У селі Березова Лука на Гадяччині відновили зруйновану вандалами меморіальну дошку воїну УПА

Про це повідомив в.о. голови Гадяцької РДА Сергій Бондаренко. За його словами, поруч встановили відеокамеру, щоб у майбутньому убезпечитись від зазіхань вандалів. Виготовлення і встановлення дошки і відеоспостереження профінансувала Петрівсько-Роменська ОТГ. Нагадаємо, торік у грудні , проросійські вандали зруйнували меморіальну дошку, яка знаходилася на фасаді місцевої школи.

«Гадяцька РДА демонструє єдиний підхід з вшанування пам’яті борців за незалежність. Ми шануємо захисників України різних історичних періодів: УНР, УПА, шістдесятників, НРУ, АТО, ООС», — зазначив Сергій Бондаренко.

Церемонія відкриття дошки у 2016 році

2016 рік. Представник Спілки політв'язнів і репресованих українців у Польщі та співробітник УІНП Павло Подобєд відкривають меморіальну дошку

Меморіальну дошку відкрили у 2016 році зусиллями Спілки політв’язнів і репресованих українців у Польщі , Гадяцької райдержадміністрації та депутатів районної ради. В урочистостях тоді брали участь учні Березоволуцької школи, мешканці села, посадовці з РДА, співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд, гості з Польщі.

«У Петрівсько-Роменській ОТГ, зокрема в с. Березова Лука, шанують пам’ять про свого видатного земляка. Це місце пам’яті також є важливим чинником патріотичного виховання місцевої учнівської молоді. Закон України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у 20 ст.» має наповнюватись реальним змістом, тож я вдячний райдержадміністрації, депутатам і голові ОТГ Валентині Бугайовій за ефективне вирішення проблеми», — сказав регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Він зауважив. «Символічно, що подія відбулася напередодні відзначення днів пам’яті та примирення та перемоги над нацизмом у 2 світовій війні. Тоді українці воювали у складі десятків армій та загонів, але лише Українська повстанська армія була єдиною силою, що воювала за незалежність України. В умовах війни проти нацизму, комунізму та конфлікту із польським підпіллям, УПА не досягла поставленої мети, але надихнула мільйони співвітчизників до подальшої боротьби».

До речі, у 2014 році з ініціативи Олега Пустовгара обласний суспільний телеканал «Лтава» створив короткометражний документальний фільм з циклу «Поборники незалежності. Полтавщина» про Миколу Лавріновича Савченка — більш відомого в народі як майор «Байда». Науковим консультантом «короткометражки» та спікером-оповідачем у ній став заслужений працівник культури України, заступник директора Державного архіву Полтавської області Тарас Пустовіт.

Микола Савченко («Байда») народився 20 лютого 1921 року у с. Березова Лука Гадяцького району Полтавської області у селянській родині. Закінчив десятирічку та керамічний технікум у Миргороді. Під час служби в РСЧА отримав звання лейтенанта, а під час відступу частин Червоної армії залишився на Полтавщині. У кінці 1943 року Микола Савченко перебирається на територію західної України і вступає до лав УПА в Карпатах, де його призначають командиром підрозділу ВО5 «Маківка» на Дрогобиччині. У серпні 1944-го Савченко очолив сотню «Східняки», у якій служили колишні червоноармійці, уродженці центральних та східних областей України. Згодом його сотня «Байди» ввійшла до Лемківського загону ВО-6 «Сян». У січні 1945 року сотня перейшла згідно з наказом Головного Військового Штабу УПА на територію північно-східної Тернопільщини. Був на посаді курінного ад’ютанта й підвищений до старшого булавного, згодом призначений заступником командира 26-го (Лемківського) ТВ «Лемко» та командиром Перемиського куреня.

Савченко Микола Лаврінович

У серпні 1947 року відділ УПА під керівництвом «Байди» здійснив успішний рейд на Захід. А у 1948 році Микола Лаврінович був обраний командиром частин, що рейдували на Захід, згодом призначений заступником шефа Місії УПА за кордоном. Емігрував до США у 1950 році, де закінчив студії механічного інженерства, працював за фахом. Був активним в Українській Автокефальній Православній Церкві (УАПЦ), громадському житті, комбатантських організаціях. Петро Миколенко (називав себе саме так, аби не постраждала родина в Березовій Луці ) став одним із організаторів Об’єднання колишніх вояків УПА в США, обирався кілька разів його Головою. У 1973 році проявив себе з-поміж ініціаторів створення Торонтського Видавничого комітету «Літопис УПА», став його засновником, членом та співробітником.

Помер легендарний командир УПА «Байда» 1 січня 1979 року в Детройті (штат Мічиган, США).

Північно-Східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті