Розмір тексту

156 років тому на Полтавщині народився поет, громадський діяч і автор відомої колискової Володимир Самійленко

3 лютого 1864 року у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині народився Володимир Самійленко, діяч української революції 1917-21 рр, поет-лірик, драматург та перекладач, мовною культурою якого захоплювався Іван Франко.

Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лесевича та кріпачки Олександри Самійленко. Виховувався у родині близького приятеля родини Гоголів Олексія Трохимовського. Навчався у Київському університеті і був, мабуть, єдиним на той час студентом зі своєрідним соціальним статусом. Увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда». Тут потоваришував з Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Він плідно працює і друкується у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-науковому віснику». Володимир Самійленко стає знаним в Україні поетом. Протягом 1893 — 1917 років життя поета було пов’язане з Чернігівщиною. Він працював нотаріусом, хоч і не полишав писати. Перебуваючи у Чернігові відвідував «суботи» у Михайла Коцюбинського, де збиралася місцева творча інтелігенція. Був членом «Братства тарасівців».

Пам’ятник на малій батьківщині — у містечку Сорочинці на Миргородщині Пам’ятник на малій батьківщині — у містечку Сорочинці на Миргородщині

Писав ліричні та гумористичні твори. Гостро висміював лжепатріотів, засуджував самодержавство, графоманію, продажність («На печі» (1898), «Собаки», «Ельдорадо» (1886), «Як то весело жить на Вкраїні» (1886), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906), «Дума-цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад»).

Знав 9 мов, серед них — грецьку, іспанську, італійську, латинську, польську, французьку. Переклав «Іліаду» Гомера, «Божественну комедію» Данте, твори Мольєра, Байрона. Для дитячого журналу «Дзвінок», що видавав Леонід Глібов, написав «Вечірню пісню», відому українцям середнього віку за телевізійною програмою «Вечірня казка» (покладена на музику Кирилом Стеценком). Підтримав Українську революцію 1917 — 1921 років, боротьбу Симона Петлюри за незалежність, працював у різних Міністерствах УНР. Після загарбання Києва російсько-більшовицькими окупантами вимушений виїхати зі столиці, намагаючись десь осісти. У цей час він бідував, намагався заробити на прожиття перекладами. Хворів на саркому. Помер у Боярці 12 серпня 1925-го.

Меморіальна дошка на фасаді полтавської ЗОШ № 3 Меморіальна дошка на фасаді полтавської ЗОШ № 3

У 2015 році на фасаді 3 полтавської школи (центр Полтави) відкрили меморіальну дошку Володимирові Самійленку. Адже саме тут він навчався у другій половині 19 століття тоді ще у першій чоловічій гімназії.

За матеріалами проєкту «Історичний календар» Українського інституту національної пам’яті 

Національна пам’ять

Редактор проекту: Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті

70

Полтавщина:

Запропонувати тему