У Полтаві відзначили 210-ту річницю від дня народження Шевченка

«Полтавщина — Шевченкові» —

таку назву має виставка, яку відкрили у Полтавській ОВА, на першому поверсі адмінбудівлі. На ній представлені копії історичних документів та деяких малюнків, а також світлини. Виставку підготував Державний архів Полтавської області. «Ми всі знаємо про Тараса Шевченка дуже багато. Він — наш національний символ. Поеми „Єретик“ та „Сліпий“ Тарас Шевченко написав саме під час свого перебування на Полтавщині», — зауважив заступник начальника Полтавської обласної військової адміністрації Антон Чубенко. «У часи СРСР інформація про Тараса Шевченка перекручувалася. Наприклад, під час радянської влади його показували кріпаком, атеїстом, революціонером та бунтарем. Якщо порівнювати видання діаспори та радянського часу, то можна знайти дуже великі розбіжності у тексті. Наприклад, у виданнях СРСР писали „немає Бога на Землі — немає і на небі“, хоча у оригіналі твору це речення звучало як „немає Бога за Землі — хіба що на небі“. Вперше Кобзар відвідав Полтавщину весною 1843 року разом з поетом Євгеном Гребінкою. Загалом Також Тарас Шевченко побував на території Полтавської губернії в 1843–1844, 1845–1846 роках, востаннє — влітку 1859 року», — розповів заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.

Вистава «Думи Кобзаря», вшанування біля пам’ятника та у бібліотеці

У Полтаві є унікальний за своїм мистецьким задумом пам’ятник у стилі кубізму. Його автор — всесвітньо відомий Іван Кавалерідзе. На пам’ятнику викарбувано заповіт для воїнів, які нині захищають Україну і світ від московської путінської чуми: «…і вражою злою кров’ю волю окропіте». Протягом 9 і 10 березня до підніжжя пам’ятника полтавці несли живі квіти. Серед них громадські діячі, представники Полтавської ОВА, Полтавської обласної ради, Збройних Сил України, Інституту національної пам’яті.

За підтримки Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА обласний театр імені Миколи Гоголя створив і продемонстрував виставу «Думи Кобзаря». На прем’єрний показ завітали учні старших класів шкіл м. Полтави та області. Вони разом з акторами поринули у глибини творчості Тараса Шевченка, який є символом волі та українського національного відродження.

Літературно-музичну годину «Єднаймо душі словом Кобзаря» організував відділ абонемента Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського. Учні Полтавського міського багатопрофільного ліцею № 1 імені І. П. Котляревського, студенти Луганського університету імені Шевченка, полтавці старшого віку прийшли на дійство, щоб пересвідчитися в невмирущості Слова великого Тараса. Модерувала захід бібліотекарка Тетяна Гусар. Слово про Шевченкову Правду виголосила очільниця Центру української мови Полтавського національного педагогічного університету, доцентка Віра Мелешко.

Просвітницьке зібрання у Полтавському вищому міжрегіональному професійному училищі

відбулося за участю Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та громадської активістки, діячки волонтерського загону з допомоги ЗСУ «Невтомні бабусі», першої голови управи, а нині голови Ради старійшин Полтавського крайового Руху, правозахисниці і вишивальниці Зої Коваленко. Вона представила свої праці-вишивки — портрети Шевченка.

Щиру промову про батька Нації, безсмертного Тараса виголосивпредставник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар: «Шевченко для України — це Божий посланець, оскільки народився у 1814 році, коли, як сам писав у своїх творах, „на всіх язиках все мовчить, бо благоденствує“, у розпал найлютішої імперської реакції, коли з рук українців було вибито меч визвольної боротьби після трагічної для нас Полтавської битви, коли Російська імперія неприховано і брутально нищила будь-які спроби свідомих українців відродити українську мову та культуру і створити незалежну державу. І тоді в обороні українства стала потужна зброя— слово Шевченка, який є Пророком української державності, будителем української нації. Йому належать слова-заповіт: „В своїй хаті своя правда, і сила, і воля“. А вже через понад два десятиліття після відходу Пророка українські інтелектуали, серед них і майбутній ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, створили „Братство тарасівців“ — підпільну антиросійську організацію, яка у назві мала ім’я Шевченка».

