Демонтаж пам’ятника на місці відпочинку Петра I в Полтаві: чому архітектори та інженери пропонували зняти лише окремі його елементи

Архітекторка Оксана Бєлявська розповіла, що кілька років разом з іншими фахівцями працювала над тим, щоб, зокрема, Монумент Слави та пам’ятник на місці відпочинку Петра I лишалися на своїх місцях й були демонтовані лише їх елементи, які підпадали під закон про деімперіалізацію.

Стосовно пам’ятника на місці відпочинку Петра I в Полтаві, фахівці-інженери надали висновок, що демонтаж може його зруйнувати.

«Ми 3 роки працювали з цим питанням: писали відкриті листи, ми збирали підписи: у нас було зібрано десь до 4 тисяч підписів про те, що ці пам’ятники мають залишатися на своїх місцях, а відповідно до закону ми зможемо демонтувати тільки ті елементи, які у нас є в межах закону про декомунізацію та деімперіалізацію і це цілком реально було зробити.

До нас долучилися провідні фахівці у галузі архітектури, зокрема Національна спілка архітекторів України. Вони дали свій великий відгук на це питання і дали свій фаховий висновок про те, що ці пам’ятники чіпати не можна. Далі до нас долучилася спілка містобудівників, які так само зробили таку заяву.

Достатньо велика у нас була кількість документів і фахових думок, які підтверджували цінність цих об’єктів і неможливість їх перенесення. Щодо пам’ятника на місці відпочинку Петра, то він ще має технічні проблеми, тому там теж виходила комісія із фахівців-інженерів, які дали також офіційний висновок про неможливість його переміщення, тому що це його просто зруйнує і він вже не буде підлягати відбудові — настільки він крихкий.

Останньою краплею в цій проблемі став приїзд комітету Верховної Ради: гуманітарний комітет, разом з міністром культури, які приїхали в Полтаву наприкінці минулого року. Була нарада з цього приводу, на якій лунали думки комітету та міністра культури, що ми розуміємо цінність цих пам’ятників, ми не хочемо знімати їх з державного обліку, але ми дуже просимо міську громаду подумати над переміщенням їх на територію заповідника «Поле Полтавської битви».

Частина депутатів із цього комітету виступила в нашу підтримку, що ми не маємо руйнувати містобудівний ансамбль, а ми повинні думати над тим, як ці пам’ятники потрібно переозначувати, переосмислювати, надавати правдиву інформацію про ці події і демонтувати лише заборонену символіку. Ну і власне останньою краплею став виступ Княжицького (народний депутат — ред.), який не стримувався і буквально закликав нашу міську владу взяти бульдозер і їх просто знести. Для мене це було шокуючим явищем: як можна висловлюватись в такому дусі про витвори монументального мистецтва.

Я вважаю, що це пропагандистські кроки, які не повинні бути такими, які нагадують 1936 рік, коли цей пам’ятник був знесений з тих самих причин практично. Тобто виходить, що методи не змінилися, а це дуже погано, що в незалежній Україні влада діє методами радянської доби», — розповіла архітекторка Оксана Бєлявська.

За словами фахівчині з архітектури, пам’ятник на місці відпочинку Петра I був витвором монументального мистецтва та мав хронологічну глибину.

«Я б хотіла сказати про те, що на ці пам’ятники накладене таке тавро — імперські пам’ятники, як щось таке негативне і жахливе, хоча насправді це абсолютно не так. Це пам’ятники витвори монументального мистецтва. І два пам’ятники із трьох: Монумент Слави і пам’ятник на місці відпочинку Петра I — це одні із найстаріших пам’яток України. Тобто після нашого пам’ятника відпочинку Петра, з’явився пізніше пам’ятник Володимиру в Києві на Володимирській гірці і потім уже далі пішли з’являтися ці пам’ятники. Тобто наші пам’ятники є найранішими, вони мають дуже велику хронологічну глибину.

Всі пам’ятники, які в той час (у першій половині XIX ст.) збудовані на теренах України, поодинокі, які ми знаємо, вони не є витворами монументального мистецтва: вони є магдебурзькою колоною, якимсь каменем і таке інше, але художніми витворами вони не є. Наші пам’ятники є художніми витворами. Над нашими пам’ятниками працювали відомі художники, академіки академії мистецтв і вони дійсно створені, як скульптурні витвори. Крім всього іншого, вони не поставлені хаотично — де знайшли місце: під них спеціально проєктувалися ці локації. Тому вони архітектурно-мистецькі, їх не можна просто висмикнути з нашого середовища і поставити щось інше, або їх перемістити в інше місце.

Ні, вони стоять абсолютно закономірно: за планом вони вбудовані в містобудівну структуру і тому вони є органічно її частиною. Так само як будинки Круглої площі, наприклад, або як будівля Успенського собору. Тому вони цим і цінні: їх не можна замінити, з них не можна зробити копії, їх не можна переробити — вони авторські витвори.

Повертаючись до початку розмови, я хочу говорити про те, що таврувати пам’ятники, як імперські і давати їм негативну конотацію — це абсолютно не вірно, це не правильно, так робити не можна. Треба дивитися на речі більш об’єктивно, як на мій погляд. Від того, що вони були збудовані в добу імперії, від того вони не стали менш цінними.

Тож процес цей лежав в такому русі, що ми говорили в першу чергу про мистецьку цінність і до речі, всі ці об’єкти перебували на державному обліку, як об’єкти культурної спадщини України. Тобто Україна їх визнавала до недавнього часу. Україна їх цінувала і для того, щоб можна було робити якісь дії з цими пам’ятниками, їх треба було зняти з державного обліку і тепер держава припинила вважати їх об’єктами культурної спадщини і тепер вони просто є нерухомим майном.

На мій погляд, це була абсолютно хибна дія і це створений такий прецедент, дуже неприємний прецедент, який розкриває двері для вандалізму», — зазначила гостя подкасту «Стара Полтава».

Повну розмову з фахівчинею у сфері архітектури Оксаною Бєлявською щодо демонтажу пам’ятника на місці відпочинку Петра I, процесу декомунізації та деімперіалізації в Полтаві та про відсутність концепції розвитку міста із культурною складовою, слухайте у подкасті «Стара Полтава».

Інші подкасти «Старої Полтави» доступні на Youtube, Apple Podcast, Youtube Music, Spotify, PocketCast, RadioPublic чи за RSS-посиланням.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»