запустив — зразу у тебе яма. Таке КП може стежити і за внутрішньо дворовими територіями. І ще питання. Трасу Київ — Харків роблять турки, хоча всі працівники наші. Чому? Тому що у них нова техніка. Якщо ми купимо нову техніку, то не буде коштів для ремонту доріг. Тому потрібно залучити підприємство, у якого вже є така техніка. Провести конкурс. Це можуть бути і полтавці, і кияни, і харків’яни, і ті ж турки. Але наше, комунальне підприємство має бути, стежити за дорогами треба протягом року.

— Є ж гарантійні терміни?

— Є, але реагувати на ситуації із дорогами необхідно більш оперативно. І хочу сказати, що якщо є полтавські підприємці, які мають досвід і техніку для асфальтування доріг, то нехай беруть участь в конкурсі. Але, правда, і досвід, і техніка у них — минулого століття. З таким рівнем — краще направляти їх у внутрішньо дворові проїзди. І ми хотіли б завести на цей ринок кілька сильних гравців. Якщо один «здувається», то ми можемо покластися на іншого. І ми плануємо знову відновити практику капітальних ремонтів вулиць.

— На захист мера можна сказати, що роботи зупинилися в зв’язку зі смертю директора фірми-підрядника «Будгаранта-7».

— Згоден, але і до його смерті були проблеми. Але альтернативи не було. Головне завдання — повинна бути команда, яка планує і управляє процесами. А у нас зараз у виконкомі немає системи контролю за виконанням рішень ради. Тому зупинилися багато програм. Ми вже звикли, що дороги у нас кладуть в сніг. А тепер вже і амброзію хочуть обприскувати взимку. Тому що у виконкомі вже всі звикли до того, що мер з’являється на роботі не дуже часто. А якщо часто, то не на дуже довго. Це в ситуації, коли немає заступників, фактично немає секретаря...

Андрій Лямін та Сергій Сінельнік під час об’їзду міста

— Ще одна проблема — влада не має актуальних списків ремонтів доріг, покрівель, під’їздів і т. д. До речі, не було і від Андрія Ляміна, вашої людини, в тому числі.

— Це знову приклад хаосу і ручного управління. Ми приймаємо програму, узгоджуємо списки. Проходить час — і ми розуміємо, що відремонтовано зовсім не те, що в програмі. Чому? Тому що Олександр Федорович зустрів друга, кума і після цього дав розпорядження начальнику управління, минаючи свого заступника: «Кидай все, і їдь сюди, тому що я сказав». Тому немає поетапного і планового руху. Це якраз робота для голів фракцій, для депутатів. Прийняли програму і через заступників та начальників управлінь контролюємо її виконання. З’явилися додаткові гроші, так, внесли коригування. Але без планування — ми не доб’ємося результату. І хочу сказати, що ми вже зараз повинні ставити питання закупівлі снігоочисної техніки, про внесення змін до бюджету. Тому що, якщо ми цього не зробимо прямо сьогодні, то ситуація зі снігом в минулому році і в цьому році — нам здасться квіточками. Тому що цієї зими буде повний колапс, якщо не сказати гірше.

— Раніше ми згадували про вертикаль Президента, згадували «БПП», але як пояснити перебування членів вашої команди, наприклад, Олександра Козуба, Наталії Щербак, в партії «Основа»?

— В моїй Команді — третина міста. Моя команда не обмежується партійною приналежністю. Наприклад, Ігор Кужик — в «Батьківщині». Олександр Козуб, Наталія Щербак є підприємцями, а наскільки мені відомо, то партія «Основа» — партія підприємців. Так, мені не соромно сказати, що ці люди в команді Матковського, але це поза рамками міськради. Це їх вибір і своя роль в цьому процесі.

— У березні 2019 року — вибори президента, в жовтні — парламенту. Де буде в цьому процесі міськрада?

— Міськрада має абстрагуватися від цього процесу і співпрацювати у майбутньому з будь-яким обраним Президентом. А до виборів нехай приїжджають сюди всі кандидати і нехай на рівних агітують.

— З приводу парламентських виборів, то Олександр Мамай заявив, що готовий йти в нардепи від Полтави...

— Я можу відповідально заявити (це прочитають і підтвердять), що Олександр Мамай обіцяв трьом політичним силам підтримувати їх кандидатів і провести їх в парламент по 144 і по 145 округах. За рахунок свого, як він вважає, рейтингу. Обіцяв «БПП», «Опозиційному блоку», «Батьківщині». Можливо, він щось пообіцяв і «Свободі». А тепер він говорить, що сам готовий. Думаю, йому треба розібратися в своїх бажаннях. Поглиблюючи тему виборів в парламент, знову хочу підтримати «мажоритарку». Навіть відкриті партійні списки зроблять депутатів не представниками громади, а слугами партій.

— На завершення. Оцініть своє політичне майбутнє у Полтаві. На кожних виборах спливає тема вашої тривалої відсутності закордоном. А Олександр Мамай, ваш опонент, знаходиться в Полтаві і підкреслює це.

— Мої опоненти, не мають підстав критикувати мою роботу (освітлення, встановлення контейнерів, програма «Місто без околиць», найнижчі тарифи та ціни на проїзд в Україні) тому вигадують причини, як мене очорнити. І завжди типові теми: то у мене будинок якийсь не такий, то я часто кудись їжджу. Я хочу сказати, що я не держслужбовець і не отримую зарплату з податків полтавців. Я підприємець, я декларую свої доходи і маю можливість вільно здійснювати поїздки і планувати свою роботу. А міському голові треба не просто знаходитися в Полтаві, а й треба результативно працювати на благо територіальної громади, добиватися щоб у Полтаві, як і раніше, були найнижчі тарифи на комунальні послуги і ціни на проїзд, щоб гарно працював транспорт, щоб створювалися робочі місця для молоді, і Полтава була знову в п’ятірці найкращих міст України.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»