Жодні правила Prozorro не здатні змусити чиновників чесно проводити тендери — інтерв’ю з проектувальником

21 вересня управління капбудівництва Полтавського міськвиконкому уклало договір на проект будівництва спортмайданчика на майдані Незалежності, 16в. Проектно-кошторисну документацію, з отриманням експертизи, розроблятиме ТОВ «Неоінжиніринг» — за 248,5 тис. грн. «Полтавщина» піддала сумніву аргументованість такої ціни за подібні види робіт. Аби підтвердити чи спростувати свої здогади, ми поспілкувалися із місцевим проектувальником із майже 15-річним досвідом — керівником і співвласником ПП «Полтава-Проект» Сергієм Скляренком.

Вартість проекту юридично аргументована

Сергій Скляренко пояснив, що це замовлення можна розглянути з двох точок зору: юридичної та ринкової. Юридично у закупівлі все складено вірно і така ціна цілком аргументована.

— Відповідно до кошторису і договору, очікується, що будівництво обійдеться у 4 млн грн. Це розрахункова база, до якої вони застосовують коефіцієнти. Сюди входять будівельно-монтажні роботи. Сама ціна проектування прив’язана до вартості робіт. Ніхто не може зобов’язати проектувальників пояснити, як були нараховані ці 4 млн грн. Найголовніша перевірка у них буде на експертизі, коли своїм кошторисом вони повинні будуть вийти на цю суму або більшу, — розповів Сергій Скляренко.

За його словами, цифра у 4 млн грн — абсолютно реальна. Конструкція передбачає виконання залізобетонної плити на всьому майданчику. До того ж вона буде армована, а під нею — шар із щебеню. Оскільки заплановано, що на майданчику буде місце для мініфутболу, воркауту, стрітболу, тенісу і текболу, обсяги робіт будуть великі, тому це дійсно може бути дорого. А зверху ще покладуть штучне поле.

Технічна пропозиція з ескізом від ТОВ «Неоінжиніринг»

Нові спортивні майданчики побудують на вільній ділянці поблизу нового футбольного поля зі штучним покриттям

— Станом на роки 2-3 тому, поле для мініфутболу коштувало 1,5 млн грн без штучного покриття — просто огородження, основа, залізобетон та освітлення. Якщо на все це ще «натягнути» залізобетонну плиту та штучне покриття, то, за сьогоднішніми цінами, один цей футбольний майданчик може потягнути на 4 млн грн. Адже вони врахували ще вартість облаштування глядацьких місць — лавочки і таке інше. А там ще майданчики для воркауту, тенісні столи тощо. Такі майданчики будуть дешевші, але буде доволі дороге покриття, — пояснив проектувальник.

Він додав, що юридично, ціна прописана правильно — з усіма коефіцієнтами.

— Вони навіть використали знижувальний договірний коефіцієнт. Тому навіть якщо прокуратура розпочне якесь грандіозне розслідування, причепитися у кошторисі ні до чого вони не зможуть, — вважає Сергій Скляренко.

Окрім того, у договорі врахована вартість виконання інженерно-геодезичних вишукувань, містобудівного розрахунку, отримання технічних умов, проходження експертизи тощо. На думку Скляренка, за бажанням, все це можна врахувати і окремо — тобто додати ще 250 тис. грн. Але це тільки юридично. Та ще є ринкова точка зору.

Ринкова ціна такого проекту складає 80 тисяч гривень

Сергій Скляренко запропонував уявити, що виконати проект будівництва спортмайданчика на майдані Незалежності, 16в, запропонували його компанії:

— Припустимо, до мене приходить замовник і питає: «Скільки це буде коштувати?» Коли я зовсім нічого не розумію, я рахую завищено: прораховую вартість і, через відсотки та коефіцієнти, отримую ті самі 250 тис. грн. Потім, орієнтуючись на свій досвід, я знаю, що на такій цифрі зазвичай треба «скинути» десь 25%, аби прийти до ринкової вартості. Тобто, навіть якби я взагалі нічого не розумів у цих майданчиках, я би уже «викинув» 25%, мінімум.

