У центральному фоє Полтавського державного медичного університету експонується виставка Українського інституту національної пам’яті (УІНП) «Україна 1932-1933. Геноцид голодом». У просвітницькому зібранні з цієї нагоди взяли участь викладачі й студенти кафедр українознавства та гуманітарної підготовки, філософії, мікробіології, вірусології та імунології, біології, іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією, а також співробітники відділу виховної та гуманітарної роботи з молоддю, бібліотеки та представники деканату медичного факультету № 2.

Комунальне підприємство Полтавської міської громади «Декоративні культури» у сквері на перехресті вулиць Європейської, Панаса Мирного і Володимира В’язуна поруч із пам’ятним знаком жертвам Голодомору-геноциду у місті Полтава цьогоріч влітку висадило молочай, льон, щавель, глуху кропиву та ін. Всі рослини багаторічні та декоративні. А цими днями комунальники встановили сучасну інформаційну таблицю із історичним описом того, як ці рослини допомагали вижити під час московського геноциду українського народу.

Презентація відбулася у приміщенні Миргородського краєзнавчого музею імені Опанаса Сластьона. Саме на фасаді будівлі цього музею розміщено меморіальну дошку на честь діяча Організації українських націоналістів (ОУН) Миколи Лемика, який завершив земне життя у Миргороді. Фільм створено кіностудією громадської організації «Апостольська Чота» за фінансової підтримки Львівської ОВА, Городоцької територіальної громади та численних благодійників. У головній ролі – актор Назар Бонящук, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Зйомки відбувалися у Львові, Городку, Комарно та Нагуєвичах. Ініціювали та влаштували презентацію фільму у Миргороді представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві, відділ культури Миргородської міської ради, Департамент культури і туризму Полтавської ОВА. 

21 листопада — дата, яка нагадує Україні та світу: свобода й гідність ніколи не діставалися легко. Їх доводилося виборювати на Майданах 2004-го та 2013–2014 років, і сьогодні вони відстоюються на фронті та в щоденних рішеннях кожного громадянина. Помаранчева революція й Революція Гідності стали ключовими моментами новітньої історії, коли українці відстоювали право на демократію, справедливість і європейський шлях розвитку. Боротьба, яку вони розпочали тоді, триває й нині в значно складніших умовах повномасштабної війни.

У жовтні 1898 року у с. Лютенька на Полтавщині народився Петро Гузь – кобзар, автор пісень про визвольні змагання, Тараса Шевченка та Голодомор, співак Миргородської капели бандуристів, артист ансамблю лірників при Київській філармонії, учасник антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті, один із визначних бандуристів ХХ ст. Згідно із Постановою ВР про пам’ятні дати та ювілеї 130-річчя із дня народження Петра Гузя цьогоріч відзначається на державному рівні. Тож за ініціативи полтавського представництва Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті українського народу на території Лютенської територіальної громади Миргородського району, яку очолює сільський голова Володимир Омельченко, інформаційний центр «Регіон» створив тематичне просвітницьке відео «Петро Гузь - лютенський кобзар». 

Низка громад Полтавщини отримали консультації від представництва Українського інституту національної пам’яті у Полтаві у межах Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Ним, як відомо, офіційно визнано Голодомор актом геноциду українського народу і зобов’язано органи місцевого самоврядування дбати про увічнення пам’яті жертв. Закон також передбачає, що публічне заперечення Голодомору є протиправним і є наругою над пам’яттю мільйонів жертв. Консультації щодо меморіалізації та збереження поховань надано Полтавській міській, також Кам’янопотоківській сільській (Кременчуцький район) та Лютенській сільській (Миргородський район) громадам. Про це повідомив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Якщо вас коли-небудь запитають про причини будь-якої війни, можете не сумніватися і сміливо відповідати — нарцисизм. Тобто самозакоханість.

317 років тому, у листопаді 1708 року за наказом московського царя Пьотра І (за Тарасом Шевченком: «це той перший, що розпинав нашу Україну») московитські військові злочинці знищили мазепинську гетьманську столицю Батурин разом з цивільним населенням. Цей акт ворожого геноциду був реакцією на повідомлення про антимосковський воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. З цієї нагоди у місті за підтримки Чернігівської ОВА у місті Батурин Чернігівської області на базі Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» влаштували низку меморіальних та просвітницьких заходів. До них долучилася і громадська делегація з Полтави на чолі із воїном ЗСУ, правозахисником Анатолієм Банним; першою головою управи Полтавського крайового Руху, вишивальницею, правозахисницею Зоєю Коваленко та керівником Міжнародного центру української мови при Полтавському національному педагогічному університеті Вірою Мелешко.

Уродженець села Ручки (тепер підпорядковане Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району Полтавської області) Михайло Жовтобрюх був, є й залишиться назавжди знаковою постаттю в українській і світовій лінгвістиці.

На вебсайті Державного архіву Полтавської області з нагоди 120-річчя виходу у світ першої україномовної газети «Хлібороб» (м. Лубни) презентовано виставку: «Потужна сила рідного слова: «Хлібороб». На виставці використано документи Державного архіву Полтавської області та Центрального державного історичного архіву України. Серед документів: часопис «Хлібороб», який брати Володимир та Микола Шемети випустили «без пред’явлення законом встановленого дозволу, явочним порядком» у Лубнах 12 листопада 1905 року; рапорти повітових справників Полтавському губернаторові про вихід першого україномовного видання на наддніпрянській Україні; політичну неблагонадійність лубенських видавців-редакторів та протизаконну діяльність місцевої друкарні Іцковича; акти про обшуки у політично підозрілих осіб; окремі публікації часопису рідною мовою.