— Я своє вже відвоював, і ні про що не шкодую. Але ж війна нікуди не поділася, — констатує старший сержант Михайло Воскобійник родом із Шишак. В цьому році йому виповниться 59 років, він служить у ТЦК та СП.

— У листопаді 2022 року на підприємство прийшов список працівників, яким потрібно було уточнити військово-облікові дані. У тому списку було і моє прізвище, — згадує 38-річний Олександр Кітченко з Чутівської громади Полтавського району.

— Коли в підрозділі обирали позивні, я взяв собі псевдо Парацельс. Це видатний лікар епохи Відродження, якого називають першим професором хімії від створення світу. З огляду на мій цивільний фах, ніхто не заперечував, — представляється Андрій.

— Я ж виріс на Донбасі, а у 2022-му зрозумів, що війна прийшла і в мій дім. От і пішов у військо. Мені було 22, — згадує початок повномасштабного вторгнення старший солдат Микита Курочка, військовослужбовець П’ятого відділу Лубенського районного ТЦК та СП.

52-річний солдат Андрій Кольчевський зараз проходить військову службу на посаді водія-електрика відділення взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. Та перед тим встиг отримати неабиякий бойовий досвід буквально у всіх стихіях ЗСУ.

— Я ж не професійний військовий, але строкову службу відслужив свого часу — мав ВОС зв’язківця. По мобілізації уперше призвали у 2015 році. Тоді працював на підприємстві, мене викликали до дирекції, де повідомили, що треба пройти ВЛК. За її результатами отримав моброзпорядження і поїхав у навчальний центр. Після навчання потрапив на службу в 128 горно-піхотну бригаду стрільцем — помічником гранатометника, — розповідає військовослужбовець взводу охорони Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Костянтин Назаренко.

— Можна сказати, що я особисто був дотичним до формування двох бригад. Так вже склалося, — починає свою розповідь інструктор відділення рекрутингу та комплектування П’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Владислав Марченко, 54 роки.

Старший сержант Григорій Степаненко зараз проходить військову службу на посаді головного сержанта взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. До переведення військовий захищав Україну в боях у складі двох бригад.

Старшому сержанту Збройних Сил України Юрію з позивним «Рик» було 46 років, коли росія почала своє повномасштабне вторгнення в Україну. Працював тоді начальником караулу на Кременчуцькій ТЕЦ. Рішення звільнитися з роботи та стати до лав Сил оборони України ухвалив одразу.

— У мене ще з 2006 року у військовому квиткові стоїть відмітка про непридатність. З початком повномасштабного пішов у ТЦК — у міський, потім ходив у районний, навіть в обласний звертався, та не брали мене. Дивилися документи і казали — не потрібен, — розповідає старший стрілець відділення охорони взводу охорони Дев’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП солдат Олександр на псевдо «Рибак».