Одночасно з цим, у таких замовленнях «Полтава-Проект» починає збирати команду:

— Наприклад, у нашій компанії 15 штатних співробітників. Охопити усе різноманіття проектів ми не можемо. Тому під великі, складні або унікальні проекти ми винаймаємо додаткових спеціалістів і збираємо окрему команду. Наприклад, потрібен відеонагляд. Зазвичай клієнти такого не замовляють — це рідкість. У мене на фірмі фахівця із відеонагляду немає, тому його залучають зі сторони. Також це залежить від завантаженості штату.

Після зібрання команди, Скляренко приблизно прораховує: скільки можуть коштувати послуги тієї чи іншої людини, скільки їм треба буде заплатити, скільки там буде податків (чи це юрособа або ФОП). Також Сергій додає витрати на пересування цих людей, різні ризики і прибуток.

— Наприклад, у конкретно цьому проекті важливий фактор — підключення освітлення. Це робота із нашим «Міськсвітлом», у якого сім п’ятниць на тижні щодо вимог до ліхтарів, лампочок тощо. Виходячи з цих розрахунків, щоб заробили усі і нам хоч якийсь невеликий прибуток залишився, потрібно близько 80 тис. грн. Якби до нас прийшли із таким замовленням і запитали про вартість, то я б називав десь 120 тис. грн, аби потім мати можливість «знизити» до 80 тисяч — на тендері або під час переговорів із замовником. Якби я мав час зараз прорахувати точніше кошторис, то, можливо, це було б і, умовно, десь 70 тис. грн. Але порядок цифр такий, — пояснив Сергій Скляренко.

На його думку, 70-80 тис. грн — це мінімально рентабельна ціна для приватної компанії, за якою було би цікаво «заходити» на такий об’єкт.

Проектувальник Сергій Скляренко (ПП «Полтава-Проект»)

— Тому що, в принципі, він не складний. Зокрема, і по розташуванню та розміру. Тим паче не факт, що освітлення візьмуть від «Міськсвітла». Можливо — від стадіону «Ворскла», оскільки майданчик біля нього. Тоді це буде простіше. Експлуатаційна служба стадіону випише свої техумови: підключитися на такому щитку, на такий автомат або поставити тут свій щиток, який підключити звідси, і все, — припустив Скляренко.

Інше питання — комплектація обладнання, що, за словами проектувальника не є проблемою. Сергій Скляренко каже, що зазвичай усі великі постачальники (наприклад, «Інтератлетика») мають власні технічні відділи, яким достатньо надіслати виписані у замовника побажання та вимоги: поле, турніки, лавки, воркаут тощо. У відповідь вони самі відправляють комплектацію, розміщення, готовий кошторис на це — уже із доставкою.

— Мені про це навіть думати не треба було би — лише наш архітектор це правильно оформив би у проект. А те, що вони кажуть: всепогодна, то мова йде про встановлення дощоприймальних лотків, можливо — із розводкою по території. Але, знову ж. Є відома компанія «Стандартпарк Україна». Ми працюємо з нею. Це виглядає так. Ми на плані малюємо три лінії, де ми хочемо поставити лотки, відправляємо їм, а у відповідь приходить повна комплектація лотків, де їх треба поставити, скільки і яких артикулів, скільки коштує монтаж — абсолютно усе. Аж до того, що у них в програмі є спеціальний конвектор для бюджетних організацій, який ми, за ліцензією, можемо використовувати, — пояснив керівник «Полтава-Проекту».

Він додав, що й огородження цього майданчика може бути недорогим і простим. Наприклад, раніше «Полтава-Проект» окремо проектував паркани, але зараз замовники не хочуть спеціально купувати метал, варити його, окремо винаймати зварювальника, слідкувати, аби він нічого не вкрав і не зіпсував. Значно дешевше придбати готові стійки, натягнути на них сітки за інструкцією та прикрутити болтами.