Пан Олег продемонстрував просвітницький слайдер УІНП про Кобзаря та пісні на слова Шевченка «Суботів» у виконанні гурту «Кому вниз»

і «Тече вода з-під Явора» у виконанні гурту «Спів братів».

Також представник УІНП детально зупинився на розвінчуванні міфу російсько-комуністичної пропаганди про, нібито, виняткову роль російської інтелігенції у справі визволення Тараса Шевченка з кріпацької неволі. Зокрема, пан Олег розповідав про справжнє, аж ніяк не російське походження художника Карла Брюллова (по батькові нащадок знаменитих французьких емігрантів-гугенотів, по матері — німець, Карл Брюлло став Карлом Брюлловим за указом Олександра I, аби прізвище сповіщало іноземцям про підданого з Російської імперії і нагадувало російські прізвища, йому подарували букву «в»; оскільки життя в Петербурзі не склалося, художник випрохав дозвіл виїхати в улюблену Італію; доїхав до кордону, там зняв одяг і викинув його, бо не хотів брати з собою навіть пилюку Росії-мачухи), поета Василя Жуковського (син Сальхи — туркені, яка потрапила до російського полону при штурмі Бендер у серпні 1770 року), графа Михайла Вієльгорського (поляк, віолончеліст, композитор), а також Олексія Венеціанова — сина грецького купця з Ніжина Фармакі-Венеціано та українки. А ще правду й про роль українців: художників Івана Сошенка і Аполлона Мокрицького, поета Євгена Гребінки, письменника і громадського діяча Василя Григоровича.

А ще Пустовгар розповів про унікальний видавничий проект ОДА «Тарас Шевченко і Полтавщина». Десять років тому цю книгу упорядкували перший заступник Директора Державного архіву в Полтавській області Тарас Пустовіт та директор Центру дослідження історії Полтавщини Олександр Білоусько. Вони оприлюднили відомості про перебування Т.Г. Шевченка в Полтавській губернії в 1843-1844, 1845-1846 та 1859 роках: місця, які він тоді відвідав, людей, з котрими зустрічався та присвячував їм свої твори. Також упорядники повідали про полтавців, які працювали над увічненням образу поета і його літературних персонажів та про митців, що торкалися Шевченківської тематики у своїй творчості. Книга нагадує, що зв’язки з Полтавщиною у Кобзаря були міцніші, ніж із якимось іншим куточком України, і мешканці Полтавського краю мають пам’ятати, що по цій землі ходив, її описував і змальовував геніальний син і пророк нашого народу.

Виставка у галереї мистецтв та музичний вечір-хронограф «Шевченкове слово»

У виставковій залі Галереї мистецтв імені Миколи Ярошенка відкрили виставку полтавських художників «Борітеся — поборете». На церемонії відкриття промовляли митрополит Полтавської єпархії ПЦУ владика Федір та голова обласного осередку Національної спілки художників Юрій Самійленко.

А Центр культури та дозвілля Полтавської міської ради розгорнув виставку картин Назара Божинського — художника, архітектора, кобзаря, лірника, торбаніста, громадського діяча, доцента кафедри дизайну Інституту культури і мистецтв Львівського національного університету імені Тараса Шевченка та влаштував музичний вечір-хронограф «Шевченкове слово». Рефреном на ньому лунало, що нині творчість Пророка Нації мобілізує на боротьбу з російськими окупантами. «Що було б, якби Кобзар повернувся на цю землю в наш час? Писав би великі вірші, які вправили б нам мізки, і витрусили звідти сміття? — Так! Знайшов би слова, які допомогли би багатьом впоратися з сумнівами? — Так! Він був би серед нас. Воював», — стверджували організатори заходу.

Полтавський офіс УІНП (за матеріалами інтернет-видань та пресслужби ОВА)