Олексій Карпенко: «Зіньківщина „будується“ так, як і Україна в цілому»

Олексій Іванович Карпенко — депутат районної ради чотирьох скликань, керівник Зіньківського інформаційно-консультативного Центру з захисту прав людини. Громадсько-політичною діяльністю займається з початку 1990-х років. Часто публікується в районній, обласній та державній періодиці.

Про вибори

— Пане Олексію, у районній раді минулого скликання Ви очолювали фракцію «Нашої України». Нині Ваша політична сила представлена лише двома депутатами. Які причини такого неуспіху?

— Я б виділив тут кілька причин. По-перше, це елементарна недовіра виборців і рядових партійців до керівництва партії на державному рівні і втрата зв’язку з низовими організаціями. По-друге, нам дуже завадили політичні чвари всередині блоку і партії, що привели до роз’єднаності національно-демократичних сил? в тому числі і на рівні району. Ну? і останнє — районна організація практично не мала ніякої фінансово-організаційної підтримки з боку вищестоящих партійних органів. Хоча, незважаючи на все це, мушу сказати — ми на фоні області були в лідерах, мали близько 5% голосів виборців.

— Свого часу Ви не підписали «Меморандум про чесні вибори», ініційований керівництвом району. Чому?

— Ініціатори підписання «Меморандуму» хотіли видати бажане за реальне. За новим виборчим законом представники провладних партій мали більшість у територіальних і дільничних виборчих комісіях. Ці комісії мали перевагу над судами. Ініціатори підписання цього документа його, як правило, не дотримувалися. Наприклад, на одній виборчій дільниці не видавали бюлетеня з прізвищем «прохідного» представника «Нашої України». Інший приклад — під час переголосування за кандидатів у депутати міської ради було змінено вулиці на користь нашого опонента. Тому наша позиція відображала реальний стан справ, а не бажання побільше «насолити» своїм політичним супротивникам.

Зіньківська райдержадміністрація та районна рада. Фото ГУ

Про політику

— Як Ви оцінюєте роботу депутатського корпусу районної ради VІ скликання?

— Депутати працюють лише кілька місяців, тому об’єктивну оцінку дати важко. Серед них чимало фахівців різних галузей, є депутати з великим досвідом роботи в органах місцевого самоврядування. Слід сказати, що повноцінною депутатською діяльністю мають змогу займатись представники лише двох партій — «Батьківщини» і Партії Регіонів. Вони представлені у керівництві ради, є членами президії, монополізували всі шість комісій. Про це я неодноразово наголошував у розмовах з керівництвом ради. До того ж, скажемо відверто, у нас з’явилося таке явище, як тиск на окремих депутатів за політичною ознакою.

— Давайте продовжимо цю тему. Голова районної ради Сергій Ващенко — представник Партії Регіонів, його заступник Сергій Нерозя очолює фракцію «Батьківщини». Чи не заважає партійна приналежність керівників ради її злагодженій роботі?

— На мою думку, люди на цих посадах повинні займатись задоволенням потреб жителів громади, а не грати в політичні ігри. Якщо буде добра воля і відповідний досвід — так і повинно статися. Поки що я не бачу якихось антагоністичних проявів. Проте обидва чиновники мають своїх партійних керівників і змушені виконувати рішення ідеологічно протилежних політичних сил. Неважко спрогнозувати, що цей неприродній союз переросте у протистояння з наближенням літа 2012 року, коли розпочнеться парламентська виборча кампанія

Про соціальну сферу

— Очільники району говорять, що нині «будується нова Зіньківщина». Чи є реальні зрушення на краще?

— Зіньківщина у нас «будується» приблизно так, як і вся Україна загалом. Хоча говорити, що все погано, думаю, некоректно. Але вже сьогодні можна робити висновок про те, що виборчий лозунг «регіоналів» не справдився. Безробіття, хронічний застій у роботі підприємств району, прийняття бюджету не розвитку, а виживання, відсутність налагодженого автобусного сполучення з усіма селами району, скорочення працівників бюджетних установ, низькі закупівельні ціни на молоко — далеко не повний перелік невирішених проблем району. Прикро вразило те, що досі не прийнята програма соціально-економічного розвитку Зіньківщини. Наразі чи не найболючішим питанням є реорганізація і закриття ряду сільських шкіл.

— До речі, прокоментуйте ситуацію, що нині склалася із реорганізацією шкіл. За словами профільного заступника голови райдержадміністрації Олександра Терещенкова, в одному з сіл району його мало не побили невдоволені батьки школярів...

— Це питання давно вже на часі, цей процес необхідно було розпочинати ще 10 років тому, причому обов’язково враховуючи позицію громади. Якби нинішня влада робила реорганізацію поступово, а не ініціювала зміну статусу восьми шкіл за рік, то це не було б так болісно. У Покровському, де наповнюваність місцевої школи нормальна, профільному заступнику просто сказали «Геть!», бо на новий навчальний рік місцевим учням пропонують іти до школи в сусідній Артелярщині, де наповнюваність суттєво гірша, але є краще приміщення школи. До того ж мені відомо, що такі сумнівні ініціативи влада хоче перекласти на плечі депутатів — на засіданні освітньої комісії такого роду рішення хочуть представити як спільні. Думаю, буде логічним, коли відповідальність за такі дії будуть нести їх ініціатори. У багатьох депутатів — директорів шкіл є інші, конструктивні пропозиції, як уникнути закриття чи реорганізації школи на селі, адже це перший крок до занепаду села. До того ж абсолютно непродумане автобусне підвезення учнів, адже транспорту для школярів, які будуть щороку підвозитись в інші населені пункти, у районі поки що немає.

Про права зіньківчан

— Ви очолюєте правозахисну організацію. Наскільки необхідне її існування у невеликому райцентрі?

— Зіньківський інформаційно-консультативний Центр з захисту прав людини — дієва організація, яка надає безкоштовну інформаційну та консультативну допомогу всім бажаючим. Десятирічний досвід моєї правозахисної діяльності показує, що організовані владою громадські приймальні, прокуратура та інші органи далеко не завжди допомагають людям. Часто вони відбуваються відписками, чи відсилають людину відстоювати свої права до суду. Тому потрібні ефективні незалежні правозахисні організації. Питання правозахисту більш ніж актуальне для населення нашого 40-тисячого району. За допомогою часто звертаються найбільш соціально незахищені люди, до того ж здебільшого необізнані з юридичними тонкощами.

— За останній рік права зіньківчан часто порушувалися?

— Звичайно. Були порушені права чи не з усього другого розділу Конституції, а також її 22-ї статті (посміхається). Адже вони не можуть бути звужені чи обмежені. Але будемо сподіватись на краще.

— Дякую за цікаву розмову!

Григорій БОНДАР для «Полтавщини»