Як півстоліття тому на День міста Полтаву вітали з космосу

Пропонуємо погортати святковий випуск газети «Зоря Полтавщини» за 12 липня 1974 року, щоб подивитися, якими подіями супроводжувалося свято.

Привітання з орбіти

Мабуть, найнезвичніше привітання Полтава отримала прямо з космосу. Перший космонавт-українець Павло Попович надіслав святкову телеграму землякам просто з борту орбітальної станції «Салют-3». У своєму зверненні він окремо підкреслив, що пишається почесним званням — бути Почесним громадянином Полтави.

Орден для міста та традиційні нагороди

Центральною подією свята на державному рівні стало нагородження Полтави орденом Трудового Червоного Прапора.

Крім того, цілі шпальти газети відведені під списки полтавців, які отримали почесні звання: «Заслужений працівник промисловості», «Заслужений будівельник», «Заслужений лікар» тощо. Цікаво, що ця традиція залишилася незмінною: сьогодні, як і півстоліття тому, до Дня міста представники влади так само урочисто вручають грамоти, відзнаки та премії кращим місцевим фахівцям.

Поетичні присвяти та освідчення в любові місту

До ювілею підготували й спеціальні культурні подарунки. На першій шпальті опубліковано великий урочистий вірш «Ода на честь 800-ліття», який написав відомий український поет Борис Олійник.

Своїми почуттями до міста на шпальтах ділилися і прості полтавці. У ліричній замітці «Мила завжди» вчителька літератури середньої школи №4 Ганна Ганзя розмірковує про любов до Полтави та важливість виховання молоді на творах славетних земляків: Івана Котляревського, Панаса Мирного, Миколи Гоголя.

Промислова гордість: лазери, лампи та «хвала рукам роботящим»

Святковий випуск детально розповідає про промислові успіхи. Особливо виділяється великий нарис «Сяючі грані» про Полтавський завод штучних алмазів та алмазних інструментів. Журналісти описують передові на той час технології: токар Анатолій Кольвак працював на ділянці квантових генераторів, використовуючи сліпучий лазерний промінь для обробки штучних кристалів.

Ще одним підприємством, досягнення якого згадувалися на сторінках випуску, був Полтавський завод газорозрядних ламп, що вносив значну частку у виробничі показники міста.

Загалом тема праці проходить червоною ниткою через увесь випуск. У блоці «Хвала рукам роботящим» газета розповідає про здобутки будівельників, які активно зводили нові мікрорайони та підприємства. А в статті «Як тебе не любити» інженер автоагрегатного заводу Л. Лобач ділиться враженнями про дружний багатонаціональний колектив свого підприємства та радіє розбудові Полтави. 

Зв'язок поколінь: «У кожного часу свої герої»

Історичний екскурс «У кожного часу свої герої» поєднує різні епохи життя міста. Автор згадує як сиву давнину та часи Північної війни, так і мужність полтавського партизанського підпілля в роки Другої світової війни, проводячи лінію до сучасних трудівників — будівельників та робітників, які творять нову історію Полтави.

Солодощі, опішнянська кераміка та полтавські вишиванки

До свята активно готувалися й місцеві виробники. Полтавська кондитерська фабрика випустила понад 10 тисяч спеціальних подарункових наборів цукерок у святковому оформленні.

Завод «Художній керамік» з Опішні вразив масштабами: майстри виготовили понад 600 тисяч сувенірів (куманців, барилець, тарілок), оздоблених мотивами з творів Івана Котляревського.

Окрему увагу приділили і традиційному мистецтву у замітці «Полтавські вишиванки». Газета розповідає про майстринь фабрики художніх виробів «Полтавчанка», які створювали сорочки, рушники та скатертини. Зазначається, що полтавські сувеніри з вишивкою охоче купують як в Україні, так і далеко за кордоном.

Іноземні гості

На свято до Полтави приїхало багато гостей. Газета цитує представників міст-побратимів — болгарського Велико-Тирново та польського Кошаліна. Окремо згадуються враження туристів із США та Канади, які хвалили красу міста та полтавську гостинність.

Трохи гумору від Ковіньки

Знайшлося у святковому номері місце і для посмішки. Відомий полтавський сатирик Олександр Ковінька у своїй рубриці опублікував гумористичні мініатюри. 

В одній із них він висміює бюрократів, які на повному серйозі вимагають детальну біографію та характеристику на «тхора-злодія», а в іншій — керівників, які не можуть правильно прочитати з папірця підготовлений для них звіт.

А на останній шпальті ювілейного номера газетні жарти доповнюються двома окремими графічними карикатурами авторства В. Бакала. 

На першому малюнку Петро І здивовано дивиться у підзорну трубу на сучасні багатоповерхівки, підйомні крани та Монумент Слави із підписом-питанням: «Что за град вижу я?!». На другій ілюстрації зображена Наталка-Полтавка з коромислом, яка відхиляє старомодні залицяння возного, вказуючи йому на сучасних молодят біля автомобіля: «Там, пане возний, женяться по любові і согласію».

Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»