Захоплена рейдером перукарня на Половках не працює 10 місяців — працівники через суд намагаються повернути свою власність

Історія перукарні

Перукарня в мікрорайоні Половки, на вулиці Великотирнівській, 39а, працює із 80-х років минулого століття. У 90-х директор закладу Світлана Горшкова запропонувала працівникам приватизувати перукарню. Вона склала договір про створення командитного товариства «Горшкова та інші — фірма «Свагі».

Працівники перукарні розповіли, що Горшкова виявилася шахрайкою. Більшу частину приміщення вона віддала під «липову» заставу Віктору Мирунку, а пізніше перукарі дізналися, що договір товариства змінився. Спочатку у 25 працівників було по 4% власності й статус учасника товариства, а потім договір був виправлений. Горшкова отримала 72% власності, працівники 1% та статус «вкладника». На Горшкову відкрили кримінальну справу за підробку документів, вона навіть «сиділа» у СІЗО, але договір таким і залишився.

Поява Олега Іванова

У 2006 році Світлана Горшкова померла. Згідно із договором, вона була єдиним учасником товариства, тобто, тільки вона могла розпоряджатися власністю. Працівникам треба було якось вирішити це юридичне питання. Один із клієнтів перукарні порекомендував для цього юриста Олега Іванова, як людину, яка «вирішує проблеми». З Івановим зв’язалися і передали йому особисто в руки всі документи товариства, після цього з помічника він перетворився на ворога.

Іванов у Росії знайшов брата покійної Горшкової — Олександра Сулеіна — розповів йому про перукарню і допоміг успадкувати 72% власності підприємства. Далі треба було зареєструвати Сулеіна, як учасника товариства. Однак, полтавські реєстратори йому відмовили, оскільки право учасника не успадковується. Він намагався змусити реєстраторів зробити це через суд, але цього також не вийшло.

Тоді Іванов вирішив знайти потрібного реєстратора не в Полтаві, а в районі. Реєстратор Чутівської районної державної адміністрації Ігор Бугай вніс до реєстру зміни, якими фактично переписав перукарню на Іванова:

• 21 лютого 2017 року — Сулеіна включили до складу учасників і змінили назву підприємства на «Сулеін та інші — фірма «Свагі»;
• 23 лютого 2017 року — Сулеін передав Іванову право учасника товариства. Змінилася назва підприємства на «Іванов та інші — Фірма «Свагі»;
• 17 березня 2017 року — всіх працівників перукарні вивели зі складу вкладників;
• 6 червня 2017 року — Іванов призначив себе керівником підприємства.

У Іванова на руках є всі документи, щоби розпоряджатися власністю перукарні. Питання тільки в тому, яким способом вони були отримані.

Працівники перукарні не бачили Сулеіна, все робив один Іванов. Сулеіну навіть не потрібно було їхати в Полтаву, тут, по його довіреності, діяв громадянин на ім’я Василь Мартиненко. Цікаво, що ця особа юридично провела збори учасників і прийняла рішення про передачу перукарні Іванову.

Який закон порушено

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, право участі у товариствах не успадковується. Якщо у підприємства один учасник, після його смерті паралізується робота з прийняття рішень, що належать до компетенції загальних зборів. Така ситуація поширена в Україні й такі підприємства — ласий шматок для рейдерів. Право учасника може перейти у спадок, тільки якщо це вказано в установчому договорі товариства.

Навіть якщо працівники перукарні були за Іванова, все одно він не міг стати учасником. Простіше кажучи, перукарню на Великотирнівській, 39а не можна продати. Це можна зробити тільки тоді, коли Верховна рада прийме відповідні зміни до Цивільного кодексу.

Крім того, вкладників не можна примусово виключити із підприємства. Навіть якщо це і зробити, то їм тоді потрібно виплатити їх частку. На 1996 рік перукарня оцінена у 44,8 тис. грн. З них 32,3 тис. грн належали Горшковій, 12,5 тис. грн працівникам, це по 500 грн у кожного перукаря. Зрозуміло що 500 грн від Іванова вони б не взяли, але навіть цього він не зробив. На сьогодні із 25 вкладників залишилося 12, інші померли.

Поліція і суд вирішують хто правий

Коли всі документи в Іванова були на руках, то він пішов у перукарню, але його туди не пустили працівники. Іванов вимагав від поліції «розчистити дорогу» до своєї власності, натомість перукарі доводили правоохоронцям, що Іванов — «рейдер». Хто правий зараз — розбираються поліція і суд.

Так, поліція відкрила провадження за фактом підроблення документів. На сьогоднішній день майно перукарні арештовано. Це вигідно перукарям, тому що Іванов тепер не зможе продати приміщення. Цікаво, що в матеріалах справи вказано, що зміни в реєстр внесла невідома особа, але ж вона відома, це реєстратор Ігор Бугай.

Саме дії останнього перукарі оскаржують перукарі у суді. Полтавський окружний адміністративний вирішив закрити справу, проте Харківський адміністративний апеляційний суд повернув справу на новий розгляд.

24 квітня відбулося засідання в адміністративному суді Полтави. Справу розглядає суддя Людмила Єресько. Вона прийняла рішення відкласти засідання, поки позивач по справі Євгенія Піщанська не надасть суду оригінал документу, що саме її призначали на посаду директора. Здавалося б, що суддя відкриває Цивільний кодекс, бачить п. 2 ч. 1 ст. 1219 і скасовує дію Чутівського реєстратора. Однак, логіка суду інша. Піщанська має довести, що її права порушили, а не Іванов повинен пояснювати, чому реєстратор прийняв незаконне рішення.

Суддя Людмила Єресько

Адвокати перукарів

Олег Іванов

Вже 10 місяців перукарня не працює. Немає електроенергії, бо Іванов розірвав договір із «Полтаваобленерго». Клієнти які залишилися, ходять до перукарів додому. У перукарів залишилося запитання — як вони 30 років працювали, а перукарня дісталася сторонній людині?

Перукарня на Половках не єдина, де з’являється ім’я Олега Іванова. Він має стосунок й до рейдерської атаки на перукарню «Краса і мода». Також людина із таким ім’ям виступає у судах псевдо-поручителем боржників «ПриватБанку».

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»