95 років тому в оперному театрі Харкова не співали. Там судили Україну. 19 квітня 1930 року завершився один із наймасштабніших показових процесів комуністичної, російсько-совєтської епохи — справа «Спілки визволення України». На лаві підсудних — науковці, письменники, міністри Української Народної Республіки (УНР). 

Тепер гетьман звертається до перехожих українською та англійською — достатньо лише навести камеру на QR-код

У Полтаві по вулицях Тараса Шевченка, Симона Петлюри, Михайла Грушевського, Олени Пчілки та Пилипа Орлика у межах проєкту «Стріткод» за методичної підтримки Українського інституту національної пам’яті відкриті інформаційні таблички. Особливість цих інформаційно-пам’ятних дошок у тому, що містять QR-коди із інтернет-покликанням на просвітницьку інформацію про видатних Українців, на честь яких названо вулиці.

Ім’я совєтського військовика і діяча комуністичної партії СРСР Ковпака прибрано з назви комунального закладу культури «Котелевський селищний будинок культури ім. С.А. Ковпака» Котелевської селищної ради. Відтепер згідно з рішенням Котелевської ради цей заклад культури має назву «Котелевський селищний будинок культури». Про це повідомив ініціатор перейменування, представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Для людей, які не є професійними істориками, питання «чи є історія наукою чи ні», насправді не дуже важливе.

Цими днями полтавський телеканал «Місто+» продемонстрував просвітницький відеоматеріал про уродженця Полтави Патріарха Мстислава з циклу «ІстФакт». Відео показали у межах угоди про інформаційну співпрацю між Українським інститутом національної пам’яті (УІНП) і директором каналу Ігорем Кужиком.

Науковці проти переклеслення історії та паплюження імені Короленка, який був антиімперцем за своїми переконаннями та сповідував загальнолюдські демократичні європейські цінності

Ще у 2016 році декомунізаційне розпорядження Полтавської ОДА назавжди викреслило з мапи Полтави Дмітрія Фурманова — російського більшовицького пропагандиста-письменника, героя совєтських анекдотів, творця брехливо-міфологізованого образу Чапаєва у літературі. Тож вже дев’ять років ця вулиця і транспортна зупинка має назву «Гетьмана Сагайдачного», гордо носить ім’я Петра Конашевича — Сагайдачного. 10 квітня помісна Українська Православна Церква вшановувала пам’ять благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Здебільшого ця постать добре відома нам з історії, зокрема як організатор успішних походів Війська Запорізького проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Перше, що зробили російські окупанти в Криму — це демонтували пам’ятник Гетьману Сагайдачному. Обурлива витівка росіян засвідчує, наскільки важливий у час гібридної війни з російським імперіалізмом символьний простір для формування єдиної української нації і плекання патріотичних почуттів! Хіба не варто задуматися тим, які дотепер це вважають чимось другорядним? Ким же був і чим славний цей гетьман, за що його так люто ненавидить російська окупаційна влада?

У межах угоди про інформаційну співпрацю між Українським інститутом національної пам'яті (УІНП) та телеканалом «Місто+» глядачі з Полтавщини переглянули відео УІНП «Звідки з'явився міф про «братні народи»?». Спікером просвітницького відеоролика є голова УІНП у 2020-2024 рр. Антон Дробович. Про це сповістили у представництві УІНП в Полтаві.

29 березня 2025 року куратор Українського Національного музею в Чикаґо пані Марія Климчак сповістила українську спільноту на чужині та Рідних землях, що у цьому північноамериканському місті відійшов у Вічність один із засновників й довголітній голова Фундації Українського ґеноциду у США Микола Семенович Міщенко, полтавець з походження. Дійсно, — «…найважче сприймати і повірити, що відійшов у кращі світи Великий Українець, мудрий і добрий батько для усіх, хто мав щастя бути поруч з ним. Тут, під чужим небом, багато років я почувала себе улюбленою дитиною, завжди захищеною плечами велетня. У мене нема слів, тільки сльози…»… — «…Спокійний і щасливий тоді, коли інші щасливі, завжди усміхнений й доброзичливий. Він дотримувався даного ним слова, справедливий і справжній. Працювати поруч з паном Миколою було в радість. Багато навчилася і дізналася від нього про життя в Бразилії. Відлетів назавжди, залишив про себе добру пам’ять…».