З ініціативи голови Полтавської обласної ради Олександра Біленького та Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) виконком Решетилівської міської ради влаштував інтернет-перегляд історичних документальних відеоматеріалів.

Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з Постановою Верховної Ради на державному рівні відзначається 100-річчя з часу заснування єдиного університету з українською мовою викладання поза межами України та одного із найважливіших центрів україністики у світі — Українського Вільного Університету (УВУ) в Мюнхені. Ініціювали його створення провідні діячі Української Народної Республіки (УНР), які після окупації нашої молодої держави більшовицькою Росією опинилися на політичній еміграції, українські професори університетів Австро-Угорської та Російської імперій та Союз письменників і журналістів.

17 січня минає 120-та річниця від дня народження письменника, перекладача і сценариста Григорія Епіка, члена ВАПЛІТЕ, одного із представників «розстріляного відродження», який загинув у Соловецькому таборі, як і тисячі українських інтелектуалів, безжально винищених окупаційним російсько-комуністичним режимом. З ініціативи Українського інституту національної пам’яті згідно із Постановою Верховної Ради «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2021 році» ювілей митця, життя і творча діяльність котрого пов’язана з Полтавою, відзначається цьогоріч на державному рівні.

14 січня (за Григоріанським календарем) 1883 року у Києві народився військовий і громадський діяч, письменник, педагог, військовий міністр і генерал-хорунжий Армії Української Народної Республіки (УНР). Навесні 1918 року командир полку імені Костя Гордієнка звільняв Полтавщину від російсько-більшовицьких загарбників. Учасник оборони Києва від більшовицьких формувань Мурайова. З 1948 року — дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, автор праць з військової історії.

Український інститут національної пам’яті (УІНП) та «Історична правда» презентували спільний проєкт — документальний цикл про українських дисидентів-політв’язнів. Фільми про Ірину Стасів-Калинець та Миколу Руденка нещодавно показали полтавські телеканали «Центральний», «ІРТ» та «Місто+».

«Михайло Остроградський — будівничий флоту незалежної України». Так називається короткометражне документальне просвітницько-краєзнавче відео про Михайла Остроградського (1870-1923) — контр-адмірала, командувача Чорноморським військово-морським флотом України у період Української революції 1917-21 рр., борця за незалежність України у ХХ столітті, уродженця села Пашенівка, яке нині належить до Хорішківського старостату Козельщинської селищної ради Полтавської області.

Ви ж нашого роду,
полтавської крови…
(М. Бажан)

«10 запитань про Пилипа Орлика та його Конституцію». Так називається інтернет-вікторина, яку влаштували Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської битви» та Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Присвятили захід 310-ій річниці ухвалення Конституції Пилипа Орлика. Цими днями організатори підбили підсумки.

З ініціативи Північно-східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) Козельщинська бібліотека імені Олеся Гончара провела просвітницький захід, який присвятили своєму земляку Михайлу Остроградському — будівничому флоту незалежної України, контр-адміралу, командувачу Чорноморським військово-морським флотом України у період Української революції 1917-21 рр. Борець за незалежність України у ХХ столітті Михайло Остроградський народився 150 років тому, 21 грудня у селі Пашенівка, яке нині належить до Хорішківського старостату Козельщинської селищної ради Полтавської області.

25 грудня, 175 років тому Тарас Шевченко написав «Заповіт» — один зі знакових творів вітчизняної літературної спадщини, якому судилося стати останнім акордом у знаменитому циклі «Три літа» (1843–1845 рр.). Дотепер «Заповіт» є суспільно-політичним маніфестом, зверненим до розуму і серця українців. Тарас Шевченко закликав до визволення українського народу від поневолення Російською імперією й побудувати свою державу — «сім’ю вольну, нову». Це зумовило фантастичну популярність вірша. До нього зверталися кілька поколінь борців за незалежність України. Художня довершеність ставить «Заповіт» у ряд найдосконаліших зразків світової політичної лірики. Спочатку увійшов до альбому «Три літа» без назви. Але, переглядаючи рукописний збірник «Стихотворения Т. Шевченко» укладений І. М. Лазаревським (1836–1867), автор занотував початкову назву як «Завіщаніє». Вперше надрукували в безцензурному виданні «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (Лейпціг, 1859) під заголовком «Думка». У 1867 році надруковано перші вісім рядків у «Кобзарі» під редакторською назвою «Заповіт», яка відтоді стала традиційною. Повний текст оприлюднили у четвертому номері львівського журналу «Мета» 1863 року під назвою «Завіщаніє» з деякими невідповідностями в окремих рядках. Повністю «Заповіт» вперше надруковано в 1907 році у «Кобзарі» за редакцією В. Доманицького (1877–1910).