Як саботують у Хоролі декомунізаційний закон: про незаконний пам’ятник комуністу Трєтьяку й позицію Інституту нацпам’яті

Восьмий рік народної російсько-української війни за незалежність, сьомий місяць повномасштабного російського вторгнення. Невід’ємна складова цієї війни — бої з російськими окупантами у небі. Щодня бачимо повідомлення про героїчну статистику подвигів українських воїнів, знешкодження ними літаків, вертольотів, безпілотників. На жаль, кремлівська мерзота вчиняє чимало військових злочинів, серед них — цинічне нищення цивільних літаків. У липні 2014-го росіяни поцілили на Донеччині з «Бука» «Боїнг» рейсу MH17. Навесні 2022 року окупанти розбомбили найбільший у світі вантажний український літак «Мрія». А 39 років тому в небі над Сахаліном за вказівками тодішніх кремлівських верховод, попередників путіна-шойгу російський радянський винищувач збив пасажирський «Боїнг» Korean Air, рейс KAL007. Чи спаде комусь на думку нині ставити пам’ятники посіпакам Гіркіна-Стрєлкова й військовослужбовцям 53-ї зенітно-ракетної бригади армії росії, які вбили 298 мирних пасажирів малайзійського «Боїнга» або російським мінометникам, які завдали неабиякої шкоди вітчизняній економіці, поруйнувавши нашу «Мрію»? Запитання риторичні. А от міський голова Хорола Сергій Волошин протягом усіх років війни грубо і цинічно порушує декомунізаційне законодавство, старанно оберігаючи бюст генералові, заступникові міністра оборони СРСР Іванові Трєтьяку, який безпосередньо причетний до знищення рейсу KAL007 із 269 людьми на борту.

Наказ комуніста Трєтьяка коштував життя 269 людям

1 вересня 1983 року. Мирний пасажирський літак «Корейських авіаліній» прямує із Нью-Йорка до Сеула з посадкою для дозаправки в Анкориджі (Аляска). Маршрут пролягав над Тихим океаном, огинаючи територію СРСР. Суто людський фактор: «Боїнг-747» помилково відхилився від маршруту й трішечки залетів в радянську територію. Причиною цього стало те, що екіпаж, за даними розслідування Міжнародної організації цивільної авіації та інформації «чорних скриньок», неправильно налаштував автопілот, а в подальшому не перевіряв і не коригував координати вручну, поклавшись на автоматику.

«На перехоплення цивільного лайнера були підняті два Су-15. Винищувач, перебуваючи поза зоною огляду пілотів KAL007, зробив кілька довгих попереджувальних черг з авіагармати — одразу бронебійними, а не трасуючими снарядами. Зниження швидкості „корейця“ радянські „аси“ сприйняли за спробу уникнути перехоплення. Тоді за наказом командувача Далекосхідного військового округу Івана Третяка винищувач Су-15 збив лайнер двома ракетами Р-60. Літак впав неподалік від острова Монерон. Всі, хто перебував на його борту (а це громадяни 16 країн; найбільше — південнокорейців, американців, тайванців, японців, філіппінців, канадців, китайців) загинули, зокрема й 8-місячна дитинка та діючий депутат Палати представників Конгресу США. Мине якихось три роки, й генералу армії Третяку, одне слово якого коштувало життя майже 270 людям, на історичній батьківщині — в Хоролі на Полтавщині — відкриють пам’ятник», — розповідається у журналістському дослідженні, що його оприлюднило ще у 2018 році відоме всеукраїнське інтернет-видання «Новинарня».

У розпал «холодної війни» катастрофа корейського «Боїнга» погіршила й без того непрості стосунки СРСР та США. Дії Радянського Союзу викликали хвилю обурення й протесту в світі. Видатний президент США Рональд Рейган назвав трагедію «злочином проти людства, який ніколи не повинен бути забутим», «актом варварства і нелюдської жорстокості». У Сеулі, столиці Республіки Корея, відбулися багатотисячні протестні акції, під час яких показово спалювали радянські комуністичні прапори.

Мовою документів. Чому погруддя комуністу Третьяку слід демонтувати якнайшвидше?

Офіційний документ про потребу очистити публічний простір громади від погруддя Третяку міськвиконкому Хорола скеровував ще тодішній очільник УІНП Володимир В’ятрович.

Хорольська міськвлада на чолі з Сергієм Волошиним спробувала відшукати прогалину у законодавстві, надсилаючи ініціаторам демонтажу тони недолугих відписок. Мовляв, це пам’ятник не діячу комуністичного режиму, а учаснику Другої світової війни. Втім законодавство не захищає Третяка навіть у цій іпостасі. Адже в законі зроблено винятки для пам’ятників, пов’язаних з опором та вигнанням нацистів із території України. Проте Герой Радянського Союзу Іван Третяк служив у частинах 2-го Прибалтійського і Західного фронтів. Тому жодних винятків для нього не передбачено. Адже ніяк не причетний до вигнання нацистів з України. Навпаки Трєтьяк у складі Радянської армії брав участь у повторній окупації СССР незалежних країн Балтії.

Декомунізаційний закон вибудуваний у такий спосіб, що в разі пасивності місцевої влади рішення про демонтаж комуністичних пам’ятників має ухвалювати й реалізувати обласна державна адміністрація. Але у часи Порошенка в Полтавській ОДА за декомунізацію відповідав колишній діяч соціалістичної партії і радянський офіцер Микола Білокінь. З прикрістю констатую, що тоді у ОДА стали на бік хорольських любителів комуніста Третяка. Хід конем: погруддя Івану Мойсейовичу взяв на попередній облік як, нібито, «об’єкт культурної спадщини» Департамент культури і туризму ОДА. Ось такий цінний «об’єкт монументального мистецтва».

