150-річчя Гліба Котельникова: полтавці вшанували пам’ять винахідника першого у світі авіаційного ранцевого парашута

Присутніх привітала начальниця відділу охорони культурної спадщини Департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації Олеся Старолат. Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар зауважив, що за ініціативи УІНП й згідно з Постановою Верховної Ради про пам’ятні дати і ювілеї у 2022 році 150-річчя від дня народження видатного винахідника цьогоріч відзначається на державному рівні. «Так сталося, що чимало вихідців з України мусили жити, займатися винахідництвом, створювати культурні сенси у період перебування українських земель у Російській імперії. Імперські ідеологи використовували це, приписуючи видатних особистостей до своєї історії. І дотепер керманич держави-окупанта Владімір Путін так само використовує це у гібридній війні проти України, проголошуючи гасло «єдіний народ». Тривалий час, у темну добу бездержавності російська і радянська історіографії «ліпили» з багатьох видатних вихідців з України «вєлікіх рускіх учоних». Досі у «всесвітній павутині», навіть на вітчизняних інтернет-сайтах, можна надибати некоректні повідомлення про Гліба Котельникова з пропагандистським кліше «видатний російський винахідник». Варто сьогодні наголосити, що у колі спілкування родини Котельникових були відомий український художник Микола Ярошенко й Леонід Позен — скульптор, автор полтавського пам’ятника зачинателю української літературної мови Іванові Котляревському. Цікаво, що головний винахід Котельникова з’явився після того, як у вересні 1910 року Гліб став свідком трагічної загибелі авіатора Левка Мацієвича — одного із засновників Революційної української партії, соратника Симона Петлюри», — зауважив представник Інституту нацпам’яті.

Відомий краєзнавець Борис Тристанов присвятив свій виступ постаті Левка Мацієвича — українського авіатора й громадсько-політичного і культурного діяча, учасника урочистостей з нагоди відкриття у Полтаві пам’ятника Іванові Котляревському.

Промовляє Борис Тристанов

Презентація експрес-виставки

Співробітники музею презентували експрес-виставку «Крилаті серця України. (до ювілейних днів народження Г. Котельникова (150), І. Касяненка (135), С. Корольова (115)». Як розповіли музейники, батьки майбутнього винахідника народилися у Полтаві, де Гліб закінчив гімназію. Ще з дитинства грав на скрипці, любив співати, а також майструвати різні іграшки та моделі. Мріяв вступити до технологічного інституту або консерваторії, але після смерті батька реальною була тільки військова кар’єра. Гліб стає вільнонайманим 33-го Єлецького полку, згодом екстерном закінчує Петровський кадетський корпус. Закінчив Київське військове училище (1894 р.) у званні підпоручика артилерії. Вийшов у відставку та повернувся у Полтаву, служив акцизним чиновником. Захопившись сценою, брав участь у самодіяльних театральних виставах, грав у трупі «Народної аудиторії імені М. В. Гоголя». Одружившись із донькою відомого полтавського художника Василя Волкова Юлією, опинився в епіцентрі діяльності полтавської мистецької і наукової еліти. На початку 1900-х років Котельников був переведений по службі на Дон, потім у Сочі. Та все ж любов до театру, бажання стати професійним актором змусило Котельникова залишити службу і виїхати до Петербурга (1910), де він став грати в театрі Народного будинку і мав успіх у глядачів (псевдонім Глєбов-Котельников). Чимало уваги приділяв і техніці. Запропонував багато оригінальних ідей у різних її галузях: конструкцію автомобільної свічки, пристрій для запуску автомобільних двигунів, низку пристроїв для трамваїв, декілька поштових машин-напівавтоматів тощо. Проте головним його досягненням вважається створення першого у світі авіаційного ранцевого парашута. Під час проведення свята повітроплавання у 1910 р. став свідком трагічної загибелі українського авіатора Левка Мацієвича, який випав з кабіни на висоті 400 м. Беззахисність пілотів у аварійних ситуаціях наштовхнула на думку створити апарат для врятування льотчиків.

Творчий пошук увінчався успіхом: 27 жовтня 1911 р. винахідник подав заявку і отримав охоронне свідоцтво за № 50103 на «рятувальний ранець для авіаторів з автоматичним викидним парашутом», підтверджене французьким патентом № 438612. Проведені в червні 1912 р. випробування дали чудові результати. Парашут називали «рятувальний ранцевий парашут Котельникова, модель перша». Виглядав як грубий алюмінієвий ранець, що постійно перебував з пілотом. Український винахідник продовжував працювати над удосконаленням своєї конструкції, запропонувавши нові моделі: з напівм’яким ранцем, м’який ранцевий, прототип сучасних, для вантажів вагою до 300 кг та ін. У російській імперії до 1916 року військові авіатори парашутом майже не користувалися: імперський царський генералітет вважав, що льотчик, який має парашут, у випадку найменшої загрози покине борт літака. Про парашути Котельникова згадали в ході Першої світової війни, а у 1926 році уряд СРСР усі винаходи українця привласнив собі. Тож, власником винаходів Котельникова стала радянська держава, яка злочинно замовчувала видатні заслуги конструктора.

Під час перегляду документального відео

У рамках зібрання з ініціативи Полтавського офісу УІНП відбувся перегляд тематичного відеоматеріалу «Парашут вигадав українець» авторства письменників і громадських діячів братів Капранових (Ютуб-канал ім. Тараса Шевченка) про конструктора ранцевого парашуту.

У заходах взяли участь громадські діячі, журналісти, представник Музею важкої бомбардувальної авіації Микола Білоконь, співробітники відділу документів з економічних та технічних наук Полтавської обласної наукової універсальної бібліотеки ім. Івана Котляревського на чолі з завідувачкою Валентиною Василівною Івко, учасники молодіжного військово-патріотичного клубу «Воїн» під керівництвом Олега Бараша, очільник організації ветеранів російсько-української війни Полтавського державного медичного університету Віктор Лєбєдєв.

Світлина на згадку

У Полтаві, в центрі міста, на будинку по вулиці Соборності, де свого часу розташовувалося Акцизне управління і квартира Котельникова, на його честь спорудили міні-меморіал з погрудним рельєфним зображенням. Тож, на завершення просвітницького зібрання його учасники відвідали це місце пам’яті, вшанувавши видатного конструктора-винахідника покладанням квітів до цієї меморіальної дошки.

До меморіальної дошки лягли квіти

Директор музею Андрій Пушкарьов та представник департаменту культури ОДА Олеся Старолат

Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті

Світлини: прес-центр Полтавського музею авіації і космонавтики