«Все обійшлося добре, але з того часу я якось по-особливому почала цінувати життя»: військовослужбовиця ТЦК розповіла про 15 років служби

— Я пішла за чоловіком. На той момент він був начальником обслуги у 1039-му зенітно-ракетному полку, мав звання старший лейтенант. Так склалося, що довелося й мені поїхати за ним, — розповідає військова.

Жанна Олександрівна почала проходити військову службу з посади лікаря медичного пункту. Невдовзі посіла посаду начальника медичного пункту, а потім начальника медичної служби цієї частини.

Військова згадує, що ті часи були не найкращі для українського війська. Кадровий голод, скорочення посад — особливо медичного фаху. Тоді у штаті медичного пункту з офіцерського складу були тільки лікар і начмед — начальник медичного пункту. Її кандидатуру погодили, бо більше нікого було ставити, зізнається військова.

— У березні 2014 року нічого суттєвого не змінилося, окрім збільшення кількості задач на той штат, який на той час таким же і залишився. Тільки восени наше керівництво дійшло до того, що потрібно збільшувати чисельність ЗСУ, в тому числі й медичних підрозділів. Уже почалися активні бойові дії, які лягли на плечі наявного особового складу. І всі види забезпечення особового складу були покладені на тих людей, які в мене були: окрім мене, начальника медичної служби, ще фельдшер і санітарний інструктор.

У перші роки війни за рахунок особового складу зенітно-ракетного полку підсилили штат 93 бригади. Медичну службу розширили до 17 посад, у тому числі — фельдшери та санінструктори в підрозділах зенітно-ракетних дивізіонів. Обов’язки майора Дриги полягали, в першу чергу, в забезпеченні військовослужбовців медичним майном.

Спочатку навіть мови про ті турнікети, які зараз використовуються у війську, не було, розповідає Жанна Олександрівна. Мали справу із недоторканними запасами, які зберігалися десятки років: джгути Есмарха, радянські індивідуальні перев’язувальні пакети. Писали заявки на забезпечення хоча б тих підрозділів, що були безпосередньо залучені до виконання бойових завдань. І лише з 2015 року почало налагоджуватися постачання сучасного медичного майна.

Окрім забезпечення майном, в її обов’язки входило надання медичної допомоги в частині, а також консультативна допомога, направлення на лікування військовослужбовців, ведення медичної документації. Доводилося постійно здійснювати поїздки в підрозділи, розташовані уздовж лінії бойових дій.

— За тиждень могла об’їхати всі зенітно-ракетні дивізіони й зенітно-ракетні батареї, перевірити їхнє укомплектування. Щось їм привезти, щось порадити, провести навчання, консультації та лікування. А перебувала на пункті управління, який періодично переїжджав: Авдіївка, район Горлівки, Попасної і так далі.

Серед різних ситуацій пані майор згадує один випадок, після якого стала по-особливому цінувати життя. Одного пізнього вечора позиції, де тоді базувався її підрозділ, стався масивний обстріл «градами».

— Перші відреагували наші тварини — на позиції в нас жили декілька собак. Почали забігати в бліндажі та ховатися в найтемніших кутках ще до першого вибуху. І потім почався такий обстріл, що дерева падали. Тоді було знищено декілька наших бойових машин. На щастя, все обійшлося добре, але з того часу я якось по-особливому почала цінувати життя. Усвідомила, що кожен може загинути у будь-яку хвилину. Зараз це відчувається і в нас на Полтавщині.

Загалом на посаді начальника медичної служби зенітно-ракетного полку Жанна Дрига проходила військову службу 9 років. Коли у 2018-му її чоловік звільнився з лав ЗСУ за станом здоров’я, який погіршився внаслідок поранень, офіцер змогла перевестися на Полтавщину, щоб бути ближче до родини.

Обрала Полтавський обласний військовий комісаріат — тут була вакантна посада старшого офіцера сектору комплектування. Коли у 2023 році змінився штатний розклад, переведена на посаду начальника медичної служби сектору комплектування Полтавського обласного ТЦК та СП.

