Деколонізація топонімії Карлівської громади: вшанували Мазепу, Вербицького, Небесну Сотню, Героїв АТО, Квітку Цісик, Левка Лук’яненка

У місті Карлівка:

• Вулицю Глінки перейменували на Козацьку.

Також перейменовано вулицю Горького Це російський комуністичний «пролетарський» письменник, один із провідних ідеологів комуністичного режиму. Один зі співтворців наклепницької кампанії, спрямованої проти провідника українського визвольного руху, видатного борця за незалежність, голови Директорії УНР Симона Петлюри, називав українську мову «украинское наречие», також був автором лозунгу, який широко використовували комуністичні злочинці у часи сталінського терору 1937-1938 років та нині їх путінські послідовники з армії росії: «Если враг не сдаётся, — его уничтожают»; підтримував та схвалював систему комуністичних концентраційних таборів ГУЛАГ.

«Тепер згідно з розпорядженням Бобрицького вулиця носить ім’я видатного українського гетьмана Івана Мазепи. Наприкінці 17 століття й на початку 18 століття, по листопад 1708 року землями по річці Орчик, на яких пізніше почало розбудовуватися майбутнє місто Карлівка, опікувався суддя Полтавського полку Іван Красноперич, який був прибічником гетьмана Мазепи», — розповів представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

«Після обрання гетьманом (1687) об’єднував українські землі в єдиній державі, відроджував авторитет гетьманської влади. Припинилася громадянська війна („Руїна“), розпочалося економічне відродження країни, зміцнився міжнародний імідж Гетьманщини. Спрямовував чималі кошти на церковне та цивільне будівництво в Києві, Чернігові, Батурині, Переяславі, Глухові. Фінансував будівництво Києво-Могилянської академії та Чернігівського колегіуму. Власним коштом збудував 12 нових храмів, ще 20 відреставрував, дарував церквам дорогоцінні речі (зокрема — Пересопницьке Євангеліє, на якому присягають нинішні українські президенти). Відстоював інтереси українського православ’я в суперечках із верхівкою Московського патріархату. Прагнення Івана Мазепи розширити автономію Гетьманщини йшли врозріз із політикою московського царя Петра І. Під час Північної війни уклав угоду зі шведським королем Карлом ХІІ, за якою Швеція мала допомогти звільнити Гетьманщину з-під влади московитів. Звідтоді всіх українців, що брали участь у національно-визвольному русі, росіяни зневажливо називали „мазепинцями“. Після поразки в Полтавській битві (17 червня 1709-го) відступив у Бендери (Молдова), де й помер у ніч на 22 вересня 1709-го. За розпорядженням царя Петра І Російська православна церква оголосила анафему Іванові Мазепі. У вересні 2018-го Вселенський патріархат повідомив, що ніколи не визнавав неканонічної анафеми, бо вона була накладена суто з політичних мотивів», — розповідається на офіційному сайті УІНП.

• перейменовано вулицю Лермонтова. Це російський поет і прозаїк, який у поетичній формі возвеличував російські загарбання, у яких він сам і брав участь; наприклад, у вірші«Измаил-бей» возвеличує імперські загарбання Росії на Кавказі і пропонує черкесам, яких саме поневолювали росіяни, змиритися з цим і стати хоч рабом, але рабом царя Всесвіту: «Какие степи, горы и моря. Оружию славян сопротивлялись? И где веленью русского царя Измена и вражда не покорялись? Смирись, черкес! и запад и восток, Быть может, скоро твой разделят рок. Настанет час— и скажешь сам надменно: Пускай я раб, но раб царя вселенной! Настанет час — и новый грозный Рим.Украсит Север Августом другим!»; будучи юнкером написав агресивну поему «Уланша», в якій описав групове зґвалтування дівчини своїми колегами по службі-солдатами і офіцерами російської імператорської армії. Детальніше тут. Тепер ця вулиця називається Вільна.
• перейменовано вулицю і провулок Ломоносова. Це російський учений, поет, художник, автор мозаїчного портрета московського царя, ката України Петра I. та картини для монумента Петрові — «Полтавська баталія» (про Полтавську битву, наслідком якої стали знищення Гетьманщини та поява Російської імперії), автор трактатів з російського віршування та од російській армії й царям, які були обов’язковою частиною всіх урочистостей при дворах російських імператорів.

