52-річний солдат Андрій Кольчевський зараз проходить військову службу на посаді водія-електрика відділення взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. Та перед тим встиг отримати неабиякий бойовий досвід буквально у всіх стихіях ЗСУ.

Сергій, позивний «Інженер», технік роти безпілотних авіаційних комплексів мультироторного типу спеціального призначення батальйону безпілотних систем. Його історія — це шлях від стрільця до технічного командира, який поєднав досвід цивільної професії та служби в піхоті з сучасними технологіями війни.

— Я ж не професійний військовий, але строкову службу відслужив свого часу — мав ВОС зв’язківця. По мобілізації уперше призвали у 2015 році. Тоді працював на підприємстві, мене викликали до дирекції, де повідомили, що треба пройти ВЛК. За її результатами отримав моброзпорядження і поїхав у навчальний центр. Після навчання потрапив на службу в 128 горно-піхотну бригаду стрільцем — помічником гранатометника, — розповідає військовослужбовець взводу охорони Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Костянтин Назаренко.

Будівництво та введення в експлуатацію Полтавської ВЕС потужністю 650 МВт на території Глобинської громади дозволить покращити ситуацію з енергозабезпеченням області та сходу України загалом.

Глобинська громада зацікавлена пришвидшити будівництво ДТЕК Полтавської вітроелектростанції і тому хоче владнати всі питання щодо виділення земельних ділянок під об’єкти енергетичної інфраструктури.

— Можна сказати, що я особисто був дотичним до формування двох бригад. Так вже склалося, — починає свою розповідь інструктор відділення рекрутингу та комплектування П’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП старший солдат Владислав Марченко, 54 роки.

Віталій, гвардієць із позивним «Лук’ян», родом з Ізюму. До війни хоч і мав військовий досвід, але працював у цивільній сфері, мав спокійне життя. Однак після початку повномасштабного вторгнення без вагань пішов до лав Національної гвардії.

Старший сержант Григорій Степаненко зараз проходить військову службу на посаді головного сержанта взводу охорони Другого відділу Миргородського районного ТЦК та СП. До переведення військовий захищав Україну в боях у складі двох бригад.

Старшому сержанту Збройних Сил України Юрію з позивним «Рик» було 46 років, коли росія почала своє повномасштабне вторгнення в Україну. Працював тоді начальником караулу на Кременчуцькій ТЕЦ. Рішення звільнитися з роботи та стати до лав Сил оборони України ухвалив одразу.

— У мене ще з 2006 року у військовому квиткові стоїть відмітка про непридатність. З початком повномасштабного пішов у ТЦК — у міський, потім ходив у районний, навіть в обласний звертався, та не брали мене. Дивилися документи і казали — не потрібен, — розповідає старший стрілець відділення охорони взводу охорони Дев’ятого відділу Полтавського районного ТЦК та СП солдат Олександр на псевдо «Рибак».