150-річчя Івана Стешенка: у Центральній бібліотеці Полтавської громади провели просвітницьке зібрання

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 150-річчя Стешенка мало відзначатися у 2023 році, втім нові дослідження полтавського краєзнавця Григорія Титаренка встановили рік народження не 1873 як вважалося раніше, а саме 1874. Тож саме цьогоріч, у 2024 році 150-річчя першого міністра освіти УНР Івана Стешенка відсвяткували на його малій батьківщині — у Полтаві.

Відбулася презентація книги «Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування» — єдине видання його творів, матеріали до якого впорядкував краєзнавець Григорій Титаренко. Він подарував 35 примірників книги для ліцею №3 облцентру та усієї бібліотечної мережі Полтавської міської територіальної громади, на кожну бібліотеку-філію — в тому числі й у мікрорайонах Пушкарівський, Браїлки, селах Гожули, Тахтаулове та ін.

Окрасою просвітницького зібрання, яке відбулося у затишній залі Центральної бібліотеки громади, стали виступи народного артиста України Василя Голуба (прочитав вірш авторства Стешенка)

та Івана Новобранця — кобзаря, бандуриста і лірника, заслуженого художника України. Він на слова Івана Стешенка написав музику до пісень «Моя ти зоре дорога» та «Вже квітка наша одцвіла».

Директорка Департаменту культури, молоді та сім’ї Полтавської міської ради Олена Ромас наголосила на важливості відновлення пам’яті про видатних Українців — борців за незалежність, діячів української культури, освіти, науки. Пані Олена висловила сподівання, що наступного року на фасаді полтавської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3 на пошану Івана Стешенка буде урочисто відкрито меморіальну дошку барельєфного типу. До речі, символічно, що захід відвідали учні та вчителі цього навчального закладу, адже у будівлі школи по вул. В’ячеслава Чорновола понад сто років тому розташовувалася перша чоловіча гімназія, де навчався юний Стешенко.

«Його твори досі ніхто не видавав. Спочатку мав намір збирати матеріали до його біографії. А потім почав працювати у київських архівах, і побачив, у якому воно стані — буквально на клаптиках паперу, все розсипається, все зникає. І в мене з’явилася ідея видати його. Коли я вже мав на руках цю книгу, то вирішив зробити презентацію у Великих Будищах. Приїхали люди з університету Шевченка, зі Спілки письменників, журналісти, ще була презентація в Канаді, а у Полтаві книгу презентували торік і от сьогодні», — розповів Титаренко. До речі, його зусиллями 16 років тому у Великих Будищах неподалік Диканьки встановили меморіальну дошку Іванові Стешенку.

«З Полтавою Стешенко пов’язаний нерозривно. Він народився в центрі міста, в будинку Дворянського зібрання, точніше у прибудові до нього — житловому флігелі. Дитинство провів у будинку 28 по вулиці Новопроложена (нині Шолом-Алейхема), де Іван Стешенко написав перші вірші і познайомився із студентом, майбутнім діячем „Братства тарасівців“, письменником і міністром віросповідань УНР Іваном Липою. Це знайомство мало великий вплив на формування україноцентричного світогляду Івана Стешенка. Коли батько Івана Матвій став пристойно заробляти, то переїхав із флігеля Дворянського зібрання до власного будинку на вулиці Новопроложеній, і власноруч посадив сад, в т.ч. на честь свого первістка — грушу. Іванові тоді було шість років. Половину будинку Матвій Стешенко здавав в оренду одній сім’ї, у якої, у свою чергу, тимчасово винаймали частину житла четверо харківських студентів, серед них — Іван Липа. Стешенко навчався в 1-й гімназії, це зараз школа №3. Маємо пишатися, що Полтава дала Україні освітянина такого рівня. Та й підступно убитий він був тут. Маємо шанувати і популяризувати це ім’я», — сказав Титаренко.

Дослідники вже не сперечаються про дату народження Стешенка. Але досі у публічному, медійному просторі можна надибати неточності. Пан Григорій розповів, що навіть в енциклопедії дата вказана неправильна: «Оскільки метричні дані відсутні (вони згоріли), звідки така дата — не знаю, але в бібліотеці Івана Павловського (це сучасник Стешенка) він називає 1874 рік. Я знайшов біографію, яку правив сам Іван Матвійович — він своєю рукою там вказав дату 1894 рік. Лесі Українка в листі до дядька Драгоманова, і донька Стешенка Ірина вказує цю дату».

Як зазначив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар, книга Григорія Титаренка демонструє розуміння Стешенком ще сто років тому важливості двох фронтів — світоглядного, українізації освіти, та збройного, щоб можна було чинити опір російській агресії — чи то денікінській «білій», чи то ленінській «червоній». «Стешенко зробив фантастичний внесок в українізацію освіти в УНР, системно дбав про відкриття україномовних шкіл, гімназій, народних університетів. Більшовицькі терористи вбили його саме за українську мову. Велич особистості Івана Стешенка розуміла українська еліта ще сто років тому. Тож недарма на його честь назвали гімназію на Павленках, спорудили Хрест — пам’ятний знак на місці вбивства. А також, як стверджує професор, краєзнавець Леонід Булава, «назву «вул. Стешенка» у Полтаві мала вул. Квітуча — там де стоїть капличка в стилі Українського модерн. Пошановували Стешенка не лише у Полтаві, а по всій Україні, бо розуміли, що це постать всеукраїнського масштабу. Скажімо, у місті Кременець на Волині (нині це Тернопільска область) у 1918 році на пошану Стешенка називалася гімназія. До речі, у Кременецькій українській мішаній приватній гімназії імені Івана Стешенка 13-річним підлітком почав навчання майбутній класик української літератури Улас Самчук. А далі десятиліття забуття у СРСР, залізобетон комуністичної російської цензури. Яким чином Іван Стешенко пошанований у Полтаві? На його честь у 90-х роках минулого століття, відразу після відновлення незалежності назвали скромну вулицю в мікрорайоні Алмазний. Але там немає анотаційної дошки, люди не знають, хто це. Тож і ця книга, і наше просвітницьке зібрання — внесок в увічнення пам’яті про Івана Стешенка», — висловив думку Пустовгар.

Кобзар Компаніченко і «Хореа Козацька» стали лавреатами минулорічної Шевченківської премії. Нагороду присудили за аудіо-альбом «Пісні Української революції» — спільний проект Інституту нацпам’яті, пана Тараса та очолюваного ним гурту. Серед пісень альбому й пісня на слова Івана Стешенка «Гей не дивуйтеся, добрії люде, що на Вкраїні повстало!». Відеопоказом цієї пісні перших визвольних змагань за незалежність у 20 столітті від росії і завершилося просвітницьке зібрання.

Полтавський офіс УІНП

Світлини, відео: Олександр Розум