Олег Пустовгар: «Янукович перетворює Україну на поліцейську державу без національної ідентичності і національних інтересів»

Протягом року Полтавська облорганізація «За Україну!» збирала достовірні факти на основі відкритих джерел. Ми вже оприлюднювали свій погляд на стан економіки, бюджету, підбору кадрів, соціальної сфери і боротьби з корупцією. Тоді в опонентів-коментувальників не знайшлось жодного аргументу, аби спростувати наведене. Сьогодні сконцентруємося на питаннях прав людини, гуманітарної і зовнішньої політики.

Спроби перетворити Україну на поліцейську державу. Порушення прав людини.

Експерти з міжнародної організації «Фрідом Хауз» визнали нас країною з найбільшим падінням рівня демократії у Європі і виключили нашу державу з категорії «вільних країн»: тепер знаходимося у одному «веселому» списку зі Свазілендом, Камбоджею, Бурунді, Замбією і Венесуелою. Підстав чимало.

В'ячеслав Кириленко — один з небагатьох принципових політиків,котрий послідовно домагається відставки Табачника

Цікавий факт: екс-суддя Ленінського райсуду Луганська Олена Таранова публічно зізналася, що в 2007 році «біло-блакитні» привозили в цей суд по 500 тис. доларів за кожне визнання неправомірним деяких указів третього Президента. Тож не дивно, що після повернення до влади ПР палець об палець не вдарила, щоб подолати корупцію в судах, скоріше навпаки. Варто лиш згадати ситуацію, коли в Одесі, Харкові і Луганську «справедливі» суди зробили мерами тих, на кого вказали згори.

Відновлено кучмістську практику протидії масовим опозиційним, громадсько-політичним і навіть релігійним акціям. Влітку минулого року МВС не пропускало деякі автобуси, які везли вірян Київського Патріархату на хресну ходу з нагоди державного (!!!) свята Хрещення України-Русі. Мінтранс зобов’язав автобусних перевізників складати списки пасажирів у випадку групової поїздки із зазначенням ПІП. Є намір повернути іменні залізничні, а відомство Табачника вже впроваджує електронні та учнівські проїзні квитки, щоб відстежувати, куди їздить молодь.

Народне свято Маріїна долина

У ВР зареєстровано законопроект № 2459, яким обмежуються, а по суті забороняються, як у путінській Росії, мирні зібрання (щоправда, тиск правозахисних організацій своє зробив — провладні нардепи досі за це не проголосували). Обурення викликали намагання не пустити до України керівника українського офісу Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге, «профілактичні» бесіди з учасниками протесних акцій проти Табачника, інтернет-блогерами, журналістом газети «Комерсант-Україна» Артемом Скоропадським і навіть з ректором Українського католицького Університету Борисом Гудзяком, котрому СБУ запропонувала стежити за студентами з «антитабачниківськими» поглядами.

Громадська рада при МВС стала фікцією, адже відтепер до неї не входять принципові правозахисники, які раніше моніторили і розказували правду про, скажімо, факти тортур у тюрмах та міліцейських відділках. Вбивство міліціянтами студента Ігоря Індила — один з поодиноких випадків, коли страшна правда стала відомою.

Герой України Юрій Шухевич, Олег Пустовгар, Сергій Блавацький та Катерина Галактіонова

Питання гендерної рівності вже не є держпріоритетом після резонансної заяви Януковича у Давосі про «роздягнених жінок навесні» як принаду для інвестицій. Переслідуються активісти «податкового майдану», опозиційні політики.

Режим посягає вже й на письменників: лауреат Шевченківської премії Марія Матіос оголосила про те, що МВС і Генпрокуратура на вимогу комуністичних нардепів і «вєтєранов КПСС і вєлікой отєчєствєнной» хочуть вилучити з продажу книгу «Вирвані сторінки з автобіографії», яка визнана кращою в 2010 році. Справу вдалося сяк-так владнати тільки після втручання Ганни Герман. У запорізькій тюрмі досі поневіряється полтавський студент Ігор Загребельний, якому інкримінують підпал райкому компартії. СБУ так захопилася переслідуванням романтичних руйнаторів пам’ятника Сталіну, що проґавила справжній теракт на батьківщині президента.

