У Лубнах буде демонтовано пам’ятник трубадуру Російської імперії Олександру Пушкіну

У рішенні зазначено, що знак О.Пушкіну як символ, що відображає імперські російські історичні наративи, а також об’єкт, пов’язаний з державою-агресором, що веде війну проти нашої держави з лютого 2014 року, буде демонтовано відповідно до Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».

«Встановити, що об’єкт — пам’ятний знак російському поету і письменнику О.Пушкіну, розміщений у м.Лубни, є імперським та російським маркером й пропагандистським наративом, і має бути усунений/переміщений з публічного простору м. Лубни на тимчасове зберігання до ЛК ЖЕУ», — сказано у рішенні сесії.

Управлінню культури і мистецтв Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (начальник Литовченко Ю.М.) доручено підготувати необхідні документи на адресу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації щодо надання дозволу на усунення/переміщення з публічного простору Лубни на тимчасове зберігання до ЛК ЖЕУ й подальшого вилучення зазначеного об’єкта з Переліку об’єктів культурної спадщини.

Організаційно-правові заходи з усунення з публічного простору об’єкта звеличення російського діяча здійснюватиме Управління житлово-комунального господарства Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (в.о.начальника Управляння, начальник відділу благоустрою Яременко О.М.).

«Нагадаю: пам’ятники пушкіну демонтовані у Кременчуці та селі Біленченківка Гадяцької громади. Це важливо: і міський голова Лубен Олександр Грицаєнко, і секретар міської ради Маргарита Комарова, і весь депутатський загал (а це виразники волі громади) чітко усвідомлюють, що політика деколонізації як всебічного позбуття імперських російських впливів є державною справою. Ідуть у небуття часи, коли дехто намагався брендувати Лубни як «пушкінське», як «місто Пушкіна і Анни Керн», — прокоментував рішення сесії Лубенської міської ради представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.

Довідково: Ім’я Пушкіна нині росіяни використовують як ідеологічну зброю: «Херсон— полуденный край России», — банер з цією цитатою торік розвішували російські окупанти у Херсоні, а вірш «Клеветникам России» і дотепер використовує ворожа пропаганда для виправдання війни проти України.

Саме через ідеологію російського імперського шовінізму у своїх творах, якщо вийти за межі казок і любовної лірики, Пушкін неодноразово звеличував росіян над іншими народами, виправдовував насильство. Росіяни вважають, що вони можуть чинити насильство над іншими, і їм за це нічого не буде, Путін є породженням культури російського імперського домінування. Пушкін був прихильником московського царя Петра І, який знищив гетьманську столицю Батурин разом з жінками та дітьми та привласнив тисячолітню та духовну спадщину древньої Київської держави Русь, перейменувавши Московію на росію. Презирливо ставився до видатного українського гетьмана Івана Мазепи, зображаючи його максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком: «Что он не ведает святыни, Что он не помнит благостыни, Что он не любит ничего, Что кров готов он лить, как воду, Что презирает он свободу, Что нет отчизны у него». Брав участь увійнах росії проти проти народів Кавказу. Ці факти на основі листування поета з російськими військовими діячами Єрмоловим і Паскевичем дослідила знана професорка, польсько-американська літературознавиця Єва Томпсон у своїй відомій книзі-монографії «Трубадури імперії». Пушкін прославляв геноцид Кавказької війни 1812 року та російського генерала Пьотра Катлярєвського, який очолював російські війська під час завоювання: «Тебя я воспою, герой, О Котляревский, бич Кавказа! Куда ни мчался ты грозой –Твой ход, как черная зараза, Губил, ничтожил племена…».Під час Польського повстання 1830 року закликав «душити поляків у зародишу». Він присвятив наступні рядки тим, хто підтримав польське повстання: «Но вы, мутители палат, Легкоязычные витии; Вы черни бедственный набат, Клеветники, враги России!». Придушення визвольних устремлінь європейських народів і зокрема польського особливо возвеличено у вірші «Бородинская годовщина». Його написав з нагоди загарбання росією Варшави та річниці битви під Бородіним.

Полтавський офіс УІНП