Анатолій Власенко — слюсар 6-го розряду газової служби «Полтаватеплоенерго». 4 серпня відзначив півстолітній ювілей трудової діяльності на підприємстві. Саме цього дня, у 1975 році Анатолій Власенко прийшов працювати слюсарем на «Полтаватеплоенерго» після закінчення технікуму. Незмінно на цій посаді працює і до сьогодні.

Вісім бійців полку «Рейнджер» утримували позиції три доби, знищивши загін корейців

Його робота — це виготовлення, адаптація та вдосконалення боєприпасів, які ефективно нищать ворожі цілі на передовій.

— Коли почалася велика війна, з перших днів вступив у ТРО — у Хортицький полк, де прослужив майже чотири місяці. В наряди ходили, навчалися військової справи. Але там не платили грошей, а я мусив якось утримувати родину. І ще був незрозумілий статус: у контракті дрібним шрифтом було прописано що вони можуть розірвати зі мною в односторонньому порядку. Хвилювався, що якщо зі мною щось станеться, від мене відхрестяться, — розповідає гранатометник роти охорони Полтавського обласного ТЦК та СП солдат Віктор Бойко.

— Я знав, що рано чи пізно буде повістка. Тому зібрався і сам пішов, пройшов ВЛК. Дізнався, що відправка буде за 2 години. Ми поїхали одразу на 93 бригаду, але ввечері дізналися, що там вже все зайнято і нам запропонували 60-ту чи у 25-ту. Хлопці, з якими їхав, пішли у 25-ту, і я разом із ним. Я ж не служив до того ніколи й нічого там не знав, — розповідає начальник групи психологічної підтримки персоналу Лубенського районного ТЦК та СП капітан Олександр Бондаренко.

— В ДШВ я був бойовим медиком взводу, а потім — роти. Після поранення перевівся до Глобиного, — розповідає про себе головний сержант взводу охорони Другого відділу Кременчуцького районного ТЦК та СП старший сержант Євгеній Оболонченко.

Володимир Зінченко родом з села Сліпорід-Іванівки Лубенського району. Має освіту вчителя трудового навчання, креслення та інформатики. Коли почалася повномасштабна війна, працював за кордоном — більше трьох років був керівником будівництва в польській фірмі.

Старший солдат Дейнека Василь Миколайович, старший стрілець взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП, відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Військовослужбовець неодноразово відзначився при виконанні бойових завдань на Донеччині.

«Хирс» проживав у Полтаві, кілька років тому пішов добровольцем на війну. Під час його відпустки «Полтавщина» зустрілася із ним. Полтавці мають зрозуміти, що війна відбувається не на Місяці, а зовсім поруч. «Хирс» з власних причин не захотів на публіку вказати ні напрямок, на якому він несе службу, ні військової частини, ні її специфіку. Але це і не є головним

— Я з Полтави, і чув, як навесні 2022-го при Полтавському районному ТЦК та СП формувався окремий зведений штурмовий загін «Одін». Одразу декілька людей знав у підрозділі, пропонували приєднатися до них. І наприкінці 2022-го я таки зміг вирішити питання з бронюванням, — розповідає 51-річний солдат Роман Шкурба.