У Миргородському районі Полтавщини демонтували бюст російському військовому злочинцю Ніколаю Ватутіну
З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті у селі Ціпки Краснолуцької сільської ради Миргородського району Полтавської області демонтували пам’ятник російсько-комуністичному військовому злочинцю Ніколаю Ватутіну. Його незабаром буде переміщено до Державного музею-заповідника в Путивлі «Парк радянського періоду».
Про це повідомив ініціатор демонтажу, регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Він висловив вдячність голові Краснолуцької сільської ради Віктору Романенку за конструктивну, виважену і патріотичну позицію.
«Катам українського народу, російсько-комуністичним військовим злочинцям не місце в публічному символьному просторі. Важливо такі пам’ятники цивілізовано переміщувати до „Парку радянського періоду“ — першого державного музею в Україні такого типу. У ньому просто неба, у Спадщанському лісі, що за 13 км від міста Путивль на Сумщині розташовують численні скульптури комуністичних діячів. Ще важливо, що з очільником Краснолуцької громади домовлено про створення місця пам’яті видатних уродженців села Ціпки: Павла Чижевського — члена Української Центральної Ради, міністра фінансів Української Народної Республіки, економіста, публіциста, автора проекту Конституції УНР та його синів — Миколу, науковця-металурга, підполковника Артилерії Армії Української Народної Республіки й Григорія, міністра внутрішніх справ УНР, губернського комісара УЦР та Директорії УНР на Полтавщині, учасника Другого Зимового походу Армії УНР», — прокоментував подію Олег Пустовгар.
Довідково: У 1920 р. вступив до Червоної армії. Член ВКП(б) з 1921 р. З 1922 р. командир взводу, потім на командних і штабних посадах. Служив заступником начальника і начальником штабу Київського військового округу. У 1920-21 роках Ватутін придушував український визвольний рух за незалежність України, воював проти загонів Армії УНР на Полтавщині. У 1939 році командує Українським фронтом при вторгненні СССР в Польщу, за що отримав Орден Леніна. З 1940 р. начальник Оперативного управління та заступник начальника Генштабу РСЧА. Під час 2 світової війни начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу. З 1942 р. — командувач військами Воронезького, Південно-Західного і 1-го Українського фронтів.
Причетний до військових злочинів у 1943 році, під час 2 світової війни. Форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва). Радянське комуністичне «геніальне» командування тоді вирішило завалити німців трупами українців. Тільки на одному цьому плацдармі Ватутін поклав у землю десятки тисяч українців. З огляду на це тодішній командувач Центрального фронту, генерал армії Рокосовський сказав на військовій раді: «Це не війна, а геноцид народу». Він спробував через кур’єра сповістити про це Й.Сталіна, але Ватутін заборонив посланцеві повідомляти про це в Генштаб. Жахливим злочином проти українського народу Ватутіна та інших командирів Червоної армії є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети. Німецькі кулеметники весь час розстрілювали неозброєних людей в цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових. Це той злочин проти українців, за який персонально відповідальний генерал Ніколай Ватутін.
Як бачимо, цей російський окупант використовував солдат української національності як гарматне м’ясо; згідно з дослідженнями доктора історичних наук Володимира Сергійчука, Ватутін «кидав сотні людей беззбройними під німецькі танки, особливо на території України. І тільки завдяки гарматному м’ясу такі генерали як Ватутін вигравали битви».
На Волині 29 лютого 1944 року червоний російський кат отримав кульове поранення від українських партизанів з УПА і через невдале лікування помер.
Полтавський офіс УІНП
