130 років тому, 10 жовтня на Полтавщині народився поет «Розстріляного відродження» Михайло Драй-Хмара
Справжнє прізвище Михайла — Драй. Це козацьке прізвище походило, очевидно, від дієслова «драти». Але у 1915 році в Петербурзі Михайло, якому слово Драй скидалося на німецьке «drei» — три, додає до свого прізвища слово «хмара» і відтак стає Драй-Хмарою.
Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Студіював фонди бібліотек і архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда, Бухареста. Знав 19 мов — майже всі слов’янські та європейські, а також строслов’янську, старогрецьку, латину, санскрит. Працював у Петроградському університеті. Професор Кам’янець-Подільського (1918-1923) університету. Пізніше, в протоколі допиту він «охарактеризував» свою діяльність в ньому як контрреволюційну, а свій світогляд як націоналістичний. А Кам’янець-Подільський університет називає «твердинею націоналізму і базою для виховання студентів у націоналістичному напряму». У 1923 році Драй-Хмара — професор мови і літератури Київського медичного інституту і співробітник науково-дослідної кафедри лінгвістики при ВУАН. Дочка Оксана описувала батька як людину «вище середнього зросту, з ясним волоссям і життєрадісним обличчям, з усмішкою білих зубів і замріяними сірими очима».
Писати вірші почав у Кам’янці-Подільському. Належав до «неокласиків». Перша збірка «Поростень» (єдина, видана за життя поета) побачила світ 1926-го. Автор монографії «Леся Українка. Життя й творчість» (1926).
Наприкінці 1928-го зазнав шаленої критики за сонет «Лебеді». У ньому вбачали прихований контекст, а дехто прямо звинувачував поета в «поширенні контрреволюційних ідей». Причиною гонінь став вислів «гроно п’ятірне», під яким малися на увазі поети-неокласики Микола Зеров, Павло Филипович, Максим Рильський, Освальд Бургардт і сам Михайло Драй-Хмара. Твори поета перестають публікувати.
Заарештований 21 березня 1933-го за звинуваченням у належності до контрреволюційної організації, але за рік справу припинено. Вдруге заарештований 6 вересня 1935-го за «націоналістичну контрреволюційну діяльність». На допитах не зламався. Михайла Драй-Хмару заслали на Колиму на 5 років. У 1938-му термін продовжено ще на 10 років за «участь в антирадянській організації та антирадянську агітацію».
Загинув 19 січня 1939-го у концтаборі на Колимі. За спогадами Михайла Добровольського, того дня до бригади заарештованих, що працювала на дорозі, наблизилося легкове авто, з якого вийшли троє сп’янілих управлінців. Один із них почав стріляти із маузера в кожного п’ятого. «Ми з Драєм стояли аж у четвертому десятку поряд, а з другого боку стояв київський студент Володя, з чиїм батьком Драй дружив колись у Кам’янці. Отож, коли почали нізащо розстрілювати щоп’ятого, Драй умить обрахував, що під кулю потрапить саме студент Володя... Щойно мерзотник наблизився до чергової п’ятірки, до Володі, як Драй рвучко відштовхнув студента і став на його місце зі словами: «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє»... З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі... Все відбулося блискавично... Тієї ж миті російсько-комуністичний кат упритул випустив у груди Драя решту набоїв».
Реабілітований 1989-го. У документах про реабілітацію навпроти причини смерті було зазначено: «ослаблення серцевої діяльності».