Торік медична служба стала окремим структурним підрозділом, тож майор Жанна Дрига очолила медичну службу Полтавського обласного ТЦК та СП. На цій посаді виконує штатні та позаштатні обов’язки.

У межах штатних обов’язків забезпечує особовий склад усіх підпорядкованих ТЦК та СП області, а також інші підрозділи ЗСУ, які стоять на забезпечені ТЦК, медичним майном, проводить медичні консультації та направлення на лікування військовослужбовців та, за потреби, членів їх родин.

Ще один напрямок роботи начальника медичної служби обласного ТЦК та СП, вже в межах позаштатних обов’язків, — керівництво позаштатною постійно діючою військово-лікарської комісії Полтавського обласного ТЦК.

— Інша категорія, з якою я працюю — це цивільні громадяни. Всі ті, хто повинні, відповідно до Конституції України, прийти і виконати свій конституційний обов’язок щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності країни шляхом проходження обов’язкової військової служби. Наша обласна військово-лікарська комісія створена для контролю за роботою таких ВЛК при підпорядкованих ТЦК та СП. Тобто, ми проводимо перегляд висновків ВЛК визначених категорій громадян. Зокрема, контролюємо висновки про непридатність до військової служби. Голови ВЛК відповідно до графіка надають документи, ми переглядаємо кожен випадок індивідуально. Можемо призначити додаткове медичне обстеження, щоб підтвердити чи скасувати висновок про непридатність.

Кількість таких випадків, які підлягають перевірці, не перевищує 20%, зазначає військова. Помилково встановлених висновків ВЛК дуже мало, оскільки в наказі №402, який затверджує Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, чітко прописані алгоритми встановлення придатності або непридатності до військової служби.

Окрім того, голова позаштатної ВЛК Полтавського обласного ТЦК та СП розглядає скарги громадян, які незгодні з висновком військово-лікарських комісій при ТЦК. Та переважна більшість висновків, коли скаржники вважають, що їх мали визнати непридатними, залишаються без змін.

Часто адвокати пишуть звернення, посилаючись на Наказ №402, з вимогою анулювати рішення, але вони не розбираються в питання докладно — не читають пояснення до статей, наголошує пані майор. Переглядаючи висновки підпорядкованих ВЛК, начальник медичної служби розуміє, що законних підстав для скасування більшості рішень про придатність немає. Нерідко даних про хворобу, на яку посилається людина, немає в базі eHealth. Хоча у випадку, якщо дійсно був встановлений діагноз і пацієнт отримував лікування, інформація має бути в медичній базі даних. В таких випадках цих чоловіків викликають особисто на переогляд і проводять його з нуля. А далі при винесенні рішення спираються на дані проведеної роботи.

Щодо чоловіків, які намагаються знайти усі можливі й неможливі способи уникнути військової служби, військова лікарка вважає, що питання не в стані здоров’я, а в особистому небажанні допомогти Збройним Силам України у відбитті російської агресії та захисті своєї країни.

— Я розумію, що всі бояться, і це нормально — всі хочуть жити. Але не всі розуміють, що для того, щоб жити, або щоб дати можливість вижити дітям нашим, щоб наші батьки ще пожили в мирній країні, треба зробити хоч трохи більше, чим нічого — просто виконати свій конституційний обов’язок. І все. Тоді всі питання щодо того, хто кого хапає, куди везе, чи ВЛК правильне — самі зникнуть. Просто кожен громадянин повинен усвідомити, як він хоче жити далі і взагалі в якій країні він буде жити. Особисто я не хочу жити в жодній іншій країні. Мені доводилося бувати за кордоном і я давно зрозуміла, що жодній іншій країні ми, українці, не потрібні. Ми маємо створити таку країну, в яку завжди буде куди повертатися. Не розумію тих чоловіків, які кинули все і поїхали за кордон переховуватися. Бо — що далі? Вони хочуть жити добре і не хочуть нічого робити для цього. Можливо, тому в нас і війна. На жаль, поки кожен в собі не зрозуміє, як він хоче далі жити, по-іншому і не буде.

#вони_захищають_Україну #warriorsТЦК

© Група комунікацій Полтавського обласного ТЦК та СП