Зросійщення інформаційного простору. Згортання свободи слова.

Президентом першого національного телеканалу Янукович призначив Єгора Бенкендорфа — лоббіста російських «мильних опер» на українському медіа-ринку, екс-директора Інтера і екс-соратника одіозної Наталі Вітренко (входив до блоку її імені, зокрема до партії «Російсько-український союз».) А віце-президентом УТ-1 став Валід Арфуш — колишній громадянин Лівану і видавець порнографічно-скандального журналу «Папарацці». Чи можливо уявити, щоб гендиректор «Лтави», отримавши громадянство Лівану, вже через п’ять років став другою людиною в державній телекомпанії цієї країни?! Скажете, абсурд? Очевидно, що так, але регіонали сповідують саме таку абсурдну кадрову політику. Маємо її гіркі плоди: керівництво Національної телекомпанії вже зменшило кількість культурно-мистецьких, науково-просвітницьких і публіцистичних програм, а передачу Андрія Охрімовича «Далі буде» про маловідомі сторінки вітчизняної історії після того, як Табачник назвав її «бандерівським рупором», взагалі заборонили. А ще арфуші-бенкендорфи спромоглися через Нацраду зменшити відсоток мовлення на УТ-1 українською з 95 до 75%.

Через усунення з посади редактора севастопольської ТРК ВМС України «Бриз» Мирослава Мимчака зникає єдине україномовне радіо в кримській автономії. А тим часом рішенням Національної ради з телебачення і радіомовлення дозволено мовлення лужковської телекомпанії ТВЦ, котра періодично проголошує територіальні претензії «русского государства» на український Крим. Про законопроект депутатки Бондаренко щодо скасування 50% квот на вітчизняну музику ми вже висловлювалися. 

Олег Пустовгар і Ярослав Кендзьор

Онук провідника визвольного руху Степана Бандери та Олег Пустовгар

Знищено єдину україномовну газету в Одеській області «Чорноморські новини»: її не фінансують, бо ОДА вийшла зі складу співзасновників. Свобода слова в «Україні для людей» лише в інтернеті. Цинічно відібрано частоти у 5 каналу і ТВі, тональність більшості теленовин — «про владу тільки добре». Арфуш — той взагалі багатьох спантеличив заявою, що «Перший національний повинен подавати тільки позитивні новини про владу». Безслідно зниклим вважається (міністр Могильов припускає, що це справа рук міліції!!!) головний редактор приватної харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв, а у Дніпропетровську напередодні прес-конференції проти спроб регіоналів з ОДА обмежувати свободу слова невідомі особи кримінальної зовнішності жорстоко побили місцевого тележурналіста Юрія Михайловича. Журналістку донецької газети «Життя» Олену Довженко звільнено за критичну статтю про те, що у місцевих дитбудинках діти вмирають з голоду. Проведено обшук у квартирі київської журналістки Олени Білозерської. З грубими порушеннями трудового законодавства звільнено людину, професійність якої поза дискусією — президента національного радіо, секретаря спілки журналістів Віктора Набруска, який пропрацював на цій посаді десять років. 1 лютого ц.р. фракція ПР і її сателіти відмовилися підтримати законопроект своєї ж однопартійки (!!!) Ганни Герман щодо гарантій парламентським партіям доступу до державних телерадіомовників з метою висвітлення діяльності.

Підсумок року невтішний: за даними міжнародної організації «Репортери без кордонів» Україна у рейтингу свободи слова знизилася на 42 позиції, посівши 132 місце після... Іраку!

Презентація мультфільму «Лис Микита» в рамках програми розвитку української мови і відзначення ювілею І. Франка

Нищення української мови. Освітянська катастрофа. Протидія розвитку національної ідентичності.

