«В своїй хаті своя правда, і сила, і воля» — полтавці вшанували пам’ять Тараса Шевченка
9 березня, у 209-ту річницю від дня народження національного Тараса Шевченка полтавці протягом усього дня вшановували його пам’ять. Усі небайдужі збиралися біля полтавського пам’ятника національному Пророку, геніальному поету, художнику і філософу, нескореному патріоту. На пам’ятнику викарбувано заповіт для воїнів, які захищають Україну і світ від московської путінської чуми: «…і вражою злою кров’ю волю окропіте».
Представники Полтавської обласної військової адміністрації та Збройних Сил України о 9-й годині поклали квіти до пам’ятника. «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». Ці слова відгукуються сьогодні в кожному з нас», — сказав голова ОВА Дмитро Лунін.
Патріотична громадськість Полтавщини за участю викладачів та студентів Полтавського національного педагогічного університету (ПНПУ) й Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) о 10 годині провела просвітницьке зібрання.
Модерували зібрання завідувачка кафедри української літератури, кандидатка філологічних наук, доцент Віра Мелешко та очільник Полтавського осередку Товариства українських офіцерів Олексій Шаманенко.
Кандидатка філологічних наук Ганна Радько процитувала вірш «Шевченко» авторства класика української літератури Євгена Маланюка:
«Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це ж лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»,
Він, ким зайнялось і запалало.
Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум’я, на котрім тьма розтала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою на довгу ніч образ.
Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже, —
У досвітніх загравах — степах
З дужим хрустом випростали крижі.
А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати».
Звучали промови, читали вірші Шевченка, серед них «Заповіт», поеми «Кавказ» і «Сон». Громадська активістка, вишивальниця Зоя Коваленко принесла вишиті власноруч портрети Тараса Шевченка. Студентка педагогічного університету Мілена Хижа приїхала з Миргорода до Полтави, щоб прочитати найвідоміші вірші українського поета. Декламувала уривок з поеми «Мар’яна-черниця».
На зібрання завітала знімальна група телеканалу «ІРТ». Як зауважив у коментарі цьому ЗМІ регіональний представник Українського інституту нацпам’яті у Полтавській області Олег Пустовгар: «Тарас Шевченко народився трохи більше, ніж через 100 років після полтавської катастрофи, після поразки антимосковського повстання гетьмана Івана Мазепи. Бог послав його нашій Нації, коли з рук українців було вибито шаблю, коли російська імперія вдалася до найганебніших практик нищення всього українського. І тоді в обороні українства стала потужна зброя — слово Шевченка, який є Пророком української державності, будителем української нації. Йому належать слова-заповіт: „В своїй хаті своя правда, і сила, і воля“. А вже через понад два десятиліття після відходу Пророка українські інтелектуали, серед них і майбутній ідеолог українського націоналізму Микола Міхновський, створили „Братство тарасівців“ — підпільну антиросійську організацію, яка у назві мала ім’я Шевченка».
О 11-й годині вшанувати Шевченка прийшли представники Полтавської міської влади.
О 15-й годині на заклик голови Полтавського обласного товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, депутата Полтавської облради Миколи Кульчинського полтавці, депутати міської і обласної рад завітали на мітинг пам’яті. До підніжжя пам’ятника лягли квіти. У запису звучали пісні на слова великого Тараса у виконанні рок-гурту «Кому вниз». Микола Кульчинський зачитав слова поета, які піднімають бойовий дух: «Встане Україна, І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить!».
«Шевченко боровся проти імперської Росії, так і зараз ми знову боремося проти російських окупантів, які поставили собі за мету знищити нашу державу», — говорилося на мітингу. Микола Кульчинський пригадав, що під час ув’язнення в часи СРСР йому передали портрет Кобзаря і в моменти найбільшого морального виснаження це зображення допомагало йому вистояти. Присутні зауважили, що Шевченко по-живому присутній у критичні для народу моменти, тож і нині нам дуже близький. Тарас виглядав органічно в образі майданівця, який поширювали під час Революції Гідності. Його цитували протестувальники. Пронизана символізмом світлина бюста Кобзаря з простреленою головою у Бородянці на початку широкомасштабного російського вторгнення розлетілася медіа та відгукнулася багатьом українцям. Як і відео зі звільненої Балаклії, коли українські військові знімають російський плакат, а під ним — портрет Кобзаря з його відомим «Борітеся — поборете». Два століття тому Тарас Шевченко повстав проти Російської імперії у культурному сенсі. Сьогодні українці протистоять тому ж російському імперському рецидиву. З нашого боку важливо — вміти читати його так само по-справжньому та глибоко, як він відчував свій народ і країну.
«Як Шевченко боровся до кінця, так і нинішнє покоління готове до Перемоги відстоювати незалежність від ворогів-росіян», — наголошували учасники мітингу товариства «Просвіта».
Полтавський офіс УІНП
