Мазепинці чи «слава руского оружія»? — науковці, депутати, державні службовці й громадські діячі обговорили проблеми деколонізації публічного простору
Просвітницьке зібрання-нарада «Деколонізація публічного простору Полтавської міської територіальної громади у контексті розвитку і утвердження ідей мазепинства» відбулося цими днями у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Захід присвятили 384-й річниці гетьмана Івана Мазепи й підсумкам обласного круглого столу «Реалізація державної політики подолання наслідків русифікації та тоталітаризму в місті Полтаві та Полтавській області», який місяць тому проводили Експертна рада з питань подолання русифікації та тоталітаризму при Міністерстві культури та інформаційної політики й Полтавська обласна військова адміністрація. Зібрання організував Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті.
На початку зібрання завідувачка відділу обслуговування користувачів бібліотеки Ніна Климко презентувала громадськості книжкову виставку «Мазепа і мазепинство». Детально розповіла про книги, які представлені трьома розділами-персоналіями:
- Гетьман Іван Мазепа у світлі фактів і в дзеркалі історії;
- Пилип Орлик: корабельник у світовому штормі;
- Кость Гордієнко – полтавський лицар Запорізької Січі.
Ніна Климко продемонструвала також рідкісні та цінні видання 1916, 1948-1949, 1954, 1959, 1960-1970 рр. випуску, які були видані в Канаді та свого часу подаровані полтавській обласній бібліотеці. Побачили учасники зібрання й унікальні книги – «Літопис» Самійла Величка видання 2020 р., яке має 1016 сторінок та 2-е видання книги «Доба гетьмана Івана Мазепи в документах» (упорядник Сергій Павленко), яке налічує 1144 сторінки.
Також відбулася зустріч представників громадських організацій Полтавщини з учасниками обласного «круглого столу» за участю міністра культури й інформаційної політики «Реалізація державної політики подолання наслідків русифікації та тоталітаризму в місті Полтаві та Полтавській області».
Проведення просвітницьких заходів не випадкове. Адже вторгнення військ Російської Федерації посилило суспільний запит на утвердження національної ідентичності, нівеляцію антиукраїнської спрямованості російських міфів й подолання наслідків російської шовіністичної політики, у тому числі – очищення публічного простору від символів російської імперськості. Встановлення пам’ятників Російської імперії були покликані поширювати ворожі пропагандистські наративи та демонструвати вищість російської культури, водночас підкреслюючи другорядність української й проштовхувати тезу про «адін народ».
У зібранні взяли участь заступник голови Полтавської обласної ради Лілія Руроєва, депутатка Полтавської міської ради Юлія Городчаніна, депутатки облради Наталія Гранчак і Яніна Барибіна. Модерував зібрання Олег Пустовгар, регіональний представник УІНП в Полтавській області. Свої думки також висловили: громадська діячка, одна з організаторів акції «Живий ланцюг - від ката Петра до ката Сталіна» (серед іншого, учасники акції ще у 1990 році сформулювали ідею очищення Полтави від пам’ятників «слави рускому оружію» й звеличення московського царя Петра I), ініціаторка зібрання Зоя Коваленко; професорка, завідувачка кафедри історії України ПНПУ Людмила Бабенко; кандидат географічних наук, професор, завідувач кафедри географії і краєзнавства Полтавського національного педагогічного університету у 1999-2020 рр. Леонід Булава; представник Товариства українських офіцерів Олексій Шаманенко; художники Олег Мінгальов і Юлія Петушинська; адвокат Юрій Моторний, директорка Державного музею-заповідника «Поле Полтавської битви» Наталія Білан, її заступниця з наукової роботи Людмила Шендрик.
Олег Пустовгар наголосив на проблемі зволікання з боку Полтавської міської влади усунення з публічного простору обласного центру ворожих російських імперських маркерів, встановлених на честь перемоги Московського царства над союзними військами шведського короля Карла XII та гетьмана Івана Мазепи в Полтавській битві 1709 року. Це стосується Монумента (колони) Слави російській зброї, встановленого на честь 100-річчя армії Московського царства; пам’ятника на місці відпочинку ката Гетьманщини, московського царя Петра I, спорудженого у 1849 році на місці будинку козака Магденка, в якому, нібито, після битви зупинявся російський цар; також пам’ятника прихвосню царя Петра, гауляйтеру-коменданту фортеці Олексію Келіну, встановленого у 1909 році на честь 200-річчя перемоги московитів у Полтавській битві.
Йшлося й про потребу створення кластеру російської монументальної пропаганди на території музею «Поле Полтавської битви» шляхом переміщення згаданих вище імперських маркерів з публічного простору міста до музейного — на територію музею «Поле Полтавської битви». На думку Яніни Барибіної та Олега Пустовгара, варто опрацювати варіанти екскурсій цим кластером таким чином, щоб туристам було цікаво довідатися, як протягом століть мізки українців засмічувалися «рускім міром», в тому числі й через створення потужних монументів, які символізували окупацію Гетьманщини.
А ще на просвітницькому зібранні Полтавський офіс Інституту нацпам’яті висвітлив і тему «Важливі мазепинські сенси, які варто відобразити у Полтаві у вигляді пам’ятників. Як і чим замінити ворожу монументальну пропаганду?». «На місці демонтованих об’єктів не повинні зяяти діри, оскільки руссо-пам’ятники є містобудівними. Тож необхідно провести конкурси на створення нових, які б відображали той же період 17 і 18 століть», — вважають у Полтавському офісі УІНП. Меморіал «Мазепинці» логічно було б створити поруч із вулицею, що названа на честь мазепинця, гетьмана Пилипа Орлика, тобто на місці російського імперського маркера «Відпочинок московського царя Пєтра». Так увічнити пам’ять не лише Пилипа Орлика, а й кошового отамана Запорізького козацтва Костя Гордієнка та інших уродженців Полтавщини, які склали першу політичну еміграцію. Замість маркера окупанту-московиту, коменданту Полтави Кєліну потрібно спорудити меморіал полковникам Полтавського полку Гетьманщини, в т. ч. й Іванові Левенцю, який підтримав воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи. Доречно розглянути й ширший аспект, увічнивши пам’ять про полки Гетьманщини, які підтримали антимосковське повстання Івана Мазепи. Про них у «Енеїді» пише Іван Котляревський: «Так вічной пам`яті бувало у нас в Гетьманщині колись… Так славнії полки козацькі Лубенський, Гадяцький, Полтавський». На місці імперського «орла» у центрі Полтави має бути величний монумент слави Української зброї, який би окреслив українську військову звитягу протягом Українського тисячоліття – від князя Святослава Хороброго, козацтва, доби Гетьманщини, УНР, УПА до сучасних ЗСУ. Ймовірно, це той випадок, що конкурс має бути міжнародним, із залученням кращих світових архітекторів і скульпторів. Такі конкурси згідно з українським законодавством може проводити Кабінет міністрів.