Тепер вулиця називається на прославлення оперної та блюзової співачки, виконавиці українських народних і популярних пісень Квітки Цісик. Детальніше.

А у назві провулку пошанували Левка Лук’яненка — видатного борця за незалежність у 20 столітті, Героя України. Міг зробити блискучу компартійну кар’єру. Натомість обрав шлях свідомої боротьби за незалежність. На Львівщині, куди його направляють «на партійну роботу» він створює опозиційну до радянської влади Українську робітничо-селянську спілку, яка виступає за конституційне відокремлення України від СРСР. У січні 1961 р. Левка Лук’яненка засудили до розстрілу «за антирадянську агітацію та пропаганду». 72 доби він провів у камері смертників, доки не дізнався, що його вирок замінено 15-ма роками ув’язнення в таборі суворого режиму у російсько-комуністичних таборах. Після звільнення у 1976 р. головою поринає в боротьбу. Він стає одним із засновників Української Гельсінської групи, яка доносила правду про ситуацію з правами людини у СРСР. Як наслідок — новий арешт і нове заслання. Доля його зводить з багатьма дисидентами. Зокрема, він стає свідком останніх днів Василя Стуса. У 1988 р. виходить на свободу і знову опиняється у вирі боротьби. У березні 1990 р. стає народним депутатом Верховної Ради, а 24 серпня 1991 р. — одним із співавторів «Акту проголошення незалежності України». Тоді ж, у 1991 р., балотується в Президенти України, використовуючи свій статус для агітації за незалежність України на майбутньому референдумі. Засновник Української республіканської партії. З 1992 р. — Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Пізніше повернувся в українську політику, тричі обираючись депутатом ВР. В останні дні, попри поважний вік, Левко Лук’яненко брав активну участь у житті держави. Від початку російсько-української війни у 2014 році регулярно їздив на передову до наших захисників. Помер 7 липня 2018 р.

• вул. Маяковського (російський радянський поет, публіцист, драматург та громадський діяч. З 1908 року член російської соціал-демократичної партії (РСДРП). Автор сценарію п’єси до десятиріччя Жовтневого більшовицького перевороту у Росії «Октябрюхов і Декабрюхов») на Героїв-Чорнобильців.
• вул. Некрасова на Героїв Небесної Сотні. Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України — першим переможним боєм у російсько-українській війні за незалежність. «Небесною Сотнею» називають вбитих проросійським режимом Януковича загиблих майданівців. Вони є символом героїзму та патріотизму, та джерелом натхнення для воїнів ЗСУ, які боронять Україну від російських окупантів.
• перейменовано вулиці і провулки фельдмаршалів Російської імператорської армії Суворова і Кутузова, сталінського помолога Мічуріна, військовика Червоної армії Матросова, космонавтів СРСР Гагаріна й Комарова, трубадура російської імперії пушкіна, російського публіциста Чернишевського, льотчика СРСР Чкалова.
• вул. Чайковського перейменували на Героїв України, а вулицю Чехова на Героїв АТО.
• парк імені Гагаріна перейменовано на Молодіжний.

У селі Бабайкове: вул.Гагаріна на Вільна, пров. Гагаріна на Київський

У селі Володимирівка вул.Ватутіна (придушував визвольний рух за незалежність України, зокрема воював проти Армії УНР на Полтавщині та проти УПА) на Героїв України.

У селі Михайлівське вул.Горького на Козацька

У селі Тагамлицьке:

• нарешті перейменовано вулицю Комсомольську (це дивно, але досі назві глорифікували комсомол — «молодіжку» злочинної КПРС).
• вул. Ціолковського на Михайла Вербицького. Це український композитор, хоровий диригент, священник, громадський діяч, автор музики Державного гімну України. Детальніше на офіційному сайті УІНП.

Полтавський офіс УІНП