Янукович виконує дану в Кремлі обіцянку «прийняти рішення на захист російськомовних». Внесено зміни до Закону про судоустрій всупереч рішенню Конституційного Суду про статус української мови і її використання під час судових засідань. Запорізька облрада у вересні 2010 року надала російській мові статус регіональної. Голова Одеської ОДА всупереч ст. 10 і 11 Конституції заявив, що «російська буде другою державною в області», тутешня мерія вже веде діловодство тільки на «общепонятном». Повсюди на Донеччині закривають україномовні школи, батьки дітей у відчаї, готові спалити себе, щоб захистити конституційне право дітей навчатись українською мовою в українській державі. Парламент АРК схвалив постанову, згідно з якою на території Криму паспорти, документи про освіту, трудові книги будуть оформлятись російською, тоді як місцевою конституцією закріплено три офіційні мови: українська, російська і кримсько-татарська. Депутати Симоненко, Єфремов і Гриневецький прагнуть прийняти законопроект, який передбачає «україно-російську двомовність» і фактично є інструкцією зі знищення української мови. Торік 31 березня Табачник видав наказ про відміну держекзамена з української для майбутніх бакалаврів. Ця ж істота зініціювала Постанову Кабміну № 642 від 28 липня 2010 р., якою ліквідовано в Міносвіти сектор сприяння освіті рідною мовою, скасовано обов’язковість української при зовнішньому незалежному оцінюванні та екзамени з української мови при вступі до аспірантури та складанні іспиту для отримання наукового ступеня кандидата наук. Скасовано моніторинг шкільної освіти з укрмови у середній школі.

Сказано — сдєлано

Не менш ганебні й інші витівки Табачника. Проект концепції освітньої політики та спроби «розвантажити» українську літературу означають унеможливлення вивчення у школах живих класиків: під заборону ризикують потрапити Ліна Костенко, Іван Драч, Дмитро Павличко та інші. Аргументується це європейським досвідом, але ж сучасників вивчають у всіх країнах Європи (крім Франції), в т.ч. й у любій для білогвардійської душі Табачника Росії. З нового підручника української літератури вилучено роман нашого земляка Василя Барки про Голодомор «Жовтий князь». 25 травня міністр заявив, що шкільний курс зарубіжної літератури перейменовується у світову, щоб «російська література не мала бар’єрів, вивчалась мовою оригіналу і займала три чверті навчального обсягу». Мета зрозуміла — русифікація свідомості молоді, формування у неї думки, що поза російською літературою світової не існує.

Є побоювання, що ЗНО стане фікцією. Змінено умови вступу до вишів: враховуватимуть середній бал атестата; для осіб, не атестованих із української мови та літератури, приймальна комісія може встановити іспит з тієї мови, оцінки з якої виставлені в документі про освітній рівень; термін вступної кампанії обмежено двома тижнями замість чотирьох, як раніше; абітурієнтам дозволили подавати заяви не більше ніж до п’яти навчальних закладів. Скорочено держзамовлення. На 49% скорочено викладачів найелітнішого вузу — Києво-Могилянської академії. Схоже, вчителі знову взялися за «переписування» учнівських оцінок: кількість медалістів зросла на 30% порівняно з 2009 роком, а продаж класних журналів — на 23%. За поданням Табачника КМ звільнив директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, який опікувався впровадженням системи тестування випускників шкіл.

Презентація книги Олексія Пуздровського про УПА

Олег Пустовгар вручає орден воїну УПА, мешканцю Полтави Олексію Пуздровському

Повернення до 11-річної освіти, яка діє лише на пострадянських теренах — це втягування України до спільного з РФ освітнього простору, відмова від європейських стандартів.

12 липня Табачник надіслав до Варшави проект угоди про відмову української сторони від фінансових зобов’язань зі створення Східноєвропейського університету, який мав готувати кадри для глибшої інтеграції з ЄС. У розпал вступної кампанії горе-міністр зняв із посад ректорів Донецького, Одеського та Уманського університетів, тобто про університетську автономію вже не йдеться, вузи жорстоко підпорядковують центральній владі.

12 квітня Табачник пообіцяв повернути в підручники сталінський термін «Велика Вітчизняна війна», а 19 травня оголосив про підготовку україно-російського посібника з історії. Трагізм ситуації в тому, що в підручниках путінської Росії Сталін — «ефективний менеджер». Можна очікувати нав’язування імперської концепції, що «борці за незалежність — це бандити і «прєдатєлі», а самі українці — хохли і малороси».

