Для старшого солдата Олександра, позивний Броня, військова служба стала не просто випробуванням — вона змінила його назавжди. Як командир екіпажу БТР-70, він несе відповідальність не тільки за машину, а й за життя своїх підлеглих. Ще до повномасштабного вторгнення Олександр працював тренером із фітнесу та боксу, допомагав людям ставати сильнішими, формував дисципліну.

До початку повномасштабної війни Семьора мав мирну професію — будівельник. Він жив під Кривим Рогом і коли почалося вторгнення, був удома, дізнавшись про це з новин. Але чекати мобілізації не став — самостійно прийняв рішення долучитися до боротьби. Так він потрапив до підрозділу оперативного призначення.

Новини про наступ ворога ще не встигли охолонути, а він уже стояв у черзі добровольців. Фенікс знав: чекати — не його вибір, його вибір діяти.

Головний сержант взводу снайперів спеціального призначення з позивним Хорт — досвідчений військовий, який присвятив себе службі під час найважчих викликів для України. Його шлях розпочався у 2022 році, коли він залишив цивільне життя та приєднався до лав Національної гвардії України. До цього він працював на керівних посадах у цивільній сфері, але повномасштабна війна змінила його долю.

Бузок не планував ставати військовим. До війни він працював далекобійником, колесив країною, звик до довгих доріг, самотніх ночей і радіо в кабіні, що супроводжувало його кілометрами шосе. Але 24 лютого перевернуло все.

У День Соборності України військовослужбовці 17 Полтавської бригади НГУ провели урок мужності для школярів, наголосивши на важливості єднання перед сучасними викликами. Учні дізналися про історію боротьби за незалежність, значення соборності та про те, як українці сьогодні пліч-о-пліч захищають свою державу.

Руслан завжди розумів, що таке відповідальність. У 2016 році, завершивши строкову службу, він повернувся до звичайного життя та став працювати водієм пожежного автомобіля. Це була робота, яка вимагала витримки та швидких рішень, адже щодня Руслан стикався з екстремальними ситуаціями. Однак, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він відчув, що його обов’язок — не лише реагувати на небезпеку, а й стати тим, хто захищає країну.

Мобілізований в березні 2022 року, сержант Олександр був направлений до Полтави, де почав службу з охорони стратегічно важливого об’єкта. «Це був мій перший досвід у новій ролі після цивільного життя, — згадує він. — Наше завдання полягало в забезпеченні безпеки об’єкта. Ми стежили за порядком і були готові захищатись від диверсійних груп ворога». На цьому об’єкті сержант служив пів року.

Наші герої щодня тримають оборону, відбиваючи російські штурми на багатьох ділянках фронту. Їхній захист — це наша свобода, але для цього їм потрібна справна техніка. Броньовані машини, вантажівки та інша техніка — це мобільність і життя наших захисників.

До війни Костянтин працював будівельником у Кривому Розі, але коли у березні 2022 року зателефонували з військкомату, наступного дня він уже був у строю. Його мобілізували до Національної гвардії України, де він швидко пройшов підготовку в Полтаві та вирушив з підрозділом до Харкова. Там почалася нова глава його життя — повна викликів, обстрілів і боротьби.