Колишній головний інженер «Полтававодоканалу»: «Наші фахівці постійно шукали шляхи ефективної експлуатації водопровідного господарства міста»
В історії «Полтававодоканалу» було багато людей, які доклалися до його розвитку. Один з таких — колишній головний інженер підприємства Анатолій Сердюк, який пропрацював там 38 років. У цій частині інтерв’ю фахівець згадує про основні етапи роботи на посаді: боротьбу з завищенням задокументованих показників подачі води, ноу-хау колег щодо врізки у водогони та інші цікаві моменти роботи.
Третя частина інтерв’ю. Початок — у першій та другій частинах.
Полтавське ноу-хау у водопостачанні
— Що ще запам’яталося вам з часів роботи на підприємстві?
— Наші фахівці постійно шукали шляхи ефективної експлуатації водопровідного господарства міста. Хоча й заміна зношених мереж, як я вже казав, проводилася оперативно, ми намагалися вдосконалювати методи та засоби роботи. І деякі ноу-хау нашого підприємства стали відомі на всю країну.
— Наприклад?
— У 1980-х роках наші фахівці розробили пристрій для врізки в мережу без перекриття подачі води. Як раніше пускали нову гілку водогону? Припиняли подачу на двох водозаборах, зливали тисячі кубометрів і потім прокладали нові труби. Завдяки пристрою, що його вигадали наші колеги, припиняти водопостачання на час проведення робіт не треба було. Це економило і воду, і час на проведення робіт.
На конференції в Стокгольмі
Щоправда, колеги не поспішали розповідати про новинку на всю країну. Дійшло навіть до того, що за кілька років на профільній конференції видати пристрій за власний здобуток намагалися учасники з водоканалу іншої області. Проте, мені вдалося довести, що такий агрегат вже не перший рік допомагає в роботі саме фахівцям полтавського підприємства.
«Добре, що надовго такі люди не затримувались»
— Ви не єдиний з вашої родини, хто працював на «Полтававодоканалі». Розкажіть про вашу династію.
— З 1991 року на «Полтававодоканал» прийшов мій син Андрій. Спершу він проходив тут практику, оскільки навчався у інженерно-будівельному інституті. Працював на водоканалі до 2016 року. Після закінчення цього ж ВУЗу, на водоканалі працювала і його донька, моя онука. На сьогоднішній день на підприємстві працює моя донька, очолює виробничо-технічний відділ. Ще двоє онуків підростають, маю надію, що оберуть комунальну галузь, а там видно буде...
Пристрій для врізки до водогонів
Щоденна робота
— У вас позаду — чималий кар’єрний шлях на водоканалі. Чи є моменти, про які шкодуєте?
— Я жалкую тільки за те, що, в певні проміжки часу, підприємство очолювали люди, які не хотіли знати його проблем, не бажали розвитку. Вони, так би мовити, стояли на заваді прогресу водоканалу. І добре, що надовго такі люди не затримувались.
