90-річчя Василя Симоненка: як відзначили на Полтавщині

Урочистості відбулися у рідному селі Василя Симоненка, біля музею-садиби поета. У село Біївці Новооржицької селищної громади Лубенського району завітали перший заступник голови Лубенської районної адміністрації Микола Устименко, голова райради Тетяна Качаненко, поціновувачі творчості митця, письменники, представники літературної спільноти та ін. Учасники зібрання декламували вірші, ділилися враженнями від творчості Симоненка, такої актуальної нині. У хаті митця відбулося вручення журналістської премії ім. Василя Симоненка та вручення дипломів творчого конкурсу імені Василя Симоненка у галузі журналістики. До пам’ятного знаку поету у Біївцях було покладено квіти. А у школі села Тарандинці Новооржицької громади, яка носить ім’я Василя Симоненка, відбулися урочисте вручення літературно-мистецької премії й концерт за участі аматорських колективів та окремих виконавців Тарандинцівського, Лазірківського, Вишневого, Новооржицького будинків культури та з Пирятина. Учасники просвітницьких зібрань мали змогу відвідати літературний музей Василя Симоненка, де зберігається чимало експонатів, найціннішим з яких є живий голос Симоненка

У Полтавській обласній бібліотеці для юнацтва імені Олеся Гончара влаштували літературний портрет «Я на світі такий один». Звучали записи живого голосу поета, демонструвалося відео і кінофрагменти, буктрейлер на книгу письменника, розповіді про цікаві факти біографії, світоглядні принципи. «Василь Симоненко — це символ незламного українського духу, голос правди та справедливості. Його поезія, написана з болем за долю України, й сьогодні залишається надзвичайно актуальною, надихаючи нас на боротьбу за свободу та незалежність», — сказав в.о. начальника Полтавської ОВА Володимир Когут. У Лубенській публічній бібліотеці імені Володимира Малика за ініціативи літературно-історичного клубу «Червлені щити», що діє на базі книгозбірні, відбувся літературний дайджест «Симоненкова молитва». Образ поета втілив учень Академічного ліцею імені братів Шеметів Всеволод Кононенко, а вихованці клубу — студенти Лубенського фахового медичного коледжу читали улюблені поезії Симоненка.

А у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І.П. Котляревського відбувся вечір «Є в мені щось від діда Тараса і прадіда Сковороди». Його творчий шлях становить 10 років плідної праці, протягом яких було написано сотні віршів, новел, казок і байок для дітей. Але єдина прижиттєва збірка поезій — «Тиша і грім» — вийшла друком у 1962 році. Найвідоміша поезія Василя Симоненка — вірш «Ти знаєш, що ти людина», в якому поет оспівує цінність кожної людини. А вірш «Лебеді материнства» став своєрідним заповітом для сина та всього українського народу — жити з почуттям гідності й національної свідомості. То ж символічно, що відкрили вечір піснею «Виростеш ти, сину» (муз. А. Пашкевича, сл. В. Симоненка) у виконанні заслуженої артистки України Валентини Колісник. Заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко та Директорка Департаменту культури ОВА Ірина Удовиченко висловилися про значення постаті Василя Симоненка для української культури та наголосили на необхідності збереження пам’яті про поета, актуальності його творчості для сьогодення. Своєрідною присвятою поету прозвучала пісня «Я України син» (муз. П. Мрежука, сл. Вадима Крищенка) у виконанні члена Національної всеукраїнської музичної спілки, старшого викладача сольного співу Полтавської дитячої музичної школи № 3 імені Бориса Гмирі Івана Темченка. Завідувачка відділу соціокультурної діяльності, реклами та зв’язків з громадськістю Юлія Крамарєва розповіла про життєвий і творчий шлях поета. На заході була представлена книжкова виставка «Іду до вас із забуття воскреслий: до 90-річчя від дня народження В. А. Симоненка», огляд якої зробила провідна бібліотекарка відділу краєзнавства Лариса Карпенко. Виставка діяла в межах проєкту «УкраЇNачитана» Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Полтавської ОВА. Завершили живим словом Василя Симоненка — у записі прозвучало авторське виконання вірша «Перехожий».

У Державному архіві Полтавської області представили документи про життя і творчість Василя Симоненка, що пов’язані з Лубенщиною, Києвом та Черкасами. Документи свідчать про вплив матері та діда на світогляд малого Василя, навчання у сільських школах, напівголодні повоєнні роки, студентство, визнання як журналіста та громадянську позицію.

Для користувачів бібліотеки-філії № 7 Центральної бібліотеки Полтавської міської громади влаштували поетичний альбом «Поезія Василя Симоненка — пророцтва для сьогодення» в рамках міні-проєкту «Славу краю роблять люди». «Василь Симоненко — один із найталановитіших виразників дум і прагнень рідного народу, своєї доби. Важливою зброєю поета в період тоталітаризму було слово. Він користувався нею дуже сміливо за що і був знищений. Василь Симоненко помер (а фактично загинув після побоїв у відділку міліції) у 28, щоб воскресати у віршах, в „окрайцях“ щоденникових думок, в спогадах друзів і однодумців, в пошані майбутніх поколінь. Збірки поезій Василя Симоненка, спогади про нього, матеріали про музеї та вшанування його пам’яті — все це уже загальнодоступно, але можливим стало тільки після проголошення незалежності, бо за часів радянщини його не друкували, а прихильників і однодумців цькували», — сказала завідувачка філії Людмила Заливча.

Вдалося зберегти запис голосу Василя Симоненка, тому присутні прослухали коротеньку розповідь поета про себе та читання окремих поезій саме із його вуст.«Щось було у мені і від діда Тараса, і від прадіда Сковороди», — говорив Василь Симоненко. Тому доречними на заході були вишиті майстринею, право захисницею, волонтеркою Зоєю Коваленко панно, присвячені цим відомим українцям. Вітер часу не остудив творчі послання Симоненка, тому вогнем душі, синівською любов’ю і турботою жаріють вони і сьогодні. Пророче нині звучать слова поета-патріота:

Україно, ти моя молитва, 
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.

Любов до України як наскрізна тема творчості Василя Симоненка озвучена його заповітом: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину». На вірші Василя Симоненка створено десятки пісень. Їх виконують і кобзарі, і панки, і поп-виконавці, і метал-гурти, їх співає молодь під гітару. І ніби звучить голос Василя Симоненка, яким він і сьогодні вітає життя: «Я воскрес, щоб із вами жити під шаленством весняних злив».

Представництво УІНП у Полтаві (за матеріалами сайтів ОВА, бібліотек та громад області)