«Були б шпрехен зі дойч»: депутатська комісія не підтримала петицію щодо демонтажу пам’ятника Ватутіну в Полтаві

Сьогодні відбулося засідання «гуманітарної» депутатської комісії Полтавської міськради під головуванням депутата Олександра Кудацького (фракція «Рідне місто»). На початку засідання члени комісії розглянули дві петиції, які хоч і були в опозиції одна до одної, однак на спільну тематику.

Перша петиція стосувалася демонтажу пам’ятника радянському генералу Миколі Ватутіну. Автором петиції є Георгій Сьомін, представник ГО «Сокіл Полтавщини» (молодіжка Свободи). Він пропонує перенести пам’ятник Ватутіну в музей тоталітарних режимів, а натомість встановити на тому місці пам’ятник Миколі Міхновському, одному із засновників українського націоналізму.

Друга петиція (автор Світлана Ландарь) має назву «Заборона на демонтаж будь-яких пам’ятників та інших пам’ятних знаків у Полтаві». Автор пропонує заборонити демонтувати пам’ятники, які пов’язані із «воїнами-визволителями України від німецько-фашистських загарбників».

Дискусія розпочалася з першої петиції.

На засіданні комісії «соколівець» пояснив, що дії генерала Ватутіна під час форсування Дніпра призвели до шалених втрат серед власних солдат. По-друге, він не має відношення до Полтави. Натомість Микола Міхновський стояв у витоків розбудови української незалежної держави. Тим більше, що зараз триває війна з людьми, які цій українській ідеології протистоять.

Далі ми спробуємо стенографічно навести роздуми депутата Олександра Кудацького з цього приводу.

Олександр Кудацький: Тут багато суб’єктивних думок. Я коли вчився у школі, то вивчав історію СРСР, ми свято вірили в це. Зараз йде інше трактування історичних подій. Ми не знаємо, що буде через 10-15 років, може буде третє трактування. Пам’ятники — це як художній витвір. Можна написати на пам’ятнику, що ця людина загубила стільки-то людей і нехай це залишиться в якості історичної пам’ятки. Я зараз не знаю якому політику довіряти і як історія дивитиметься на наші дії. Можливо, згодом буде більше фактів. А зламати — це не будувати. Тим більше, що ми зараз будемо розглядати протилежну петицію, це значить, що у суспільстві є не тільки ваша точка зору. Чому ми не маємо дослухатися до цієї точку зору, ми ж демократичне та толерантне суспільство?

Георгій Сьомін відповів на це, що є українські громадяни, які обрали проросійську позицію і наразі збройно виступають проти України: «Або ми боремося за свою державність, але залишаємо все так як є».

Олександр Кудацький: Я був у Римі, там стоїть пам’ятник Юлію Цезарю. Одна група каже — це тиран, інша — каже, що він розвивав римське суспільство. Або Черчилль — двояка фігура. Ви зламаєте пам’ятник, але не зітрете це з пам’яті людей. Пам’ять має бути. А що робив Петлюра? Порубав єврейське населення. Ви говорите, що він герой. А були б ви євреєм, то вже ні.

Олександр Кудацький

Володимир Соколовський: Є приклад пам’ятника Леніна. Зламали й забули.

Олександр Кудацький: Людина зачитала маніфест і вже герой. Ви знаєте, скільки у мене революційних ідей? А у Олександра Миколайовича (депутата Глазова — Авт.) — ще більше, він же мер студентський у минулому.

Олександр Глазов: з вашою допомогою і майбутній мер міста.

Олександр Кудацький: Бачите? Давайте нам обом поставимо пам’ятник, стоятимемо за ручку.

Олександр Глазов: Ні, не нада.

Олександр Глазов та Олександр Кудацький

Олександр Кудацький: Серп і молот... Ну, з Майєю Кадирівною тоді. Моя позиція — давайте вивчимо, отримаємо більше інформації. Я дивився американських істориків, то у Ватутіна було менше всіх втрат. І до своїх солдат він ставився добре. А от якщо б ви або я були б на місці Ватутіна? Коли Сталін каже: голову відрубаю, якщо не візьмеш Київ. Яке б ви рішення приймали на його місці? Чи ми повинні були фашистів залишити тут? І не було ні Ватутіна, ні Жукова. Ну, були ми «шпрехен зі дойч», а я — «зер гуд». І були б рабами фашистів. Це довга-довга дискусія.

Після цих аргументів перейшли до розгляду фактично «заватутінської» петиції. Слово взяв депутат Юрій Бойко (Батьківщина).

Юрій Бойко: Можливо, слід направити ці два питання до департаменту культури, щоб їх довивчити. Або влаштувати загальноміську дискусію. І подивитись, яка думка переважить. Ми не можемо своїми силами прийняти рішення. Це дуже спірні питання.

Юрій Бойко та Тетяна Юрченко

Олександр Кудацький: Давайте як у Швейцарії, проводити референдуми.

Юрій Бойко: Я не можу взяти на себе особисту відповідальність і сказати: оце демонтувати, оце не демонтувати. Сьогодні — одне, при іншому президентові, через 10-20 років, буде інше.

Олександр Кудацький: Як свадьба в Малинівці... Я повторю, з пам’яті це не зітреш. Як в СРСР люди слухали «Голос Америки», щоб почути альтернативну думку. Ці хвилі глушили, але люди все одно слухали. Бо «запретный плод — сладок». Так і тут. Мені сьогодні ветерани телефонували, вони підтримують петицію про заборону знесення пам’ятників...

В результаті обговорення депутати вирішили повернутися до розгляду цих петицій пізніше, вже після їх детального розгляду.

Нагадаємо, у 2013 році міська влада перенесла погруддя генерала Ватутіна з території навчально-тренувального Центру військ зв’язку на початок одноіменної вулиці.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»