Публічний простір Коломацької та Решетилівської громад Полтавського району очищено від ворожих міток (так званих «пам’ятників») звеличення місцевих комуністів Портненка та Бабича-учасників встановлення совєтської влади на боці ленінської росії та геноцидних акцій, спрямованих на виконання злочинних кремлівських вказівок з організації Голодомору. Демонтаж здійснили комунальні служби громад у межах виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Про це повідомив ініціатор демонтажу, представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Презентація відбулася у приміщенні Миргородського краєзнавчого музею імені Опанаса Сластьона. Саме на фасаді будівлі цього музею розміщено меморіальну дошку на честь діяча Організації українських націоналістів (ОУН) Миколи Лемика, який завершив земне життя у Миргороді. Фільм створено кіностудією громадської організації «Апостольська Чота» за фінансової підтримки Львівської ОВА, Городоцької територіальної громади та численних благодійників. У головній ролі – актор Назар Бонящук, актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки. Зйомки відбувалися у Львові, Городку, Комарно та Нагуєвичах. Ініціювали та влаштували презентацію фільму у Миргороді представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві, відділ культури Миргородської міської ради, Департамент культури і туризму Полтавської ОВА. 

У жовтні 1898 року у с. Лютенька на Полтавщині народився Петро Гузь – кобзар, автор пісень про визвольні змагання, Тараса Шевченка та Голодомор, співак Миргородської капели бандуристів, артист ансамблю лірників при Київській філармонії, учасник антибільшовицького повстання в Гадяцькому повіті, один із визначних бандуристів ХХ ст. Згідно із Постановою ВР про пам’ятні дати та ювілеї 130-річчя із дня народження Петра Гузя цьогоріч відзначається на державному рівні. Тож за ініціативи полтавського представництва Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті українського народу на території Лютенської територіальної громади Миргородського району, яку очолює сільський голова Володимир Омельченко, інформаційний центр «Регіон» створив тематичне просвітницьке відео «Петро Гузь - лютенський кобзар». 

Низка громад Полтавщини отримали консультації від представництва Українського інституту національної пам’яті у Полтаві у межах Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні». Ним, як відомо, офіційно визнано Голодомор актом геноциду українського народу і зобов’язано органи місцевого самоврядування дбати про увічнення пам’яті жертв. Закон також передбачає, що публічне заперечення Голодомору є протиправним і є наругою над пам’яттю мільйонів жертв. Консультації щодо меморіалізації та збереження поховань надано Полтавській міській, також Кам’янопотоківській сільській (Кременчуцький район) та Лютенській сільській (Миргородський район) громадам. Про це повідомив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

317 років тому, у листопаді 1708 року за наказом московського царя Пьотра І (за Тарасом Шевченком: «це той перший, що розпинав нашу Україну») московитські військові злочинці знищили мазепинську гетьманську столицю Батурин разом з цивільним населенням. Цей акт ворожого геноциду був реакцією на повідомлення про антимосковський воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. З цієї нагоди у місті за підтримки Чернігівської ОВА у місті Батурин Чернігівської області на базі Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця» влаштували низку меморіальних та просвітницьких заходів. До них долучилася і громадська делегація з Полтави на чолі із воїном ЗСУ, правозахисником Анатолієм Банним; першою головою управи Полтавського крайового Руху, вишивальницею, правозахисницею Зоєю Коваленко та керівником Міжнародного центру української мови при Полтавському національному педагогічному університеті Вірою Мелешко.

Уродженець села Ручки (тепер підпорядковане Петрівсько-Роменській громаді Миргородського району Полтавської області) Михайло Жовтобрюх був, є й залишиться назавжди знаковою постаттю в українській і світовій лінгвістиці.

На вебсайті Державного архіву Полтавської області з нагоди 120-річчя виходу у світ першої україномовної газети «Хлібороб» (м. Лубни) презентовано виставку: «Потужна сила рідного слова: «Хлібороб». На виставці використано документи Державного архіву Полтавської області та Центрального державного історичного архіву України. Серед документів: часопис «Хлібороб», який брати Володимир та Микола Шемети випустили «без пред’явлення законом встановленого дозволу, явочним порядком» у Лубнах 12 листопада 1905 року; рапорти повітових справників Полтавському губернаторові про вихід першого україномовного видання на наддніпрянській Україні; політичну неблагонадійність лубенських видавців-редакторів та протизаконну діяльність місцевої друкарні Іцковича; акти про обшуки у політично підозрілих осіб; окремі публікації часопису рідною мовою.

Під час відзначення знакових дат нашого минулого зазвичай згадуємо найвидатніших діячів. Водночас сотні достойників – борців за незалежність місцевого калібру, залишаються досі у затінку. Тож важливо не тільки повернути такі прізвища із небуття, а й всіляко популяризувати для широкого загалу. Ім’я співзасновника Української Демократичної Хліборобської Партії, діяча УНР і ЗУНР, товариства «Просвіта»; публіциста, письменника, педагога, комісара освіти Української Центральної Ради на Полтавщині громадського діяча та публіциста Віктора Андрієвського (1885-1967) упродовж останніх років вже згадувалося у ЗМІ. Цьогоріч 140-річчя із дня його народження за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно із Постановою ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» відзначається на державному рівні. Тож сьогодні розповім розлого про цю непересічну людину, яка жертовно і плідно працювала у різні історичні періоди задля розбудови української державності.

220 років тому, 12 листопада 1805 року у селі Сторожове Полтавського повіту (нині належить до Чутівської селищної громади Полтавського району Полтавської області) народився Дмитро Старицький — український театральний діяч, режисер-аматор і драматург, автор драми «Послідній кошовий запорізький» Дмитро Старицький. Цьогоріч 220-річчя із дня його народження за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно із Постановою ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» відзначається на державному рівні.

У межах Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» Міністерство культури на підставі подань Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА та враховуючи рекомендації Українського інституту національної пам’яті (УІНП) видало наказ № 1062. Ним з Державного реєстру нерухомих пам’яток України серед іншого вилучено російсько-комуністичний об’єкт «Пам’ятний знак на честь моряків Дніпровської військової флотилії» у селі Сазонівка, що підпорядковане Оржицькій селищній раді Лубенського району. Тож із публічного простору цього населеного пункту прибрано згаданий знак як споруду звеличення моряків, які встановлювали владу ленінської росії, а стелу неподалік переозначили на символ полеглих борців із гітлерівським нацизмом. Відповідні роботи здійснили комунальні служби Оржицької селищної громади Лубенського району. Про це повідомили у представництві УІНП в Полтаві.