Замість козацької гри «Джура» міністр розпорядився відродити в школах відому за часів СССР совдепівську гру «Зарніца». Мене не дивує таке специфічне розуміння військово-патріотичного виховання. Сам Табачник ще в 2008 році публічно попрохав медійників називати його малоросом, тож, напевне, хоче, щоб малоросами і совками зростала й українська дітвора. Вже з’явився «Вступ до історії України» для 5 класу, з якого зникли згадки про Голодомор (його горе-міністр публічно назвав вигадкою іноземних істориків), сталінські репресії, УПА, бій під Крутами, січових стрільців, шестидесятників.

Відзначення 65-ої річниці УПА на Полтавщині

Мін’юст відновив заборонену з ініціативи екс-шефа СБУ Наливайченка партію «Родіна», основоположними цілями якої є територіальне розшматування держави.

З посади керівника галузевого архіву СБУ усунено відомого дослідника визвольного руху Володимира В’ятровича.

Ліквідовано Український інститут національної пам’яті як центральний орган виконавчої влади. Уряди Естонії, Канади, Угорщини, Литви, Грузії, Польщі, Перу, Парагваю, Еквадору, Колумбії, Мексики, Латвії визнали геноцидом, а от наш «проФФесор» Янукович, на жаль, порушив ст.2 Закону «Про голодомор 1932-33рр.», якою «публічне заперечення геноциду визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним». Але ще більшою наругою стало спорудження комуністами при мовчазній згоді влади (хоча пан Семиноженко навіть підтримав!) пам’ятника організатору тих кривавих подій Сталіну. Лідер обласної організації партії «Совість України» (сателітна структура ПР), мер Полтави Мамай висловився проти встановлення пам’ятника славному гетьману Івану Мазепі, реанімовано плани встановити символ окупації і поневолення-імперського російського орла на пам’ятнику Келіну. Скасовано указ про присвоєння Степану Бандері звання Герой України, подібні наміри є щодо легендарного Тараса Чупринки — генерала «армії нескорених» Романа Шухевича.

Повертаються совдепівські свята. День незалежності святкувався скромно, зате уряд Азарова виділив 35 мільйонів гривень з народної скарбниці на відзначення 75-річчя «стахановского двіжєнія» (цікаво, чи ініціаторам відомо, що сам Стаханов закінчив життя в психлікарні алкоголіком?). А водночас українофобські керманичі з Кабміну скасували програму розвитку українського козацтва.

Прес-конференія, присвячена помісній церкві. Єпископ Федір, Олег Пустовгар

Замість підтримки Помісної церкви — сприяння лише одній конфесії: Московському патріархату

Помісну церкву національні сили завжди розглядали як фактор стабільності, зміцнення основ державності і об’єднання української нації. Було розуміння, що це не простий історичний шлях. Наприклад, Російську Православну Церкву (РПЦ) офіційно визнано помісною аж на 141й рік після виникнення. Нинішня ж влада розвернулася на 180 градусів, активно впроваджуючи політику преференцій для винятково одної конфесії — Московського патріархату (МП). Відсутня співпраця держави зі Всеукраїнською радою церков, як це було при всіх трьох попередніх президентах. Виступ Януковича на Різдво Христове ц.р. не мав аналогів за 20 років, оскільки вперше Президент України відвідав лише храм МП і привітав тільки вірних цієї конфесії, проігнорувавши греко-католиків, Київський патріархат (КП), УАПЦ та ін.

Громадянин Гундяєв (Патріарх Кірілл) тепер здійснює свої політичні візити до України як до себе додому, по кілька раз на рік, не приховуючи наміри втягнути нашу державу до так званого «Русского міра», тобто встановити духовний контроль над православною частиною України. Можновладці, схоже, не проти.

