Розмір тексту

155 років тому на Полтавщині народився вчений і Міністр юстиції УНР Сергій Шелухин

На початку жовтня 1864 року в селі Деньги (Денеги) Золотоніського повіту Полтавської губернії народився Сергій Шелухин, юрист за фахом, Міністр судових справ та юстиції при Центральній раді й директорії Української Народної Республіки. При Гетьманаті Павла Скоропадського був генеральним суддею.

Навчався у Лубенській гімназії. Першим його вчителем був І. Ф. Бойко — племінник Тараса Григоровича Шевченка. До вступу у Лубенську гімназію його готувала тітка — освічена українка. Лубенську гімназію очолював на той час відомий український діяч та письменник, уродженець Оржиччини Матвій Номис, який викладав там грецьку мову. Сергій уже в гімназії виявляв неабиякі здібності — у восьмому класі склав підручник з тригонометрії, схвалений відомим математиком А. Вінклером, про що було зроблено запис в атестаті зрілості, який він отримав у 1883 році.

Навесні 1918-го очолив українську делегацію на переговорах з більшовицькою Росією. Результат — підписання договору про припинення воєнних дій. «З початку мирових переговорів з російською делегацією виникли сумніви, чи справді більшовикам при їх цілях та способах ведення війни та партійних завданнях, потрібен мир з Україною і чи справді вони хочуть встановити його, — писав Шелухин 31 липня 1918 — го у доповідній записці до Ради Міністрів — Те, що російська делегація вперто уникає встановлення політичних меж (ідеться про встановлення державного кордону. — УІНП), підтверджує припущення. Російський радянський уряд всіма способами уникає виконання зобов’язань Брест-Литовського договору. Неможливі вимоги ставляться українській делегації російською делегацією з очевидним наміром затягти переговори, щоб діждатись часу, коли УНР можна буде пограбувати і підгорнути під більшовицьку владу».

«Головне горе, що ми звикли ждати, що нам дадуть мир! Ні! — говорив він під час дебатів зі своїми колегами щодо Берестейського договору,— Ніхто не дасть нам миру, а тільки ми самі!». Наполягав, аби делегація Центральної Ради на переговорах у Брест-Литовську брала участь як самостійна і вела переговори від імені УНР.

На еміграції видав працю «Назва України». «Французькі, німецькі, італійські, голландські географи назву Україна в 16, 17 та 18 століттях вживали як назву сталу, а не позначення чиєїсь окраїни чи пограниччя, — пише зокрема, — український народ має для себе і своєї території свій власний і споконвічний внутрішній і закордонний географічний, історичний, етнографічний і політичний паспорт з іменем Україна і Українського Народу». Помер Сергій Шелухин 1938-го у Празі.

За матеріалами офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті

Національна пам’ять

Редактор проекту: Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті

33

Полтавщина:

Запропонувати тему