Танк СРСР у мікрорайоні Браїлки Полтави демонтують. Що натомість?
За поданням Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА та Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті Міністерство культури і інформаційної політики у межах виконання закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» вивело з переліку об’єктів культурної спадщини радянський танк Т-34 у мікрорайоні Браїлки неподалік ТРЦ «Екватор». Тож сесія Полтавської міськради прийняла рішення про демонтаж і переміщення до музейного простору.
Символ мілітаризму СРСР
Відповідно до статті 2 Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» до символіки російської імперської політики належать «пам’ятні знаки, присвячені подіям та збройним формуванням Російського царства (Московського царства), Російської імперії, Російської республіки, Російської держави, Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки, Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік». Псевдопам’ятник-танк, до речі, розміщується по вулиці, яка має офіційну назву «Героїв ОУН», а не Ковпака, як дехто пише у ЗМІ.
Російсько-комуністичним символом Полтаву промаркував колаборант Зубрицький
У Полтаві цей «пам’ятник-танк» зброї імперії зла-СРСР з’явився завдяки ворожій діяльності інструктора Кремля Віктора Зубрицького.
У одному із коментарів ЗМІ той свого часу зізнався: «Підписи потрібно було отримати аж у семи міністерствах, і на це пішло ще півтора року. Коли в одному з міністерств нам відмовляли його ставити, то довелося навіть звернутися за допомогою до тодішнього прем’єра Віктора Януковича». Танк СРСР коштом Зубрицького повністю відремонтували на заводі за 40 тисяч гривень. У вересні 2006 року бойову машину армії СРСР встановили на вул. Ковпака (тепер-Героїв ОУН) біля ТРЦ «Екватор», на честь реокупації Полтави, коли на зміну гітлерівським окупантам знову на Полтавщину повернулися ті самі окупанти, які загарбали УНР — армія червоної росії (інша назва ворожої росії у цей період — СРСР).
Як написав журналіст, воїн ЗСУ Володимир Паршевлюк: «Віктор Зубрицький народився у Полтаві у 1971 році. Очолював комітет розвитку студентських міжнародних відносин». Казав, що основна мета організації — «патріотичне виховання молоді». Звісно ж, в його розумінні, «патріотизм» був направлений до росії та радянського союзу. У часи президенства Віктора Януковича Зубрицький перебрався з Полтави до Києва, де почав будувати медійну кар’єру. У столиці він став креативним продюсером каналу «112 Україна», яким, за даними журналістських розслідувань, володіла дружина Зубрицького та біглий міністр внутрішніх справ України часів Януковича Віталій Захарченко. Пізніше цей телеканал перейде у власність «кума путіна» Віктора Медведчука».
За даними інтернет-видання «Детектор-медіа»: вперше Віктор Зубрицький «прославиться» на всю Україну після Революції Гідності, коли координував «тітушок» з Антимайдану. Слідство встановило зв’язок колишнього міністра МВС Захарченка з якимось паном Зубрицьким, який здійснював всю координацію дій «тітушок», які асистували януковичівським проросійським силовикам у репресивних діях проти протестувальників. Однак, попри серйозні звинувачення, міністр Аваков не домігся притягнення до відповідальності. Більше того, після Революції Гідності Зубрицький втік до любої йому росії. Наприкінці 2016 року тодішній нардеп Олександр Онищенко почав оприлюднювати дані щодо корупції у вищому керівництві України. 15 грудня на сайті «Обозреватель» з’явився текст із фрагментом відео з Онищенком. Видання стверджувало, що нардеп-утікач Онищенко проходив «інструктаж із двома невідомими». З контексту статті можна дійти висновку, що розмова записувалась у Москві, а «інструкторами» були співробітники російських спецслужб. За даними ЗМІ, одним з присутніх виявився саме медведчуківсько-путінський «телеменеджер» Віктор Зубрицький.
У 2017 році Зубрицький став «кремлівським інструктором», перебрався до столиці країни-агресора, де виконував завдання по дискредитації української влади. «Безпосередній начальник у нього Сурков, який курує у Кремлі весь український напрямок», — повідомляв російський опозиційний політик Ілля Яшин в інтерв’ю «Детектор медіа».
Також Зубрицький був консультантом і продюсером двох антиукраїнських «документальних фільмів»: «Бійня на Майдані» (2014 рік) та «Україна у вогні» (2016 рік).
Зубрицький-колаборант. Нова інформація
СБУ відкрило проти Зубрицього провадження одразу за трьома статтями: державна зрада, колабораціонізм та пособництво країні-агресору. І це не дивно. Адже після повномасштабного вторгнення росіян і загарбання ними частини території Запорізької області колаборант Зубрицький виконував завдання Кремля саме там.
В окупованому Мелітополі «рейдернув» охоронну фірму ТОВ «СВО 112», яка нищить український бізнес, допомагає змінити власників на користь окупантів чи колаборантів. А ще громадянин росії Віктор Зубрицький зареєстрував і досі є єдиним власником приватного охоронного підприємства «Ярд» у Москві.
Засновник і колишній креативний директор каналу кума путіна Віктора Медведчука «112 Україна» Віктор Зубрицький балотувався від партії «Єдина Росія» до російської Держдуми на окупованих територіях Запорізької області. У своїй пропаганді переконував, що начебто українці проголосували на референдумі за «вступ до нової держави», а Росія значно більше дбає про добробут, ніж Україна. 53-річний Віктор Зубрицький родом з Миколаєва, називає себе радником голови російської окупаційної «адміністрації» Запорізької області.
Пора увічнити Героїв ОУН
Тепер ключове питання: що натомість?! Не має бути пустоти. Там прекрасне місце для спорудження пам’ятника.
Виходячи з сучасної назви вулиці (Героїв ОУН) та європейського принципу єдиних символьних ансамблів (логічне поєднання назви вулиці і пам’ятного знаку поруч) вважаю за доречне продумати контекст пам’ятника Героям ОУН. Мова йде про виконання ст. 5 закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті».
Важливо, щоб меморіал Героям ОУН ніс у собі не лише узагальнений образ про ОУН, але й був персоніфікованим у вимірі Полтавщини. Тобто варто увічнити тих особистостей, тих Героїв ОУН, які народилися на Полтавщині. Також тих, чиї життя і боротьба за незалежність, пов’язані з Полтавщиною. Безвідносно до того, чи це бандерівець Лемик, який загинув у Миргороді від рук гестапівця, чи мельниківці-учасники антигітлерівського підпілля у роки ІІ світової у Полтаві. Це точно понад півтори сотні видатних імен. Їх світлини і прізвища мають бути закарбовані як ключовий елемент пам’ятника.
Олег ПУСТОВГАР, представник УІНП в Полтавській області