— Проект дуже простий, тому 70-80 тис. грн — його абсолютна реальна ціна. Але юридично цього не доведеш, — резюмував Сергій Скляренко.

Замість створення умов для конкуренції чиновники вчаться «обходити» будь-які нові правила

Знизити чинну ціну до ринкової могла би здорова конкуренція на тендері — із великою кількістю учасників. Однак на практиці частіші випадки, коли на торги заявляються 2-3 учасники, а у спрощеній процедурі — взагалі один. Саме так і склалося із замовленням проекту будівництва спортмайданчика на майдані Незалежності, 16в.

Зовні нескладний і типовий проект не зацікавив інших проектувальників. Все — через «хитро» прописані умови виконання договору, спрямовані на те, аби замовлення отримав окремий, заздалегідь обраний замовником виконавець. Із власного досвіду, Сергій Скляренко пояснив, як це діє у Полтаві.

Проектувальник наводить приклади інших договорів — коли під «свого» підрядника умови прописані ще на етапі тендерної документації. Найперше, що можна відслідкувати — це умови оплати, коли вводиться відтермінування платежів. Яскравий приклад — торги за право проектувати капремонт пров. Робітничого. Юлія Болотіна програла із запропонованою ціною 35 тис. грн проти 50 тис. грн. У неї умови оплати були одразу після виконання робіт, а Володимир Білоус погодився отримати виплати упродовж 240 днів.

— Як це працює. Договори зазвичай прописуються як «упродовж». Тобто 1 день також підпадає під «упродовж 240-ка». Також у контракті може бути прописана умова, що підрядник має право достроково здати роботу і, якщо у ній будуть помилки, то він має виправити їх упродовж 5 днів, а замовник повинен розрахуватися упродовж 5 днів після таких виправлень. Виходить, що він, наприклад, здає проект за 20 днів, у ньому знаходять помилки, вказують на них. Упродовж 5 днів проектувальник їх править і замовник має право розрахуватися за 5 днів, — пояснив Сергій Скляренко.

Також він навів ще один приклад — коли замовник виставляє нереальні терміни.

— Проект на якийсь Палац спорту, де термін виконання визначили на рівні трохи більше місяця. Треба було зробити вишукування, отримати будівельні умови, обмеження, проробити усі стадії проекту. За цей час нереально навіть зібрати вихідні дані — не те що, зробити, а і перейти до проектування неможливо. На таких великих об’єктах, як правило, три місяці йде лише на збір вихідних даних — поки служби замовника визначаться із тим, що їм потрібно. Плюс подати містобудівні розрахунки на архітектуру. Такі обмеження можна отримати тільки упродовж 15 днів, — пояснив Скляренко.

Не рідко бувають випадки, коли «хитрі» умови відсутні у самій тендерній документації, але потім прописуються у договорі. Наприклад, фраза «за необхідності». Вона дає можливість уникнути такої необхідності з потрібним підрядником і вимагати її із небажаним.

— Наприклад, «за необхідності термін може бути подовжений». Для «своїх» людей він дійсно подовжується, а для «чужих» — ні. Ще дуже часто на дорогах теж зазначається пункт «за необхідності». Прописується дуже складний вид робіт. Наприклад — виконання організації дорожнього руху і погодження із поліцією або ливнева каналізація. Шляховики зазвичай не займаються каналізацією — треба додатково залучати інженерів. Як і по дорожньому руху — може виявитися, що за це відповідає якась окрема людина, яка із завидною регулярністю йде у відпустку, — розповів керівник «Полтава-Проекту».