Однак 01.07.2021 року згаданий Департамент у листі за №01-29/1502 за підписом директорки Ірини Удовіченко вказує про відсутність погруддя Третяку у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України. У березні 2021 року під час робочого візиту до Полтави голова УІНП Антон Дробович звернув увагу заступниці голови Полтавської ОДА Катерини Рижиченко на проблему. А у офіційному листі до Хорольського міського голови пан Антон акцентував: «підпунктом „ґ“ пункту 4 частини першої статті 1 Закону „Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки“ до такої символіки віднесено зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік. З огляду на викладене пам’ятник І.Третяку в м.Хоролі Полтавської області має бути демонтований, оскільки встановлено на честь Третяка Івана Мусійовича (1923–2007) — особи, яка обіймала керівні посади в комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР (у 1976–1984 роках — командуючий військами Далекосхідного військового округу. У 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР, у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандуючий Військами протиповітряної оборони».

Про малороса Третяка без ретуші

Ветеран народної російсько-української війни за незалежність періоду АТО/ООС з Хорольщини Юрій Давидов у інтерв’ю інтернет-виданню «Новинарня» повідав таке: «Коли я вперше журналістів із полтавського телебачення до пам’ятника привіз, до нас підійшов дідусь років вісімдесяти. Він розказав, що Третяк полюбляв приїхати на історичну батьківщину й добре тут погулять. Коньяки і горілка лилися рікою. Після цього любив із пістолета постріляти, мішенями обирав… лелек. Одного разу люди навіть викликали міліцію. Ті приїхали і забрали генерала у райвідділок. Почали розбиратися, що й до чого. Переполох здійнявся неймовірний, КДБ приїхало, партійні органи. Третяка відпустили. А коли його 12 червня 1986 року призначили заступником міністра оборони, наше місцеве начальство вирішило його лизнуть в одне місце по повній. Бо вони насправді дуже злякалися, аби їм той грішок, коли генерала кілька років тому в райвідділку зачинили, боком не виліз! Вже 2 листопада того ж року в Хоролі хутко відкрили погруддя на його честь. Отак і з’явився той пам’ятник».

АТОвець Юрій Давидов з болем і гіркотою розповідає «Новинарні» і водночас риторично запитує: «Насправді Третяк для рідного села і Хоролу нічогісінько не зробив! Більше того, коли мої батьки хотіли у 80-х роках збудувати хату в селі Мала Попівка, де народився генерал, то їм заборонили, оскільки село було визнане неперспективним! Якби Третяк дійсно вболівав за свою малу батьківщину, то хіба дозволив би, маючи посаду й зв’язки, аби його село попало до списку таких, які мали зрівняти з землею?».

До речі, Герой Радянського Союзу, Герой соціалістичної праці, кавалер чотирьох орденів Владіміра Лєніна та маси інших нагород Іван Трєтьяк, за даними інтернет-видання «Новинарня» на час сахалінського злочину був членом ЦК КПРС (1976-1990). Із 1987-го до 31 серпня 1991 року — заступник міністра — головнокомандувач військами протиповітряної оборони СРСР.

А ще ніяк не оминути показовий факт з біографії малороса і затятого комуніста-сталініста-брєжнєвіста з Хорола був серед тих, хто прагнув відкинути народи колишнього СРСР у морок сталінщини, репресій, голодоморів. Адже він активно підтримав ГКЧП, спроби заколотників згорнути «перебудову» й придушити визвольні рухи у колишніх республіках СРСР. Або як зневажливо казали тоді у Кремлі «парад суверенітетів». Тож, логічно Третьяка як прибічника ГКЧП 31 серпня 1991 року усунули з посади заступника міністра оборони СРСР. Відтоді у відставці. Помер у Москві, похований на Троєкуровському кладовищі.

Та отруйне зерно гекачепіста міністра оборони Язова і його заступника трєтьяка проросло путіним і його міністром оборони (насправді — смерті і вбивств) шойгу. Сучасна росія-правонаступник СРСР і деюре і дефакто? Хіба зараз путін і його війська на чолі з шойгу не прагнуть продовжити справу ГКЧП, щоб знову одягти на Україну російське імперське ярмо? Напевне, на ці риторичні запитання мер Хорола з партії «Довіра» Сергій Волошин не має відповіді. Чи має? Життя покаже.

Але факт є факт: порушення декомунізаційного законодавства у Хоролі стали системними. То вберуть дітей у пілотки з гербом СРСР, зженуть у комунальну бібліотеку і там змушують співати радянських і російських пісень з теми «побєдобєсія». То мер публічно святкує… день військово-морського флоту СРСР і росії. На цьому «святі» торік, 25 липня у день ВМФ росії Волошин піднімав радянський серпасто-молоткастий прапор, про що навіть зробив фотозвіт для Фейсбуку.

Прошу вважати цю статтю публічним зверненням до Управління СБУ у Полтавській області, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції та начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна з проханням вжити заходів щодо протиправних дій Сергія Волошина у сфері декомунізаційного законодавства.

Олег ПУСТОВГАР, регіональний представник УІНП в Полтавській області.