Переслідуються священики КП. Відомо, що донецький суд відібрав в УПЦ КП храм, переданий ще 15 років тому. Подібну ситуацію вдалося подолати у с. Мехедівка Лохвицького району. Не дивує вручення Кирилом Януковичу ордена та «патріаршої премії» в сумі 50 тис доларів. «Заслуг» останній має чимало: під візити виділяються шалені суми з бюджету (хоча відомо про фінансову самодостатність МП, адже не Дух Святий оплачує охоронців, годинник за 30 тис євро та «кадилаки» Гундяєва). На вимогу московського патріарха київська мерія навіть перейменувала вулицю Івана Мазепи — відомого будівничого православних храмів. Будівництво храмів МП фінансується з бюджету: наприклад, півтора мільйона грн. виділено на спорудження кафедрального храму в Новій Каховці, 10 млн. грн — на київський кафедральний собор, на місці легендарної Десятинної церкви теж буде храм МП.

Зовнішня політика малоросійського олігархату

Закордонні візити Януковича супроводжуються постійними казусами і ляпами, які, схоже, стали його фірмовою «фішкою». Від цього страждає імідж усієї держави. Останній приклад — барська поведінка президента в Японії, коли той перший простягнув руку і не зробив символічного поклону перед тамтешнім імператором, чого не дозволяв собі жоден іноземний керівник. Мало того, що з українським президентом не зустрівся жоден міністр чи губернатор, так ще японська преса зробила з Януковича посміховище, згадавши про його судимості, яхти і вертольоти, Межигір’я і т.д.

Змінено закон «Про основи національної безпеки»: відтепер Україна не має за стратегічну мету вступ до НАТО. Невже важливіше стояти навколішки перед Москвою? На жаль, «чєво ізволітє» — це і є пріоритет зовнішньої політики. Іноземний Чорноморський флот всупереч Конституції завдяки депутатам-зрадникам перебуватиме на нашій землі до 2042 року. Крейсер «Україна» Міноборони хотіло продати, але тепер Росія каже, що забере наш крейсер безкоштовно, бо «то ж металобрухт»!

Рік тому пан Семиноженко зазіхнув на незалежність України, заявивши про «можливість Союзу Росії, України та Білорусі», і що «українці хочуть нової союзної держави». Посаду гуманітарного «віце» він втратив, але й покараний за таке не був.

Круглий стіл на тему ЄС-НАТО

МЗС ніяк не реагує на, м’яко кажучи, недружні дії Росії. В тон Семиноженку Зюганов, перебуваючи серпні 2010 року в Криму, закликав до створення єдиної союзної держави. «Для меня великоросы, беларусы і малоросы — единый народ», — заявив тоді головний комуніст РФ, а з боку МЗС — мовчанка!

Путін на весь світ оголосив, що «Росія і без України перемогла б фашизм», чим образив сотні тисяч українських ветеранів. Ліквідовано національно-культурну автономію українців та об’єднання українців Росії, погромлено українську бібліотеку (єдину, де є книги українською) в Москві — ось яскраві приклади ксенофобії і шовінізму, що процвітають у РФ. А вітчизняні дипломати, наче страуси, поховали голови в пісок!

Підсумую

Сьогоднішня влада критикувала націонал-демократів протягом п’яти років за, начебто, надмірне захоплення гуманітарною сферою. Однак попри відсутність в уряді вперше за 20 років віце-прем’єра з гуманітарних питань це захоплення успадкувала й ПР. Хоча не йдеться про впровадження української національної ідеї, як було донедавна. Ми всі є свідками масштабної реалізації доктрини російського націоналізму — всебічного відстоювання інтересів Росії, її мови, культури, історії. Очевидно, що в умовах незалежної держави мавпування російської політичної практики є повним абсурдом, як природнім є те, що Мєдвєдєв і Путін публічно не соромляться називати себе російськими націоналістами. Напевно, вони давно усвідомили: у глобалізованому світі необов’язкова окупація збройна, достатньо гуманітарної, зокрема, інформаційно-культурної.

Олег ПУСТОВГАР,
помічник-консультант депутата Верховної Ради В’ячеслава Кириленка,
голова Полтавської обласної організації партії «За Україну!»