Іноді буває так, що «своєму» виконавцю бюджетний замовник надає додаткові матеріали. Однак, цього не доведеш ніяк. За словами Скляренка, у тендері з ремонту пров. Робітничого, де програла Юлія Болотіна, виявилося, що проект був давно готовий, з графічними матеріалами. Його треба було лише привести до тями: перерахувати вартість і мінімально відкоригувати. Саме тому Білоус легко знизив ціну зі 130 тис. грн очікуваної вартості до 50 тис. грн.

— Ми самі намагалися брати участь у тендері на проект переоблаштування санвузлів у Краєзнавчому музеї. Там був дуже цікавий збіг обставин. Ми приїхали у музей, до нас вийшов завгосп. Спочатку нам сказали, що проект давно готовий і це чиста формальність. Потім так і виявилося. У тендерній документації були виставлені дуже стиснуті терміни. Коли ви «заводите» свою людину, для неї не є проблемою зробити заздалегідь проект. Далі ставите малі терміни і жодна нормальна людина просто не братиме участь у тендері. Там хотіли заявитися кияни, ставили питання. І ми писали питання по закупівлі. Вони висвітлювалися анонімно і замовник для «своїх» робив підсвітку. Тобто він знімає тендер з торгів на годину, а за годину ставить назад. Таким чином, ті, хто не дуже знайомий із системою закупівлі, може подумати, що тендер скасований і втратити до нього інтерес, — пояснив ще кілька «хитрощів» проектувальник.

Втім, це не значить, що треба складати руки.

— Наприклад, ми брали участь у тендері по проекту у Чорнобильській зоні. Замовник — Чорнобильська АЕС — прописувала навіть конкретне обладнання, яке має бути у підрядника — аж до марки та моделі. Тоді ми скаржилися в Антимонопольний комітет і цю вимогу зняли. Але треба віддати належне — тоді ми цей тендер виграли, отримали замовлення і ніхто жодних палок у колеса не вставляв, — додав Сергій Скляренко.

Заступник міського голови Полтави Олексій Чепурко

Наявність таких «хитрощів» не заперечив заступник міського голови з питань ЖКГ Олексій Чепурко. Та він не вважає, що це щось критичне.

— По-перше, законом це не заборонено. По-друге, у договорах прописується можливість відтермінування. Вона іноді застосовується — особливо у великих проектах. У бюджетному фінансуванні не завжди все вчасно і день в день. Це просто можливість для замовника і розпорядника коштів не потрапляти на судові рішення при затримці тієї чи іншої оплати — не більше того. Я не бачу тут проблеми. Тим більше, якщо підрядники звертаються до нас за авансами, ми, як правило, їх задовольняємо і оплачуємо, — пояснив заступник мера.

Він також не був здивований тяжінням до конкретних виконавців у полтавських чиновників і дав зрозуміти, що вважає це нормальним.

— По прикладу дитячого майданчику на бульв. Щепотьєва — у парку «Огнівський». Зараз завершуємо будівництво, на мій погляд, найкращого дитячого майданчика у місті — він дерев’яний, сучасний, гарний приклад майданчика європейського зразка. Проект робили «СітіЛаб». До них були питання, технагляд з ними працював, вони з нами працюють. А є проектант, який робив проект капремонту бульв. Богдан Хмельницького. І коли ми почали пробувати реалізовувати цей проект, а там, наприклад, стовпи освітлення без заземлення. Тому проектанти є різні. Якщо, наприклад, замовник працював з якимось проектантом і знає вже його можливості і помилки — сильні і слабкі сторони, зрозуміло, що йому, можливо, комфортніше працювати з тим проектантом, якого не треба вчити, а просто ставиш завдання і він його робить, — вважає Олексій Чепурко.

***

У якості резюме можемо додати, що описані вище обмеження дійсно перебувають у межах закону. І саме тому їх варто озвучувати. Система Prozorro не є панацеєю. Це лише прозорий інструмент, який можна використати з різними цілями. Поки працівники та керівники державних органів матимуть мету «обходити» заборони і обмеження, вони вчитимуться прилаштовуватися до будь-яких умов — навіть найідеальніших.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»